Дієслово. Дієприкметник

1. Випливати, виплисти з (чого?): з оповіді, із спостережень, з поглядів, із засновків (а не «витікати»).

2. Відмічати, відмітити у списку, у журналі, у книжці. Але відзначати, відзначити (що?): здобутки, успіхи, недоліки; день народження, ювілей, історичну подію. Наприклад: В’ячеслав Липинський був засновником державницької школи в українській історіографії.

3. Вносити, внести (а не «включати»): до списку, до кошторису, до порядку денного.

4. Завдавати, завдати (чого? – кому? чому?): завдати збитків підприємству. Репресії проти української інтелігенції завдали значної шкоди майбутньому України.

5. Завдячувати, завдячити (кому? чому? – чим?): завдячувати лікарям своїм одужанням; завдячувати учителям успіхами, завдячувати школі знаннями, завдячувати Миколі Лисенкові оперним мистецтвом.

6. Зараховувати, зарахувати до (кого? чого?): до когорти вчених, до художників-модерністів, до подій великої ваги, до класу безхребетних, або вважати (ким? чим?) художниками-модерністами, початком подій великої ваги, але відносити на пошту, до друкарні, в комітет.

7. Збігатися, збігтися: Погляди іванофранківців хоча й різнилися, проте збігалися в головному; збіг обставин (подій, фактів).

8. Зв’язувати, зв’язати (кого? що?): кінці мотузки; зв’язати зошити (руки); зв’язати злодія, але пов’язувати, пов’язати (що?): факти, події, явища.

9. Здобувати, здобути (а не «одержати») (що?): освіту, успіх, знання, виховання. Давати, дати (а не «принести») (що?): плоди, результати: Невтомна праця авіаконструктора Ігоря Сікорського швидко дала свої результати. Мати (що?): популярність, успіх, авторитет, знання, освіту, виховання.

10. Наводити, навести (що?): докази, факти, приклади.

11. Обстоювати, обстояти (що?): погляди, інтереси, а також захищати, захистити (що?): погляди, інтереси, але відстояти воду.

12. Опановувати, опанувати (що?): мову, справу, професію, але оволодівати, оволодіти (чим?): мовою, справою, професією.

13. Перебувати: перебувати у відрядженні, у відпустці, перебувати на курорті, перебувати на роботі; будинок перебуває у власності військової частини.

14. Платити за (кого? що?): за дівчину, за сиріт, за проїзд, за електрику, але оплачувати, оплатити (що?): проїзд, витрати, рахунок, сплачувати, сплатити (що? за що?): борг, податок; за квартиру, за дачу.

15. Припускатися, припуститися (чого?): помилок, прорахунків. Проте допустити (до чого?): до сесії, до складання іспитів; допустити до секретних документів; допустити до хворого, до ув’язнених.

16. Розв’язувати, розв’язати (що?): задачу з математики, проблему, питання. Про питання, проблеми, суперечки тощо можна також сказати: вирішувати, вирішити (що?): Ваша пропозиція не вирішить наших суперечок; Нарешті ми вирішили проблему з житлом.

17. Розташовувати, розташувати (що?): шпиталь, музей, полк, стоянки автомобілів, але гори, ліси, урочища були на околицях міста (були околицями міста); про істоти, установи, споруди, тобто про все, що пов’язано з діяльністю людини, українською кажуть: розташовуватися, розташуватися або розміщуватися, (роз)міститися: Гості вигідно розташувалися у кріслах; Музей М. Рильського розмістився у меморіальному будинку біля Голосіївського парку; Бібліотека міститься на другому поверсі. Про нерукотворні географічні поняття можна казати розташований, тобто слід уживати дієприкметник: Карпати розташовані на заході України. Можна також вживати відповідні до змісту різні дієслова, як-от: Острів лежить за 10 км від берега; Книжки стоять на полиці; Речі зберігають у камері схову. Можна взагалі випустити дієслово, як-от: Масло в холодильнику; Санаторій у передмісті; Аптечка у водія.

18. Спричиняти, спричинити (що?): відродження, занепад, залежність; або спричинятися, спричинитися (до чого?): до відродження, до занепаду, до залежності; або зумовлювати, зумовити що: відродження, занепад, залежність; якщо ж ідеться про негативний, небажаний наслідок чогось, тоді вживають дієслово призводити (до чого?): до занепаду, до залежності, до катастрофи. Дієслова «вести (до чого?)», «тягнути (що?)» в жодному разі не вживають.

19. Обумовлювати, обумовити (що?): права орендаря, норми експлуатації техніки, певні положення угоди. Проте зумовлювати, зумовити (що?): стрімкий розвиток подій, покращення перебігу процесів, якісні зміни.

20. Становити, стати основою, бути основою (чого?): Стати кістяком нової організації, становити основу уряду, бути основою дослідження; але складати, скласти (що?): скласти повноваження, скласти вступні іспити, скласти протокол.

21. Активних дієприкметників теперішнього часу на –ачий (ячий),

-учий (ючий) слід уникати, заступаючи їх спільнокореневими або з іншою твірною основою прикметниками:

- панівна ідея (а не «пануюча»),

- зворушлива зустріч (а не «хвилююча»),

- прийдешнє свято (а не «наступаюче»),

- молоде покоління (а не «підростаюче»),

- мийні засоби або засоби для миття (а не «миючі»),

- разючі результати (а не «вражаючі»),

- зволожувальний крем або крем для зволоження (а не «зволожуючий»),

- приваблива пропозиція (а не «приваблююча»),

- даний план роботи (а не «існуючий»),

- сучасні кордони (а не «існуючі»),

- домінантний (а не «домінуючий»),

- координаційний центр (а не «координуючий»),

- мандрівний сюжет (а не «блукаючий»),

- керівна еліта (а не «правляча»),

- чинний закон (а не «діючий»),

- друкувальний пристрій (а не «друкуючий»);

іменниками:

- доповідач, лектор, промовець (а не «виступаючий»),

- керівник (а не «керуючий»),

- довкілля (а не «оточуюче середовище»),

- контролер (а не «контролюючий»),

- завідувач кафедри (а не «завідуючий кафедрою»),

- голова (а не «головуючий»),

- оточення (а не «оточуючі люди»);

субстантивованими прикметниками (тобто іменниками):

• охочий (а не «бажаючий»);

іменниками-прикладками:

• команда-лідер (а не «лідируюча команда»);

словосполученнями відповідного змісту:

• у відрядженні (а не «перебуваючий у відрядженні»),

• з любов’ю до тебе (а не «люблячий тебе»).