53. Виборчі системи: сутність, різновиди, особливості.

Виборча система – це сукупність передбачених законом виборчих процедур, пов'язаних з формуванням органів влади. Основними типом виборчих систем є:

• система абсолютної більшості або мажоритарна; її різновидом є система відносної більшості або плюральна;

• система пропорційного представництва (пропорційна); її різновидом;

є пропорційна система з преференціями;:

• змішана (мажоритарно-пропорційна) система.

Мажоритарна виборча система – це голосування за кандидата по виборчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним більшості голосів виборців. За цією системою відбуваються парламентські вибори у 76 країнах світу (Велика Британія, Франція, США, країни Латинської Америки, Африки, Тихоокеанського басейну). Ця система є традиційною і найбільш прийнятною для країн з так званою двопартійною системою, тобто за наявності двох сильних політичних партій.

Існують мажоритарні системи абсолютної та відносної більшості. За першою перемогу на виборах здобуває кандидат, який набрав 50% голосів плюс один голос.

Пропорційна виборча система передбачає проведення виборів за партійними списками і розподіл мандатів між партіями та виборчими блоками партій пропорційно до кількості голосів, набраних ними. На відміну від мажоритарної виборчої системи, при застосуванні пропорційної системи виборець насамперед голосує не за конкретну особу, а за певну партію чи блок партій, яка виставляє свій список кандидатів.

Вважається, що ця виборча система є справедливіша за інші, бо дозволяє врахувати інтереси різноманітних суспільних груп, національних меншин, сприяє представництву різних політичних сил у парламенті.

Змішана виборча система є комбінацією мажоритарної і пропорційної виборчих систем. Найголовнішим і найпростішим варіантом такої системи є "лінійне змішування", за якого частина депутатів обирається за мажоритарною системою, а інша частина – за пропорцією. Класичним прикладом застосування змішаної виборчої системи є ФРН, у якій 50 відсотків депутатів Бундестагу обирається за земельними партійними! списками, а інші 50 відсотків – на основі мажоритарної системи відносної більшості. Німецький досвід запозичили більшість посткомуністичних країн, зокрема Україна, Росія, Литва та ін. Змішана виборча система у нових державах пострадянського простору надійніше та об’єктивніше дозволяє віддзеркалювати політичну структуру суспільства, веде до появи впливових політичних структур замість "кишенькових" партій, які не — мають популярності Серед населення.

Особливості

Процес реформування новітнього українського виборчого законодавства протягом десяти років незалежності України розвивався передовсім у контексті конституційного процесу та через прийняття і запровадження відповідних спеціальних виборчих законів, що регулюють питання організації і проведення всіх видів виборів.

У розвитку виборчого законодавства України можна виділити доконституційний та післяконституційний періоди. Доконституційний етап характеризується тим, що в цей період частководіє ще постсоціалістичне виборче законодавство, зокрема на виборах до Верховної Ради України, на місцевих виборах. Разом з тим із заснуванням поста Президента України в суспільно-політичну практику запроваджується новий вид виборів і починається відповідно формуватися нове українське законодавство про вибори Президента України. Крім того, саме в цей період було також започатковано ще один окремий вид виборів — вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та напрацьовано новий вид законодавства про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Якісно новий характер має виборче законодавство про вибори після-конституційного періоду, якому властиве широке застосування міжнародно-правових принципів і засад організації та проведення виборів, вдосконалення правового механізму виборчого процесу, розширення гарантування виборчих прав громадян України.