30. Морські фації. Фактори, які впливають на склад осадових гірських порід:

- рух(динаміка) водного середовища;

- рельєф морського дна;

- хімічний склад води, її температура і тиск;

- характер органічного світу тощо.

Завдяки поєднанню всіх цих факторів, морські фації можна поділити:

- теригенні (уламкові) – формуються в результаті руйнування і зносу уламкового матеріалу з прилягаючої суші (тобто з денудованих областей);

- хемогенні – утворюються в результаті випадіння з морської води розчинених сполук;

- органогенні – формуються на дні водоймищ з решток фауни і флори.

На формування морських фацій впливає морфологія морського дна та прилягаючі частини суші.

Серед морських фацій виділяють : літоральні(прибережні), субліторальні(неритові), батіальні і абісальні.

1. Прибережно-морські літоральні фації. Формуються на вузькій прибережній смузі (зона припливу-відпливу). Для цієї зони характерні сильні рухи води, прибій, часте осушення, сезонні різкі коливання t°, добра освітленість тощо. Саме це і впливає на велику різноманітність осадків, утворення яки дуже залежить від розвитку органічного світу. Характерною особливістю літор.фацій є їх різноманітність і швидка їх зміна по літоралі. Найпоширеніші – теригенні фації: галька, гравій, пісок, часто поширені морські валуни, які характерні для скелястих берегів.

2. Морські мілководні (шельфові або неритові) фації. (0-200-400м). Ця область дуже неоднорідна за умовами осадконакопичення: у верхній її частині все ще впливають на дно хвилі та припливно-відпливні течії, а нижня частина знаходиться у більш спокійних умовах. Виділяються дуже різноманітні фації: фації пісків та алевритів хвильового поля, дрібнозернистих та добре відсортованих, фації більш крупнозернистих пісків області течій, іноді галечників, в місцях розвитку сильних донних течій та фації кам'янистого дна, де осадки майже відсутні. На значних глибинах формуються алеврито-глинисті та глинисті мули.

3. Батіальні фації. Батіальна область відповідає континентальному схилу з глибинами від 200-400м до 3000-4000м. Її відклади можуть взмучувати тільки мутьєві потоки та хвилі цунамі. Теригенні осадки батіалі представлені тонкими алеврито-пелітовими мулами, матеріал яких поступає з шельфу за рахунок або підводних зсувів або підводних течій. Можна виділити такі типи осадків батіалі: глибоководні піски та галечники , синій мул, вапняковий мул, червоний мул, глауконітовий мул та пісок.

4. Абісальні фації (>3000м). (від абісос–безодня) – займає центральні частини океанічних басейнів. ця зона характеризується дуже низькими постійними t°-ми, вічною темнотою, постійною солоністю, величезним тиском, підвищеним вмістом вуглекислоти. Саме це і впливає на бідність та одноманітність органічного світу. Абісальні фації представлені: біогенними,осадками, карбонатними, або кременистими

31.Континентальні фації. Генетично континентальні фації дуже різноманітні завдяки рельєфу місцевості, тектонічним рухам, фізико-географічним умовам, багатьом впливовим хімічним факторам тощо. Величезну роль відіграє власне клімат. В групі континентальних фацій розрізняють алювіальні, делювіальні, пролювіальні, елювіальні, озерні, болотні та озерно-болотні, льодовикові та флювіо-гляціальні, еолові. До того ж, кожна підгрупа фацій, у свою чергу, складається з ряду конкретних фацій (або мікрофацій). Так, наприклад, алювіальна підгрупа фацій складається з фації перлювію (скупчення промитих річковою водою грубих продуктів вивітрювання на схилі або дні річки), заплавних фацій, фацій перекатів, фацій прируслових відмілин тощо. Річкові фації. (фації алювія). Руслові фації, зазвичай утворені грубими та крупнозернистими пісками з гравієм та дрібною галькою. Можуть бути захоронені стовбури дерев. Заплавні фації складені алевритовими та глинистими осадками. Специфікою болотних фацій є: вуглистість осадків (торф, сапропель, буре вугілля), відсутність пісків, галечників, наявність прісноводної фауни, ясна шаруватість. Пролювіальні фації (тимчасових водних потоків) - утворюють конуси виносу біля підніжжя височин, або біля гирла ярів. Льодовикові фації – представляють потужні відклади, які формуються при від ступанні льодовика або при його тимчасовій зупинці. Формуються морени. Фації пустель утворюються в умовах переважаючого фізичного вивітрювання, особливо під впливом високих t°, формуючи пустельний загар.

