- •Критерії демократії, економічна демократія та функції держави у забезпеченні розвитку демократії не.
- •Економічний порядок як система узгоджених інтересів.
- •Економічний інтерес приватного власника.
- •Економічний інтерес найманого робітника.
- •Економічний інтерес суб’єкта неприватної власності.
- •3.Економічна свобода суб’єктів господарювання.
- •4.Етапи становлення економічної свободи.
- •5. Характеристика господарського комплексу України
- •6. Поняття структурних зрушень економічної системи та домінуючі зрушення структури глобальної економіки
- •7. Поняття структурних зрушень економічної системи та вплив позитивних і негативних факторів.
- •8.Структурна політика і структурна перебудова економіки України
- •11.Інтернаціоналізація та мпп.
- •12.Форми інтеграції у світове господарство.
- •13.Економічна інтеграція України у світове господарство.
- •14. Економічне зростання національної економіки, противники економічного зростання
- •15. Економічне зростання національної економіки, прихильники економічного зростання
- •16. Типи економічного зростання.
- •17. Фактори ек. Зростання, х-ка факторів пропозиції.
- •18. Фактори ек. Зростання, х-ка факторів попиту, розподілу, інституційних та соціальних факторів.
- •19.Суть і завдання державного економічного програмування.
- •20.Види програм.
- •22. Сутність ек. Безпеки національної економіки.
- •23. Складової ек. Безпеки: макроекономічна, зовнішньоекономічна, інвестиційна, науково-технологічна, енергетична, виробнича, демографічна, соціальна та продовольча безпеки.
- •24. Поняття «ек. Безпека», складові ек. Безпеки країни і х-ка фін. Безпеки
- •25. Вн. І зовн. Загрози економічній безпеці України
8.Структурна політика і структурна перебудова економіки України
Структурна політика-це сукупність держ. заходів, орієнтована на керування рухом економ. ресурсів і встановлення структурних параметрів націонал. економіки.
У конкретних історичних умовах України її основними завданнями є: 1) зміцнення технологічних порівняльних переваг вітчизняних товаровиробників відносно зарубіжних конкурентів; 2) зменшення залежності націонал. економіки від імпорту товарів і ресурсів; 3) збільшення питомої ваги ресурсозаощадливих виробництв та галузей високих технологій; 4) переорієнтація виробництва засобів виробництва на найбільш повне задоволення потреб міжгалузевої кооперації; 5) створення розвиненого споживчого сектору економіки та сфери послуг.
Існуюча в економічній системі будь-якого рівня суперечність між необмеженими зростаючими потребами та обмеженими ресурсами породжує необхідність концентрації останніх на пріоритетних напрямах соц.-ек. розвитку. Концентрація матеріальних, трудових, фін.-кредитних ресурсів, на пріоритетних напрямах соц.-ек. розвитку та на об’єктах , підвищення ефективності функціонування яких, призводить до підвищення ефективності і конкурентоздатності націонал. ек-ки вцілому називається таргетуванням.
Основні чинники відбору галузей: 1) місце в країні в МПП; 2) її конкурентні переваги; 3) експортний потенціал галузі; 4) перспективи попиту на продукцію галузі на внутр. ринку; 5) рівень залежності галузі від імпорту сировини та обладнання; 6) екологічність; 7) стадія життєвого циклу галузі; 8) додана вартість, створена на 1-го зайнятого в галузі; 9) наявність позитивних зовн. ефектів, таких як:
*ефект залучення-ініціювання зростання діл. активності; *редукційний ефект-зниження собівартості продукції власного виробництва; *ефект інновацій-розповсюдження у суміжних галузях новітніх технологій; *доходотворчий ефект-ініціювання зростання рівня зайнятості, підвищення реальних доходів населення і загал. рівня добробуту.
В Укр. такими нац. пріоритетами є: 1) агропромисловий комплекс; 2) харчова промисловість; 3) важке та високотехнологічне машинобуд-ня; 4) комплексне енергетичне устаткування; 5)верстатобуд-ня; 6)обладнання для металургійних заводів; 7)аерокосмічна галузь; 8) військова промисловість;9)суднобуд-ня;10)окремі наукоємні високотехнологічні виробництва (виробництво зварювальної апаратури, порошкова металургія); 11) виробництво специфічних матеріалів з новими властивостями; біотехнології тощо; 12) сфера послуг (транспортні послуги, оздоровчий туризм; інжинірингові, освітні і фін. послуги).
Провідним елементом структурної політики вваж. інвестиційно-інноваційна політика. Галузеві пропорції залежать від обсягу коштів, спрямованих в ті чи інші галузі.
9.Характерні риси світового господарства і тенденції глобалізації економіки. Характерними рисами світового господарства є:
активний процес переміщення факторів виробництва;
розвиток міжнародних форм виробництва на підприємствах, які розташовані у кількох країнах;
перехід до економіки відкритого типу і створення міждержавних об'єднань;
формування міжнародної валютної та кредитно – банківської систем;
розвиток всесвітньої інфраструктури;
створення міжнародних та національних інститутів, які координують МЕВ.
У структурі світового господарства розділяють наступні форми економічних відносин:
1) міжнародна торгівля;
2) міжнародна трудова міграція;
3) міжнародний рух капіталу;
4) міжнародний обмін послугами;
5) валютні відносини
6) обмін науково – технічною інформацією та технологіями;
7) економічна інтеграція.
Все більшого значення в світовому господарстві набуває процес глобалізації економіки.
Глобалізація – це категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом і робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і набуває форм постійних і зростаючих міжнародних перетворень НЕ.
Тенденції глобалізації економіки:
зростання матеріальної зацікавленості у постійному економічному співробітництві між країнами;
формування світового економічного простору у зв’язку з переходом більшості країн до ринкової економіки;
розвиток МПП;
створення інфраструктури світового масштабу, транспортна система, мережа інформаційних комунікацій.
У світове господарство входить понад 230 національних господарств, націй і народностей, що проживають в цих країнах, розмовляють майже 2800 мовами. В обігу налічується близько 300 найменувань національних грошей. Ці господарства перебувають на різних щаблях суспільного розвитку.
10.Поняття світового господарства і класифікація країн, що до нього входять.
Світове господарство – це сукупність національних економік взаємопов’язаних і взаємодіючих між собою на основі МПП.
Для того щоб НЕ стала часткою світового господарства вона повинна бути відкритою. Відкрита економіка – це економіка, яка бере участь в економічних відносинах між країнами, має експорт та імпорт товарів і послуг, капіталу, робочої сили, інформації та технологій.
Закрита економіка – це економіка, усі товари якої виробляються і продаються в середині країни.
Класифікація країн, що входять до світового господарства:
залежно від рівня економічного розвитку (головний критерій ВВП на душу населення) виділяють:
- високорозвинені;
- розвинені;
- середньорозвинені;
- слаборозвинені;
- нерозвинені.
2) за галузевою структурою виділяють:
- індустріальні;
- індустріально – аграрні;
- аграрно – індустріальні;
- аграрні.
3) за ступенем інтеграції у світове господарство виділяють:
- інтегровані;
- слабо інтегровані.
У світовому господарстві виникають протиріччя між слаборозвиненими і розвиненими країнами. Близько 40% світу бідні.