54. Політична еліта.
Політична еліта - суспільна верства, що здійснює владу, забезпечує збереження та відтворення політичних цінностей і політичної системи загалом, користується певними перевагами свого суспільного становища
Основні напрямки обгрунтування елітарності
ірраціональний;
біологічний;
психологічний;
функціональний;
технократичний.
Концепції елітарності ХХ ст.
Елітаристська модель – існують особливі відособлені еліти, що мають абсолютний вплив на усе суспільство:
- В. Парето – універсальним законом історії є циркуляція еліт “левів” та “лисів”, яка забезпечує рівновагу соціальної системи;
- Р.Міхельс – навіть в самих демократичних організаціях обов’язково виникають олігархічні тенденції (“залізний закон олігархії”).
Поліархічна, демократична модель – у суспільстві існує велика кількість еліт, взаємопов’язаних і конкуруючих між собою (Р. Даль, Р. Арон).
Структура політичної еліти
За метою діяльності:
- Правляча політична еліта;
- Опозиція;
- Контреліта – опозиція, що прагне змінити напрям суспільного розвитку, репрезентуючи інші суспільні верстви, іншу ідеологію, ніж правляча еліта.
За об’ємом владних функцій:
вища;
середня;
нижча.
За виконуваними функціями:
правляча;
адміністративна;
господарська;
дипломатична;
комунікативна;
ідеологічна.
Основні типи політичних еліт
За способом формування: відкриті, закриті;
За способом отримання та збереження влади: легітимні, нелегітимні;
За ідеологією: ліберальні, консервативні, націоналістичні, соціалістичні.
Гарантії проти деградації політичної еліти
розподіл влад;
“прозорість” діяльності;
політичний плюралізм;
відкритість для соціальної мобільності;
чітке дотримання правил та процедур політичного процесу.
3.Політичний лідер: сутність і типологія.
Політичний лідер (від анг. leader – ведучий) особа, що займає перші позиції в політичних структурах
Концепції політичного лідерства
теорія рис” (Е. Богардус) – феномен лідерства пояснюється видатними якостями особи;
ситуаційна теорія (Ф. Фідлер) – ситуація “породжує” лідера;
теорія прихильників (У. Берк) – лідер лише інструмент соціальної групи, організації.
Системи рекрутування лідерів
1. Антрепренерська система
відкрита;
висока конкурентність, відкрите суперництво;
відбір із представників будь-яких суспільних груп;
важливі особисті якості.
2. Система гільдій
закрита;
приховане суперництво;
відбір лише з представників політичної еліти;
залежність від посади.
Типологія політичних лідерів
За способом легітимізації влади (М. Вебер) : традиційний, раціонально-легальний, харизматичний;
За ставленням до змін у суспільстві: революціонер, реформатор, консерватор;
За стилем управління: авторитарний, демократичний;
За моделлю поведінки: лідер-агітатор, лідер-організатор, лідер-теоретик;
За суспільною вагою: регіональний, національний, міжнародний.
Функції політичних лідерів
Діагностична – “діагноз” ситуації з погляду своєї позиції чи намічених дій;
Директивна – визначення напряму дій в інтересах групи, що розв’язуватиме проблемну ситуацію;
Мобілізуюча – забезпечення підтримки своїх рішень.
55. Розвиток ідей та політичних концепцій елітарності. = 54