
- •Апарат Верховної Ради України
- •Порядок підготовки і проведення засідань Кабінету Міністрів України.
- •Сучасний екологічний стан України
- •Характеристика законодавчих і нормативних актів, що регулюють екологічну сферу
- •Проблеми державного управління екологічною сферою і шляхи їх вирішення
- •Механізм державного регулювання екологічної сфери
- •Прогноз державного управління екологією на 2012-2020 рр
- •Список використаної літератури
Сучасний екологічний стан України
Сьогоднішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду. Низький рівень екологічної свідомості суспільства призвів до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель. Тож у стосунках з природою людство зіткнулося із серйозними і складними проблемами. Цілком очевидно, що вплив людини на природу нині значно перевищує здатність біосфери до саморегуляції і ставить загалом під загрозу можливість її існування як системи. На погіршення стану екології в нашій країні, за роки її існування впливало багато факторів. Одним з таких факторів є аварія на ЧАЕС, яка має страшні наслідки, що залишились не тільки у нашій країні. Варто також зазначити, що рівень екологічного забруднення з кожним роком зростає.
Наприклад , у 2010 році за індексом забрудненян атмосфери (ІЗА) рівень забруднення повітря оцінювався, як дуже високий в 9% міст, порівняно з 2009 роком, де з дуже високим рівнем забруднення було 7,5% міст України.
Рис.1 Значення ІЗА у 2010 році в найбільш забруднених містах України
Основним джерелом надходження до атмосфери техногенних радіоактивних елементів на території України на теперішній час залишається вітровий підйом радіоактивних продуктів з поверхні ґрунту, забрудненого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та внаслідок випробування ядерної зброї у 40-х–80-х роках минулого сторіччя. Сумарна бета-активність приземного шару атмосфери, яка визначається в основному радіонуклідами природного походження (ізотопами урану, торію та продуктами їх розпаду), у останні 20 років знаходиться на рівнях близьких до передаварійних значень. У 2010 р. концентрація бета-активних аерозолів складала в середньому по країні 19,8´10–5 Бк/м3, тобто була дещо нижчою, ніж у попередньому році (23,1´10–5 Бк/м3).
Щодо забруднення поверхневих вод, то всі водні об’єкти України забруднені переважно сполуками важких металів, сполуками азоту, нафтопродуктами, фенолами, сульфатами. У 2011 р. зареєстровано два випадки екстремально-високого забруднення (ЕВЗ) за вмістом розчиненого у воді кисню на р.Трубіж в районі смт. Баришівка Київської області. Високим забрудненням характеризуються поверхневі води басейну Західного Бугу, особливо р. Полтва в районі Львова.
Динаміку скидів забруднювальних
речовин в річки України протягом
2009-20011 рр. показано на рис. 2.
Рис. 2 Динаміка скидів забруднювальних речовин у річки України
Чорне та Азовське моря переважно забруднені нафтопродуктами та хімічними речовинами. Отже, якість поверхневих вод у 2011 р., дещо покращилася порівняно з попередніми роками, проте за гідрохімічними показниками ще не відповідає стандартним нормативам.
Щодо земельних ресурсів нашої країни, то більша їх частина просто знищена внаслідок нераціонального використання та необґрунтованої меліорації. Зі сторони хімічного забруднення земель, то таке забруднення є нижчим за гранично допустиму норму, і з кожним роком воно дещо спадає. Так у 2011 році хімічне забруднення земель складає 20,3ГДК, порівняно з 25,9ГДК у 2010.
Оцінюючи вищенаведене можна зробити висновок, що в екологічній ситуації нашої країни частково спостерігаються позитивні зрушення, але дуже повільно. Це призводить до зменшення запасів корисних копалин, вичерпання ресурсів, зміну структури земельних ландшафтів, зниження родючості грунтів, забруднення поверхневих та підземних вод, забруднення повітря, скорочення розмаїття рослинного й тваринного світу, що зумовлює як зниження конкурентоспроможності держави так і знищення самої людини. Саме тому державне управління екологією є дуже важливим і потребує ефективних рішень та дій.