
- •Поняття про морфеміку, морфемологія
- •Слово як об’єкт лексикології, морфемології, словотвору.
- •Морфема. Морфи
- •Класифікація морфем
- •Типи афіксальних морфем
- •Основа слова.
- •Зміни в морфемній структурі слова
- •Основні шляхи розвитку морфеміки
- •Поняття про морфонологічні явища.
- •Закінчення . Засоби вираження граматичного значення в суч укр. Мові
- •Словотвір як розділ науки про мову
- •Словотворення, формотворення, словозміна
- •Словотвірні ресурси, словотвірна база
- •Формант, його види
- •Словотвірний тип. Словотвірне значення
- •Поняття про словотвірне гніздо
- •Класифікація способів словотворення
- •Неморфологічні способи словотвору
- •Морфологічні способи словотвору
- •26. Особливості словотвору прикметників.
- •28. Особливості словотвору дієслів
- •27. Словотвір прислівників
- •32. Частини мови і принципи їх класифікації
- •33. Нетрадиційна класифікація (вихованець)
- •34. Перехідні явища в системі частин мови
- •35. Лексико граматичні розряди іменника
- •36. Граматичні категорії іменника
- •37. Поділ іменників на відміни
- •38. Іменники першої відміни
- •39. Іменники другої відміни
- •40. Іменники третьої відміни
- •42. Відмінювання множинних іменників та абревіатур
- •44. Значиннєві розряди прикметника
40. Іменники третьої відміни
Третя
До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням: паморозь, сув’язь, глибочінь, зелень, подорож, нехворощ, розкіш, глуш, здобич, далеч, північ, кров, любов, а також іменник мати.
Іменники жіночого роду, що в називному відмінку однини закінчуються на твердий або м’який приголосний основи (ніч, кров, сіль), та іменник — мати
У родовому,давальному і місцевому відмінках імен. Третьої відміни мають флексію – і ( крові, солі). У відкритому складі переходить в –о,-е. В рудному мають флексію у,-ю. Клична форма за допомогою флексії е.
42. Відмінювання множинних іменників та абревіатур
Множинні іменники мають закінчення, типові для всіх відмін і груп інших іменників. За характером закінчень їх можна поділити приблизно на чотири типи: перший тип якоюсь мірою співвідноситься з іменниками І відміни; другий — з іменниками П відміни чоловічого роду, третій — з іменниками II відміни середнього роду, четвертий — з іменниками 111 відміни.
У називному відмінку множини іменники мають:
а) закінчення -и: діти, люди, кури, гуси, сани, сіни, сходи, ночви, штани, окуляри, обійми, канікули, Суми, Черкаси, Карпати,
б)закінчення -і: ласощі, радощі, гроші, дріжджі (й усі інші множинні іменники з основою на шиплячий); ножищ, двері, граблі, коноплі, гуслі, помиї, Чернівці, Жигулі, Гімалаї;
в) закінчення -а: вила, ворота, дрова, ясла, ясна, лещата, вінця.
У родовому відмінку множинні іменники мають:
а) закінчення -ів: ласощів, дріжджів, сходів, обіймів, окулярів, Жигулів, Чернівців;
б) закінчення -ей: дітей, людей, курей, гусей, дверей, саней,
сіней, грошей;
в) нульове закінчення; канікул, вил, воріт, дров, лещат, Сум, Черкас, Карпат, грабель (і граблів), конопель, ночов, ясел, ясен, жорен.
В орудному відмінку множинні іменники мають звичайно закінчення -ами: сходами, канікулами, вилами, граблями, коноплями, Черкасами.
Але іменники, у яких у родовому відмінку виступає закінчення -ей, в орудному приймають закінчення -ми: дітьми, людьми, гусьми, сіньми, саньми, курми, дверми, грішми. Два останні мають ще й паралельні закінчення: дверима, грошима.
Іменники ворота і штани мають паралельні закінчення в давальному відмінку: воротам і воротям, штанам і штаням; в орудному: ворітьми і воротами, штаньми, штанами і штанями; у місцевому: (на) воротах і воротях, штанах і штанях.
Абревіатури поділяються на відмінювані й невідмінювані.
Згідно з українським правописом [13], скорочення від загальних назв, які вимовляються як звичайні слова (без вставних звуків), переважно відмінюються: рацс (до рацсу), неп (під час непу). Так само відмінюються ініціальні скорочення типу ВАК, а їхні закінчення, що пишуться з малої літери, приєднуються до останньої літери абревіатури без будь-якого знака (апострофа, коми): з ВАКу, ВАКом, ТЮГу, ТЮГом.
Зі сказаного вище незрозуміло, які саме абревіатури належать до невідмінюваних.
Як стверджує О. Пономарів [10, с. 134], не відмінюються ініціальні – буквені та комбіновані – абревіатури: ОБСЄ, МВС, НАТО, міськво, а також абревіатури типу завкафедри, міноборони, міненерго. Також не відмінюються абревіатури – назви машин і механізмів, до складу яких входять цифрові позначення: ДТ-54, СКГ-6. Інші поскладові, звукові абревіатури відмінюються як схожі на них іменники.
Якщо порівняти сказане в підручнику [10, с. 134] і в українському правописі [13], то можна легко побачити, що між цими джерелами існує повна протилежність, яка полягає у різному розумінні терміна ініціальне скорочення (ініціальна абревіатура)
43.Загальна характеристика семантичних,морфологічних,і синтаксичних особливостей прикметника
МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ПРИКМЕТНИКА
Морфологічні ознаки прикметника:
рід:
чоловічий жіночий середній лебединий, добрий кімнатна, кмітлива дівоче, веселе
число:
однина множина гарний, гарна, гарне гарні
відмінок:
називний родовий давальний знахідний орудний місцевий золотий золотого золотому золотий (золотого) золотим (на) золотому)
РІД ТА ЧИСЛО ПРИКМЕТНИКА
Змінення прикметника за родами та числами залежить від форм іменника, з яким він узгоджується (веселий хлопчина- весела дівчина- веселе свято- веселі діти).
СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ПРИКМЕТНИКА
У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю (напр., у реченні Над лісом раптом запанувала абсолютна тиша прикметник абсолютна- означення).
Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складенного присудка ( предикативне означення(Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко).