
- •1.Методика укр.М. Як наука і навч.Дисципліна.
- •2.Концептуальні засади навчання у.М.
- •3.Рідна мова-основа духовного та інтелектуального розвитку дитини.
- •4.Основні аспекти та закономірності навчання укр.Мови.
- •8. Міжпредметні звязки та інтегроване навчання.
- •9.Зміст і принципи побудови шкільного курсу «Рідна мова».Держ.Стандарт мовної освіти.
- •11.МовнаЗЛшкільної програми:зміст та форми реалізації.
- •12.Соціокультурна і діяльнісна змістова лінії програми:зміст та форми її реалізації.
- •13.Основні етапи вивчення у.М.
- •14. Зміст та принципи побудови шкільних підручників з укр..Мови.
- •15. Проблема уроку сучасній лінгводидактиці: класифікація уроків, особливості структури.
- •16. Технологія сучасного уроку мови: типи та методика проведення.
- •17. Нетрадиційні (нестандартні ) уроки укр..Мови, методика їх проведення.
- •18. Інтерактивні форми і методи навченим укр..Мови.
- •19. Вивчення програмового матеріалу укрупненими частинами (блоками).
- •20. Проблемність у навчанні укр..Мови.
- •21. Методика роботи з текстом на уроках укр.. Мови. Текстова основа уроків.
- •22. Основні напрямки роботи з розвитку зв'язного мовлення та принципи мовленнєвої підготовки учнів.
- •23. Удосконалення рецептивних видів мовленнєвої діяльності; аудіювання, читання.
- •24. Робота над продуктивними видами мовленнєвої діяльності: говоріння, письмо.
- •25. Методика навчання фонетики, орфоепії, графіки: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
- •26. Особливості вивчення лексикології та фразеології: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
- •27. Методика навчання будови слова та словотвору: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
- •28. Методика вивчення морфологи: зміст» завдання, методи, засоби навчання.
- •29. Методика вивчення синтаксису і пунктуації: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
- •30. Методика навчання орфографії: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
25. Методика навчання фонетики, орфоепії, графіки: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
Під час вивчення фонетики - вчення про звуки і звукову систему мови учні оперують одиницями трьох систем: фонетичною, фонологічною і графічною.
Тому особливості засвоєння фонетики і графіки української мови політають у поетапному формуванні орфоепічних та орфографічних умінь і навичок у зв'язку з вивченням фонетики, морфеміки, словотвору і морфології. Усі однотипні правописні факти української мови узагальнені й подаються у вигляді орфографічних правил, що звільняють учнів від необхідності запам'ятовувати написання кожного слова і забезпечують уміння писати правильно групу слів, об'єднаних на основі фонетичної чи граматичної спільності.
Свідоме оволодіння орфографічним правилом неможливе без належних фонетичних чи граматичних знань. Саме тому в підручниках прийнято такий порядок розташування орфографічних правил: спочатку подано теоретичний матеріал з фонетики чи граматики, а потім - відповідне правило правопису.
У дидактиці однією з основних умов успішного засвоєння наукової інформації є вимога включати нові знання в систему набутих учнями раніше. Тому доцільно роботу з фонетичної орфографії проводити так, щоб теоретичні знання стали основою для розуміння суті правила.
Хоч вивчення звукової системи української мови здійснюється за принципами наступності та перспективності, однак у шкільному курсі мови чітко виділяється чотири етапи вивчення фонетики: І) пропедевтичний етап (початкові класи); 2) систематичне вивчення фонетики, графіки, орфоепії (5, 6 клас); 3) розгляд фонетичних явищ при вивченні будови слова, словотвору і граматики (5-9 класи); 4) етап узагальнення і систематизації вивченого (10-11(12) класи). Учні 1-4 класів на уроках мови, читання і письма удосконалюють навички правильного вимовляння звуків мови і позначення їх
буквами па письмі, вчаться розрізняти поняття звук і буква, поділяти слова на склади, визначати наголошені й ненаголошені склади, голосні та приголосні звуки, розрізняти тверді й м'які, дзвінкі й глухі приголосні, позначати звуки буквами. Опрацьовуються і відповідні правила правопису, зокрема позначення м'яких приголосних, уживання апострофа, чергування звуків, написання ненаголошених є, и, о.
Дотримуючись принципу наступності, учителю-словеснику необхідно у 5-9 класах організовувати систематичне повторення і закріплення знань та навичок, одержаних учнями в молодших класах.
Так, під час вивчення правил вживання м'якого знака необхідно актуалізувати знання про м'які приголосні української мови, уміння їх визначати в словах: вивчаючи правопис ненаголошених є, и - знання про наголос, будову слова (корінь, основу, суфікс, префікс, закінчення).
Під час опрацювання орфографічних правил важливо домогтися, щоб учні не зазубрювали, а усвідомлювали їх зміст. Цьому сприяє індуктивний підхід до пояснення матеріалу (від спостережень над мовленнєвими явищами до висновку-узагальнеиня), який доцільно використовувати під час вивчення правил, що охоплюють фонетичні і морфологічні написання.
