
- •Екологічна раціоналізація сучасних технологій відповідь на питання 5
- •Низькошвидкісні тумановловлювачі
- •Високошвидкісні тумановловлювачі
- •Характеристики тумановловлювачів
- •Відповідь питання 7 сухі електричні фільтри
- •Відповідь 9 Класифікація шкідливих домішок у стічних водах та класифікація основних методів знешкодження стічних вод
- •Відповідь питання 12
- •2. Відстоювання стічних вод
- •Відповідь питання 11 Сутність методу флокуляції
- •Відповідь на питання 10
- •Види колоїдних частинок
- •2. Характеристики коагулянтів, що застосовуються для очищення стічних вод від колоїдно – дисперсних речовин
- •Відповідь питання 13 і 4 Зміст і межі застосування біологічного очищення води. Класифікація методів біологічного очищення
- •Відповідь питання 1
- •Відповідь питання 6
- •Відповдь питання 8
Відповідь питання 11 Сутність методу флокуляції
Флокуляція - це процес агрегації завислих частинок при додаванні в стічну воду високомолекулярних сполук, які називають флокулянтами. На відміну від коагуляції, при флокуляції агрегація проходить не тільки при безпосередньому контакті частинок, але і внаслідок взаємодії молекул адсорбованого на поверхні частинок флокулянту. Механізм дії флокулянтів базується на таких явищах:
адсорбція молекул флокулянту на поверхні колоїдних частинок;
ретикуляція (утворення сітчастої структури) молекул флокулянту;
злипання колоїдних частинок за рахунок міжмолекулярних сил (сил Ван-дер-Ваальса). Ефективність флокулянта розраховують за формулою:
,
де
Vеф і V - швидкість осадження флокульованих і нефлокульованих частинок відповідно, мм/с; g - витрати флокулянта на 1 т твердої речовини, г.
Флокулянти, які застосовують для очищення води, можна розділити на три групи:
неорганічні полімери;
природні високомолекулярні речовини;
синтетичні органічні полімери.
До високомолекулярних флокулянтів природного походження належать крохмаль та його похідні, декстрин, альгінат натрію, похідні целюлози, гуарові смоли, хітозан, лігносульфонові кислоти та їх солі. На основі крохмалю синтезовані ефективні катіонні флокулянти — аміновані крохмалі, до складу яких входять третинні аміногрупи
—OCH2N(C2H5)2
або солі четвертинних амонійних основ
—ОСН2—CH2N(CH3)3CI
З целюлози отримують похідні метил-, карбоксиметил-, оксіетилцелюлоз та інші водорозчинні аніонні поліелектроліти.
Найбільшого поширення набула натрієва сіль карбоксиметилцелюлози (Na-КМЦ) складу С2H5O2(OH)2-х(CH2OH)1-у(OCH2COONa)х(CH2OCH2CONa)y.
Молекулярна маса залежно від умов синтезу коливається в межах 40 • 103—450 • 103, найчастіше 40 • 103—110 • 103. Солі важких і багатозарядних металів з Na-КМЦ не розчинні у воді.
Флокулянти на основі гуарових смол містять активну галактоманозу С5Н5О2(ОН)СН2ОН з молекулярною масою порядку 220 • 103.
Хітозан являє собою полі (1,4-β D-глюкозамін) і має склад елементарної ланки C5H5(OH)(NH2)CH2(OH). Молекулярна маса становить (5...15) • 104. Добре розчиняється в органічних кислотах. Аміногрупа надає хітозану властивостей катіонного поліелектроліту.
Лігносульфонові кислоти являють собою тримірний жорстколанцюговий сітчастий полімер, основу якого складають фенілпропанові ядра з фенольними і сульфогрупами. Молекулярна маса аніонних поліелектролітів коливається в межах від 2 • 103 до 100 • 103.
Значно більше застосовують синтетичні високомолекулярні флокулянти (ВМФ), які поділяють на неіонні, аніонні та катіонні. Найпоширенішим є поліетиленоксид (ПЕО) зі складом елементарної ланки:
—СН2—СН2—О—
Він має молекулярну масу від 4 • 104 до 5 • 107, найчастіше М > 106. Відомі аналоги ПЕО з М < 4 • 104.
Одним з найпоширеніших аніонних флокулянтів є поліакриламід (ПАА). Він являє собою полімер акриламіду з молекулярною масою (1...6)-106.
—СН2—СН—CONH2
До катіонних флокулянтів належать поліетиленімін (ПЕІ), четвертинні амонієві солі на основі полістиролу, полімер піридинової солі (ППС), полідиметиламіноетилметакрилати (полі-ДМАЕМА), аміфлок, поліаміноалкілові етери метакрилової кислоти, полівінілпіролідони (ПВП) та ін.
Високомолекулярний ПЕІ складається з ланок двох типів:
—СН2—СН2—NH— і —СН2—СН2—N—СН2—СН2—NH2;
має молекулярну масу порядку (4...11)104. Він добре розчиняється у воді, спирті, ацетоні та хлороформі.
Четвертинні амонієві солі на основі полістиролу (ВПК і ВА) з елементарною ланкою
мають молекулярну масу в межах 5 • 104—5 • 105.
Склад елементарної ланки флокулянту ППС:
—СН2—СН—C6H3(CH3)N+(CH3)(SO2O-CH3)―.
Він добре розчиняється у воді і метиловому спирті, слабко — в етиловому спирті.
Полі-ДМАЕМА являє собою сіль третинного аміну з елементарною ланкою складу
—СН2—C(CH3)COOC2H4N(CH3)2 • НСІ.
Має молекулярну масу порядку (1,2...1,5) • 106. Розчиняється уводі, ацетоні, метиловому і бутиловому спиртах. У розбавлених розчинах на світлі, при наявності йонів феруму, карбонатів і силікатів, а також під час нагрівання понад 25°С відбувається деструкція полімеру.
Аміфлок є співполімером метакриламіду і діетиламіноетилметакрилату у співвідношенні 65:35. Флокулянт ПВП має склад елементарної ланки
Він має молекулярну масу 104—3 • 105. Добре розчиняється у воді, спиртах, етиленгліколі, гліцерині, амінах, хлороформі та інших розчинниках.