3.Начальник слідчого відділу. Право слідчого на захист.

Начальник слідчого відділу здійснює контроль за своєчасністю дій слідчих по розкриттю злочинів і запобіганню їм, вживає заходів до найбільш повного, всебічного і об'єктивного провадження досудового слідства в кримінальних справах.

Начальник слідчого відділу має право перевіряти кримінальні справи, давати вказівки слідчому про провадження досудового слідства, про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи, про провадження окремих слідчих дій, передавати справу від одного слідчого іншому, доручати розслідування справи декільком слідчим, а також брати участь у провадженні досудового слідства та особисто провадити досудове слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. Вказівки начальника слідчого відділу в кримінальній справі даються слідчому у письмовій формі і є обов'язковими для виконання.

Оскарження цих вказівок прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 114 цього Кодексу.

Вказівки прокурора в кримінальних справах, які дані відповідно до правил, встановлених цим Кодексом, обов'язкові для начальника слідчого відділу. Оскарження цих вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте підслідність як сукупність ознак кримінальної справи?

2. Кого може бути призначено на посаду слідчого прокуратури?

3. Перелічіть основні напрями діяльності помічники слідчого?

Питання самостійної роботи виносяться на тематичний контроль, семінарське заняття, залік.

Студентам рекомендується оформити самостійну роботу у вигляді опорного конспекту.

Тема 6.3 Органи дізнання в Україні План

1.Функції органів дізнання. Оперативно-розшукова діяльність, процесуальна діяльність.

2.Дізнання як форма досудового розслідування, що передує досудовому слідству.

3.Дії органів дізнання під час кримінально-процесуальної діяльності.

Література:

Основна:

1.Організація судових та правоохоронних органів: підручник для студентів юрид. Спеціальностей вищих навч. Закладів/ І.Є. Марочкін, Н.В. Сібільова, В.П. Тихий за ред. .Є. Марочкіна, Н.В. Сібільової. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2007. – С. 388 - 393

2.Фіолевський Д.П. Судова влада і правоохоронна система в Україні: навч. Посібник. – К.: Кондор, 2006. – 322с.

Додаткова:

1. Юзікова Н.С. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник:. – Вид. Четверте, перероб. І допов. – К.: Істина, 2006. – С. 236 - 239

2. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник / Галей А.О., Стеценко С.Г., Тимченко С.М., Штанько О.Ф. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. – 208с.

Методичні рекомендації

1.Функції органів дізнання. Оперативно-розшукова діяльність, процесуальна діяльність

Органи дізнання виконують наступні кримінально-процесуальні функції: дізнання (ст. 223-226 КПК); виробництво слідчих і розшукових дій за дорученнями і вказівок слідчих (ст. 40, 41, ч. 4 ст. 157 КПК); надання допомоги слідчим у проведенні ними окремих слідчих дій (п. 4 ч. 2 ст. 38).

Очевидно, розслідування злочинів (на відміну від органів попереднього слідства, див. наступний параграф) не є єдиною функцією органів дізнання, хоча виробництво дізнання в їх процесуальної діяльності займає найбільший обсяг. При цьому, як зазначалося, всі органи дізнання володіють рівними процесуальними можливостями; акти органів дізнання, прийняті в межах їх компетенції, мають таке ж юридичне значення, як і акти попереднього слідства.

Успішне виконання поставлених перед органами попереднього розслідування завдань у галузі боротьби зі злочинністю, серед іншого, багато в чому визначається взаємодією слідчих з органами дізнання.Правова основа такої співпраці регламентується п. 4 ч. 2 ст. 38 КПК, відповідно до якої слідчий має право по розслідуваних ним справах давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукових та слідчих дій і вимагати від них сприяння при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки даються в письмовому вигляді і є для органів дізнання обов'язковими.

