8.Структурна політика і структурна перебудова економіки України

Структурна політика-це сукупність держ. заходів, орієнтована на керування рухом економ. ресурсів і встановлення структурних параметрів націонал. економіки.

У конкретних історичних умовах України її основними завданнями є: 1) зміцнення технологічних порівняльних переваг вітчизняних товаровиробників відносно зарубіжних конкурентів; 2) зменшення залежності націонал. економіки від імпорту товарів і ресурсів; 3) збільшення питомої ваги ресурсозаощадливих виробництв та галузей високих технологій; 4) переорієнтація виробництва засобів виробництва на найбільш повне задоволення потреб міжгалузевої кооперації; 5) створення розвиненого споживчого сектору економіки та сфери послуг.

Існуюча в економічній системі будь-якого рівня суперечність між необмеженими зростаючими потребами та обмеженими ресурсами породжує необхідність концентрації останніх на пріоритетних напрямах соц.-ек. розвитку. Концентрація матеріальних, трудових, фін.-кредитних ресурсів, на пріоритетних напрямах соц.-ек. розвитку та на об’єктах , підвищення ефективності функціонування яких, призводить до підвищення ефективності і конкурентоздатності націонал. ек-ки вцілому називається таргетуванням.

Основні чинники відбору галузей: 1) місце в країні в МПП; 2) її конкурентні переваги; 3) експортний потенціал галузі; 4) перспективи попиту на продукцію галузі на внутр. ринку; 5) рівень залежності галузі від імпорту сировини та обладнання; 6) екологічність; 7) стадія життєвого циклу галузі; 8) додана вартість, створена на 1-го зайнятого в галузі; 9) наявність позитивних зовн. ефектів, таких як:

*ефект залучення-ініціювання зростання діл. активності; *редукційний ефект-зниження собівартості продукції власного виробництва; *ефект інновацій-розповсюдження у суміжних галузях новітніх технологій; *доходотворчий ефект-ініціювання зростання рівня зайнятості, підвищення реальних доходів населення і загал. рівня добробуту.

В Укр. такими нац. пріоритетами є: 1) агропромисловий комплекс; 2) харчова промисловість; 3) важке та високотехнологічне машинобуд-ня; 4) комплексне енергетичне устаткування; 5)верстатобуд-ня; 6)обладнання для металургійних заводів; 7)аерокосмічна галузь; 8) військова промисловість;9)суднобуд-ня;10)окремі наукоємні високотехнологічні виробництва (виробництво зварювальної апаратури, порошкова металургія); 11) виробництво специфічних матеріалів з новими властивостями; біотехнології тощо; 12) сфера послуг (транспортні послуги, оздоровчий туризм; інжинірингові, освітні і фін. послуги).

Провідним елементом структурної політики вваж. інвестиційно-інноваційна політика. Галузеві пропорції залежать від обсягу коштів, спрямованих в ті чи інші галузі.

9.Характерні риси світового господарства і тенденції глобалізації економіки. Характерними рисами світового господарства є:

1. активний процес переміщення факторів виробництва;

2. розвиток міжнародних форм виробництва на підприємствах, які розташовані у кількох країнах;

3. перехід до економіки відкритого типу і створення міждержавних об'єднань;

4. формування міжнародної валютної та кредитно – банківської систем;

5. розвиток всесвітньої інфраструктури;

6. створення міжнародних та національних інститутів, які координують МЕВ.

У структурі світового господарства розділяють наступні форми економічних відносин:

1) міжнародна торгівля;

2) міжнародна трудова міграція;

3) міжнародний рух капіталу;

4) міжнародний обмін послугами;

5) валютні відносини

6) обмін науково – технічною інформацією та технологіями;

7) економічна інтеграція.

Все більшого значення в світовому господарстві набуває процес глобалізації економіки.

Глобалізація – це категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом і робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і набуває форм постійних і зростаючих міжнародних перетворень НЕ.

Тенденції глобалізації економіки:

1. зростання матеріальної зацікавленості у постійному економічному співробітництві між країнами;

2. формування світового економічного простору у зв’язку з переходом більшості країн до ринкової економіки;

3. розвиток МПП;

4. створення інфраструктури світового масштабу, транспортна система, мережа інформаційних комунікацій.

У світове господарство входить понад 230 національних господарств, націй і народностей, що проживають в цих країнах, розмовляють майже 2800 мовами. В обігу налічується близько 300 найменувань національних грошей. Ці господарства перебувають на різних щаблях суспільного розвитку.

10.Поняття світового господарства і класифікація країн, що до нього входять.

Світове господарство – це сукупність національних економік взаємопов’язаних і взаємодіючих між собою на основі МПП.

Для того щоб НЕ стала часткою світового господарства вона повинна бути відкритою. Відкрита економіка – це економіка, яка бере участь в економічних відносинах між країнами, має експорт та імпорт товарів і послуг, капіталу, робочої сили, інформації та технологій.

Закрита економіка – це економіка, усі товари якої виробляються і продаються в середині країни.

Класифікація країн, що входять до світового господарства:

1. залежно від рівня економічного розвитку (головний критерій ВВП на душу населення) виділяють:

- високорозвинені;

- розвинені;

- середньорозвинені;

- слаборозвинені;

- нерозвинені.

2) за галузевою структурою виділяють:

- індустріальні;

- індустріально – аграрні;

- аграрно – індустріальні;

- аграрні.

3) за ступенем інтеграції у світове господарство виділяють:

- інтегровані;

- слабо інтегровані.

У світовому господарстві виникають протиріччя між слаборозвиненими і розвиненими країнами. Близько 40% світу бідні.