32.Перехідні фації. В крайовій зоні моря виділяється дві головні області осадкоутворення: область лагуни й область дельти. Лагуни (лагус - озеро по-італійські) - це ділянки моря більш-менш ізольовані від основної його акваторії або ланцюжком островів, або косами, барами, бар'єрними рифами та іншими геоморфологічними елементами, які утруднюють гідродинамічний зв'язок між лагуною і відкритим морським басейном. Вода лагун завжди характеризується аномальною солоністю. В арідній зоні, де річковий стік відсутній, сильне випаровування призводить до утворення осолоненої лагуни. В гумідному кліматі, в умовах надлишку вологи, сильно проявляється річковий стік. Формується опріснена лагуна. Дельти (за подібністю до грецької букви дельта) є ділянками суші, що виступають у море в результаті засипання прибережної морської ділянки річковими наносами. Дельти, в основному, розвиваються в гумідному кліматі.

33. Поняття про формації

Французький геолог Бертран назвав асоціації гірських порід, які з’явилися на певних етапах розвитку регіону - формаціями, використавши термін, який запропонував ще в XVIII ст. геолог Фюксель. Формації – це природні комплекси гірських порід, які характеризуються спільністю умов свого утворення, тобто вони утворюються на певних стадіях розвитку основних структурних зон земної кори в подібних тектонічних і фізико-географічних умовах. До складу формацій входить певний набір гірських порід (комплекс, асоціація, парагенез) - осадових, вулканогенних, інтрузивних. Основними факторами, які контролюють появу утворення і поширення різних формацій:- характер тектонічних рухів - реальні умови розвитку окремих регіонів приводять до різкого скорочення і зникнення певних формацій.Зараз виділяють три групи формацій: геосинклінальні,орогенні,платформні.

34.Геосинклінальні формації.

1 стадія: Аспідна формація (граувакова) – складається із чергування граувакових пісковиків (це пісковики, які складені із зцементованих уламків гірських порід) та із сланцями чорного кольору з підлеглою кількістю кременистих порід.Формування цих порід проходить на фоні продовжуючогося занурення дна прогину.Крім того, одночасно із цією формацією відбувається формування яшм і кременистих осадків. Формування порід аспідної і спіліт-кератофірової формацій відбувається одночасно, але на різних площах у межах геосинклінального прогину. Відклади спіліт-кератофірової формації формуються у межах внутрішньої центральної (більш ранньої за часом), більш рухливої частини геосинкліналі, для якої характерна велика кількість розломів, впровадження інтрузій основного і ультраосновного складів (габроїди, діабази) і процеси активного підводного вулканізму. Ця ділянка називається - евгеосинкліналь - вона розвивається на земній корі океанічного або близького типу. На окраїнах прилягаючої платформної суші аспідна формація не рідко заміщується паралічною вуглевміщуючою формацією, а ближче до підводного схилу платформ вона може переходити в органічні вапняки.

2-а стадія: Переважно формуються потужні ритмічні піщано-глинисті товщі так званої флішової формації або фліш, а також відбувається накопичення вапняків. Фліш - потужна серія морських осадових, переважно уламкових відкладів, яка характеризується ритмічним чергування у вверх по розрізу декількох верств, гранулометричний склад яких, зменшується у верх по розрізу у межах кожного ритму і т.д.

3-я стадія: Характеризується загальною інверсією(підняттям) і формуванням на місці геосинклінальної системи складчастої споруди. Геосинкліналь “закривається” і перетворюється в складну гірську систему. Власне геосинклінальний етап розвитку геосинкліналі завершився.

35.Орогенні формації.

Рисами формацій є:- широке поширення або й переважання грубоуламкових порід; - утворення порід в широкому діапазоні умов - від глибоководних до наземних;- надлишкова компенсація занурення накопиченими відкладами;- великі потужності відкладів - тисячі метрів;- обмежені площі поширення;- невисока ступінь літифікації осадків.

Виділяються головним чином 2 основних типи формацій - нижня і верхня моласові формації.

Нижня моласова формація характерне ритмічне чергування порід з потужністю окремих пластів 1-10 м. Забарвлення – відтінків сірого, інколи строкате і червонобарвне (утворення в жаркому кліматі). По латералі відклади формації пов’язані з платформними вапняками чи пісковиками. Зазвичай підошвою слугує фліш, а покрівлею – верхня моласова формація. Тектонічні умови формування: морські басейни, які поступово втрачають зв’язок з океаном, передові і тилові прогини, або внутрішні западини. Стадія – рання орогенна. Корисні копалини: нафта, газ, вугілля, солі, мідь (піщаники), уран.

Верхня моласова формація Чергування порід ритмічне, часто крупними десятиметровими пачками, іноді суцільними товщами потужністю в сотні метрів. По латералі відклади формації переходять в платформні формації – континентальну піщану та орогенну базальт-андезит-ліпаритну. Зазвичай підошвою слугує нижня моласова формація. Утворюється в міжгірних та передгірних прогинах, внутрішніх западинах пізньої орогенної стадії. Представлені переважно алювіальними озерними відкладами, а також конусами виносу - делювіально-пролювіальні (в широкому значенні цього слова) осадки наземних і частково підводних рівнин. Корисні копалини: нафта, вугілля, газ, солі.

Моласові формації утворюються в період руйнування гірських споруд і характеризуються дуже поганим сортуванням матеріалу, всі вони в тій або іншій мірі сміттєві.