Зважаючи на те, що в середніх і старших класах засвоюються наукові основи української фонетики, теоретичний матеріал вивчається поетапно. При цьому враховуються прогалини в знаннях пропедевтичного курсу мови (1-4 класи) та вміння учнів правильно артикулювати і розрізняти окремі звуки.
Опрацьовуючи звукову і графічну системи української мови, засвоюючи орфоепічні норми на етапі систематичного вивчення фонетики, графіки, орфоепії, а також на етапі розгляду фонетичних явищ при вивченні словотвору і граматики, учні оволодівають певною сумою теоретичних відомостей і цілим рядом важливих практичних умінь: визначати в слові на слух кількість звуків, розрізняти голосні і приголосні звуки, дзвінкі і глухі, тверді і м'які; виділяти в слові будь-який звук, правильно вимовляти його; членувати слово на склади і визначати в ньому наголос; порівнювати звуковий склад патронімічних слів, пояснювати відмінності в їх вимові; проводити звуко-буквенний аналіз слова, пояснювати співвідношення звуків і букв; чітко вимовляти слова і правильно читати суцільний текст, дотримуючись правил орфоепії; членувати мовний потік на слова, склади, звуки, визначати логічний наголос у простому реченні; помічати і виправляти помилки у вимові звуків.
На етапі узагальнення й систематизації вивченого в 10-11(12) класах неабияке значення мають завдання: 1) формувати орфоепічні навички; 2) вдосконалювати дикцію; 3) поєднувати імітативний шлях засвоєння орфоепічних павичок із свідомим засвоєнням нори літературного мовлення; 4) виробляти орфоепічну "пильність"; 5) формувати вміння володіти своїм голосом й відтворювати інтонацію різноманітних синтаксичних конструкцій; Ь) відрізняти орфографічну правильність від орфоепічної, тобто писемну форму мови від усної.
За чинними програмами саме з фонетики - вчення про звуки і звукову систему мови - починається вивчення систематичного курсу української мови в основній школі.
Безперечно, основне завдання загальноосвітньої школи - навчити дітей грамотно писати, виразно читати, формувати культуру усного і писемного мовленим.
Відомості з фонетики погрібні й для засвоєння орфоепії - норм літературної вимови, зокрема, правильної вимови звуків у головному вияві (ізольовано), у сполучуваності їх у мовному потоці, тобто її словах і реченнях, а також для засвоєним випадків варіантного оформлення слів і граматичних форм відповідно до закономірностей організації фонетичної системи. Порівняйте, наприклад, звукове оформлення слів сердечний і сердешний, ручний і рушник, обласний і шістнадцять, сиджу і сидю (діалектне).
Учитель повинен знати особливості місцевого діалекту, щоб шляхом різноманітних вправ виробляти в учнів навички правильної вимови "важких" для них звуків і звукосполучень.
Дотримання норм літературної вимови нас велике значення, становить один із суттєво важливих показників загальної культури учнів, створює необхідні передумови для ефективного користування літературним мовленням у різних сферах суспільної практики - від побуту до закладів освіти, культури, науки, державного управління.
З урахуванням цього шкільна фонетика повинна стати науковою базою для закладання основ правильного письма і свідомого засвоєння найважливіших орфоепічних норм.
Чинними програмами передбачено, крім систематичного етапу вивчення фонетики, графіки, орфоепії, на якому учні вивчають артикуляційні й акустичні особливості звуків мови, закономірності їх сполучуваності в мовному потоці, пов'язані з ними позиційні зміни, наголос, членування мовленнєвого потоку па склади, також етап розгляду фонетичних явищ при вивченні словотвору і граматики, що полягає в з'ясуванні тієї ролі, яку звуки виконують у формуванні, розпізнаванні і розрізнюванні значущих мовних одиниць - морфем, слів.
Головне завдання вчителя - домогтися, щоб учні засвоїли чітку класифікацію голосних звуків: 1) за участю губ; 2) за рухом язика по горизонталі н вертикалі, а також приголосних звуків: І) за участю голосу і шуму; 2) за місцем творення; 3) за твердістю і м'якістю; А) за слуховим сприйняттям; 5)за способом творення.
Систематична робота учнів над аналізом звукового складу слів відповідає орфографічним завданням і сприяє попередженню помилок у визначенні їх граматичних особливостей. Аналіз звукової форми допомагає розкрити і сутність нульового закінчення. Значну роль у підвищенні рівня орфографічної грамотності учнів відіграє пряма фонетична транскрипція: учні чують слово, записують його спочатку звуковим письмом, а потім звичайним буквеним. Така робота сприяє розвиткові орфоепічного слуху, привчає учнів уважніше вслухуватися в мову, усвідомлено порівнювати звучання і написання.