60. Становлення ринкової інфраструктури в Укр.

Різні види ринків (ринок товарів , праці, землі) не існують відокремлено, вони взаємопов’язані і взаємодіють один з одним. Для їх ефективного функціонування необхідна ринкова інфраструктура.

Ринкова інфраструктура – різні ПОУ, що обслуговують різні види ринків, створюють сприятливі умови для їхнього функціонування. Це біржі, банки, комерц. фонди, служби зайнятості.

Ринкова інфраструктура значно полегшує і спрощує обіг товарів, послуг, грошей та ЦП, да змогу доцільніше розподіляти й використовувати трудові рес., оптимальніше вкладати й використовувати капітал. Важливу роль у рин. інфр. відіграють посередники – юр., фіз.. особи (фірми, окремі пп.-ці), які представляють інтереси виробника та споживача. Їхнє завдання – наблизити двох учасників ринку.

Важливий ел-т інфр. ринку – законодавство, правова си-ма держави

61. Технологічні можливості суспільства. Альтернативні витрати ек-го вибору.

Альтернативна вартість - це витрати на виробництво товару, оцінені з точки зору втраченої можливості їх використання на інші цілі. їх можна виміряти кількістю одиниць альтернативного товару, яким ми пожертвували, або як різницю між прибутком, який можна було б отримати при найбільш вигідному зі всіх альтернативних способів використання ресурсів, і реально отриманим прибутком.

При виборі того, який із альтернативних товарів виробляти, суспільство має знайти такий спосіб використання ресурсів, який би зміг забезпечити максимальне виробництво споживчих благ при мінімумі затрачених ресурсів, тобто найефективніший.

Економічна ефективність — це така ситуація, в якій при заданих ресурсах і технології неможливо виготовити більшу кількість одноготовару, не жертвуючи при цьому можливістю випускати інші товари. Інакше кажучи, для досягнення економічної ефективності необхідно:

1)  щоб усі ресурси були повністю зайняті у процесі виробництва;

2)  щоб існував повний обсяг виробництва;

3)  виробництво базується на високому рівні техніки та технології.

62. Визначення зп в умовах функціонування ринку.

Розуміння сутності заробітної плати та закону, який її відображає, не охоплює всього різноманіття її змісту. Для розуміння сутності важливим є один із аспектів праці – ставка заробітної плати, яка є ціною, що її сплачую роботодавець найманому працівникові за функціональне використання його праці.

Окрім ставки, заробітна плата формується на підставі багатьох різних за своїм функціональним призначенням складових. Співвідношення цих елементів утворює структуру заробітної плати, яка охоплює: основну та додаткову зарплату, а також види винагород, що входять до кожної зі складових. [4, 378]

Основні форми заробітної плати в ринковій економіці – погодинна та відрядна, або поштучна – мають різні комбінації та модифікації.

Погодинна форма заробітної плати встановлює розмір винагороди залежно від відпрацьованого часу. При застосуванні такої форми оплати роботодавець та працівник досягають домовленості щодо обсягу робіт і виконуваних функцій. І тільки за умови їх виконання працівник одержує оплату за тарифом.

У розвинених країнах погодинною формою оплати охоплено 75% всіх працюючих. [1, 350-351]

Погодина форма функціонує як погодинно-нормативна (оплата за відпрацьований час за виконання нормативних робіт, які періодично розглядаються) та погодинно-преміальна (оплата за відпрацьований час та додаткова виплата премій за економію витрат, досконаліші форми організації праці тощо) [4, 378].

Відрядна, або поштучна заробітна плата формується залежно від обсягу випущеної продукції й розраховується за поштучними розцінками.

Сутність інтенсивності праці робітника оцінюють нормами виробітку продукції за певний час, або за нормами часу, необхідного на виготовлення одиниці або партії продукції.

Ефективне використання відрядної форми оплати передбачає здійснення ретельних розрахунків технічно обґрунтованих норм виробітку (часу), організації видавання нарядів працівникам і приймання від них виготовленої продукції. Це потребує значних витрат, тому ця форма оплати праці поступово витісняється більш прогресивними.

У сучасних умовах застосовуються преміальні системи. Показники преміювання, умови і розмір премій встановлюється залежно від виробничо – економічних завдань підприємства і кон’юктури. При цьому шкали преміювань можуть бути найрізноманітнішими: пропорційними, прогресивними, регресивними, ступеневими тощо.