В органі дізнання виділяються дві процесуальні фігури керівник (начальник органу дізнання) і особа, яка провадить дізнання (дізнавач). Перший має право особисто розслідувати кримінальну справу, приймати самостійно по ньому будь-які передбачені кримінально-процесуальним законом рішення. Повноваження дізнавача та начальника органу дізнання регулюються відповідними статтями КПК: дізнавача - ст. 41, 25, 26, 144, 145, 146 і в ряді інших; органу дізнання - ч.1, 3 ст. 41, ст. 144, 145, 157, ч. 2 ст. 225 і рядом інших. Начальник органу дізнання - це посадова особа органу дізнання, уповноважена доручати виробництво дізнання дізнавачу і наділена УПК окремими процесуальними повноваженнями (п. 17 ст. 5 КПК), для забезпечення процесуального контролю за виробництвом дізнання.

Процесуальними повноваженнями начальника органу дізнання при розслідуванні злочинів у формі дізнання володіють відповідно начальник органу внутрішніх справ, начальник органу прикордонної служби, начальник органу служби судових приставів, начальник митного органу, а також керівники інших органів виконавчої влади, наділені у відповідності з федеральним законом повноваженнями щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Дізнавач - це посадова особа, якій начальник органу дізнання доручає вести дізнання; з цього моменту він набуває передбачені законом процесуальні права та обов'язки. До дізнавачу, якому надано право приймати процесуальні рішення, відносяться не тільки «штатний» дізнавач, але й співробітники інших служб, на яких наказом начальника покладені повноваження органу дізнання. В органах внутрішніх справ ними можуть бути оперативний уповноважений карного розшуку, відділів БЕЗ, дільничний уповноважений, інспектора служби безпеки дорожнього руху. Неприпустимо покладання повноважень дізнавача на ту особу, яка проводила або проводить у даній кримінальній справі оперативно-розшукові заходи (ч. 2 ст. 41 КПК). Всі рішення дізнавача (про порушення кримінальної справи, про його припинення, про притягнення як обвинуваченого, про направлення справи прокурору і т.д.) мають юридичну силу після затвердження їх начальником органу дізнання, який розділяє з ним відповідальність за їх законність і обгрунтованість.

Серед перелічених органів дізнання на перше місце законодавець не випадково поставив органи внутрішніх справ. Вони - основний орган дізнання, проводять дізнання (в тій чи іншій формі) з переважної більшості справ.

Треба сказати, що навантаження на дізнавачів, особливо органів внутрішніх справ, за кількістю прийнятих ними процесуальних рішень постійно зростає. Відповідно до ст. 148 УПК дізнавач, поряд з прокурором і слідчим, наділений правом винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. «Відмовні» матеріали теж займають значний час, якщо мати на увазі, що за ними стоять конкретні події, факти, люди і т.д.1

Їх компетенція не обмежується певними категоріями кримінальних справ, як це зроблено щодо інших органів дізнання, що дозволяє вважати органи внутрішніх справ універсальним органом дізнання. Вони зобов'язані приймати заяви і повідомлення про будь-які правопорушення та дозволяти їх у порядку, встановленому кримінально-процесуальним законом.

Перевірка заяв і повідомлень про злочини, які не вимагають проведення оперативно-розшукових заходів, і дізнання, що проводиться в повному обсязі, доручаються дізнавача спеціалізованих підрозділів дізнання, що функціонують у складі міліції Служби громадської безпеки.

У той же час органи внутрішніх справ не повинні підміняти інший орган дізнання, до компетенції якого належить вирішення питання про порушення кримінальної справи і проведення дізнання з первинного матеріалу про злочин.

Командири військових частин і підрозділів, начальники військових установ та закладів УІС самі не здійснюють дізнання. Вони призначають дізнавачами найбільш підготовлених офіцерів та інших співробітників, контролюючи їх діяльність, стверджуючи (або не стверджуючи) основні рішення по кримінальній справі.

У такому ж порядку організовується дізнання і в інших органах дізнання, передбачених законом.

Нагляд за точним і неухильним виконанням законів органами дізнання здійснює прокуратура. Прокурор має право перевіряти кримінальні справи, що знаходяться у провадженні органу дізнання, давати по них обов'язкові для виконання вказівки. Прокурор також розглядає скарги на незаконні дії органу дізнання.

Суди також розглядають скарги на незаконне і необгрунтоване застосування органом дізнання заходи процесуального заходу (гл. 16 КПК).