Тема 2: Основи національної безпеки. Поняття і принципи військового будівництва і їх правове закріплення.

Учбові питання: 1. Об’єкти та суб’єкти, принципи та сфери національної безпеки. 2. Оборона та напрями державної політики у воєнній сфері. 3. Військове будівництво та його складові, принципи. Воєнна організація держави.

4. Правове закріплення основ військового будівництва.

Національна безпека – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

(ст.1 Закону України „Про основи національної безпеки України”).

Об’єктами національної безпеки є:

л юдина і громадянин – їхні конституційні права і свободи;

с успільство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

д ержава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

(ст.3 Закону України „Про основи національної безпеки України”).

П резидент України;

В ерховна Рада України;

К абінет міністрів України;

Р ада національної безпеки і оборони України;

М іністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

Н аціональний банк України;

с уди загальної юрисдикції;

п рокуратура України;

м ісцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

З бройні Сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України;

г ромадяни України, об’єднання громадян.

(ст.4 Закону України „Про основи національної безпеки України”).

Основними принципами забезпечення національної безпеки є:

пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

верховенство права;

пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів;

своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

(ст.5 Закону України „Про основи національної безпеки України”).

На сучасному етапі основні реальні та потенційні загрози національній безпеці України, стабільності в суспільстві існують :

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. (ст.17 Конституції України)

Правоохоронні органи – органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

(ст.1 ЗУ „Про основи національної безпеки України”)

Правоохоронні органи – органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

(ст.2 ЗУ „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”)

Правоохоронні органи – державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

(ст.1 ЗУ „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”)

Основними напрямками державної політики з питань національної безпеки України у Воєнній сфері є:

• прискорення реформування Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності давати адекватну відповідь реальним та потенційним загрозам України;

• перехід до комплектування Збройних Сил України на контрактній основі;

• здійснення державних програм модернізації наявних, розроблення та впровадження новітніх зразків бойової техніки та озброєння;

• посилення контролю за станом озброєння і захищеністю військових об’єктів;

• активізація робіт з утилізації зброї;

• впровадження системи демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави;

• забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей;

• дотримання угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

Оборона України – система політичних, економічних, соціальних, воєнних, науково – технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави, щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

(ст.1 Закону України „Про оборону”)

Військове будівництво – це система економічних, соціально-політичних, правових, власне військових та інших заходів держави, що здійснюються в інтересах вдосконалення воєнної організації держави.

Будівництво

Збройних Сил та інших військових формувань

Розвиток і функціонування військово – промислового сектора економіки держави

Чисельність

Воєнна організація держави – сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз.

(ст.1 Закону України „Про основи національної безпеки”)

Воєнна організація держави – охоплена єдиним керівництвом система органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових формувань, правоохоронних органів та інших органів, створених відповідно до Законів України, діяльність яких спрямована на захист національних інтересів у воєнній сфері.

(із проекту Концепції державної програми розвитку Воєнної організації держави”)