3. Аристотель як фундатор формальної логіки.

Аристотель(Ар.) вперше виділив логіку в самостійну науку. Логіку він назвав аналітикою і дав загальний аналіз відкритого ним поняття силогізму як особливої форми умовиводу. Аристотель розкрив також сутність доведення, прийомів доведення і поділу, визначив різницю між науковим і ненауковим знанням, виклав 3 основні закони ФЛ: закон тотожності, закон несуперечності, закон виключення третього. Логічні твори Аристотеля: «Аналітики I i II», «Топіка», «Категорії» і т.д. Ар. У своїх творах основну увагу звертав на дослідження силогізму.

4.Поняття, їх види.

П – одна з форм мислення, за допомогою якої пізнають сутність явищ, процесів, узагальнюють їх істотні ознаки. У П. предмети та явища дійсності відображаються в узагальненій абстрактній формі. Елементами змісту понять виступають істотні для того чи іншого класу предметів чи явищ їх загальні риси, властивості, перетворені в голові людини, тобто такі, що одержали ідеальну мислену форму існування.

У змісті понять можуть мислитися або ознаки однієї категорії речей, або ознаки предметів інших категорій, наприклад категорій речі, властивості, відношення, часу, простору і т.д. Залежно від цього, а також від ступеня загальності поняття поділяються на такі види:

1. Реєструючи(р) й нереєструючі(нр). Основою цього поділу є наявність або відсутність у побічній частині змісту поняття таких ознак, які відповідають на питання: «де?», «коли?», «якого роду індивідуум». Якщо у змісті поняття є ознаки, що відповідають на названі питання, то вони назив. р , а в зворотному випадку - нр.

2.Пусті(п) і непусті(нп) поняття. П. назив. поняття, яким не відповідає жоден предмет в предметній області.

3.Конкретні (к) і абстрактні поняття (а). К – це поняття про конкретні предмети(машина, людина, тварина,…),а А – про властивості предметів (мужнісь, хоробрість, світлість, темрява…)

4.Абсолютні (аб) і відносні(в) поняття. Аб. поняття виражає повний, незалежний від інших предметів зміст. В. поняття має ту ознаку, що фіксує відношення одного предмета до іншого.

5.Позитивні(пз) і негативні(нг) поняття. Пз. – це таке поняття, яке сформоване в результаті узагальнених наявних ознак. У нг. поняттях узагальнення проводиться при відсутності ознак, мислиться не заперечення ознак співвідносного пз. поняття, а тільки відмінність видової ознаки першого від видової ознаки другого за наявності однієї родової ознаки у двох понять.

5.Правило оберненого співвідношення між змістом і обсягом понять:

Зміст поняття становлять усійого елементи, які можуть бути виділені у вигляді окремих понять. Обсяг поняття – це всі інші поняття, для яких воно служить ознакою, головною їх частиною. Обсяг поняття А схематично можна подати так: Aa, Ab. Ac, Ad, Ae… За цією схемою, наприклад, поняття A («людина») буде родовимвідносн понять Aa(«росіянин»), Ab(«українець»), Ac(«англієць») та ін.

Обсягом поняття іноді наз. множину предметів які мисляться за допомогою даного поняття. Але це некоректно, оскільки логіка вивчає відношення між поняттями, а не предметами. Таким чином, якщо визначається наявність обсягу поняття А, то це означає, що має визнаватись наявність понять, для кожного з яких воно є частиною змісту, відсутність їх ознчаї відсутність і самого поняття А, бо без обсягу поняття бути не може.

З цього випливає, що між обсягом і змістом існує тае співвідношення: якщо зміст поняття А знаходиться в змісті поняття В, то це останнє знаходиться в обсязі першого, і навпаки, якщо поняття В міститься в обсязі поняття В, то останнє становить частину змісту першого. Тобто зміст і обсяг поняття перебувають в оберненому відношенні. У цьому суть закону оберненого відношення між обсягом і змістом понять.