32. Частини мови і принципи їх класифікації

Частини мови як класи слів виразно відображають, складну взаємодію лексики і граматики.

Проте, незважаючи на тривалу історію вивчення частин мови на матеріалі різних мов, проблема частин мови не може вважатися розв'язаною й на сьогодні ні щодо їх складу, ні щодо принципів класифікації.

Принципові розбіжності щодо частин мови виявляються у критеріях їх класифікації. До полярних поглядів належить визнання єдиного критерію класифікації, з одного боку, і необхідності застосування комплексу різних критеріїв, з другого боку. У межах класифікації за одним критерієм (гомогенної класифікації) і класифікації за декількома різними критеріями (гетерогенної класифікації) також спостерігаються внутрішні відмінності. Так, прибічники гомогенної класифікації визнають єдиним критерієм розподілу слів з а частинами мови або лексичний, або морфологічний, або синтаксичний критерій. На думку О П. Суника, загальнограматичні значення частин мови становлять єдину ознаку, за якою слова об'єднуються у ці класи. Гетерогенна класифікація в різних модифікаціях знайшла своє відображення у працях Л. Б. Щерби, В. В. Виноградова, В. М. Жирмунського, В. Г. Адмоні, В. І. Кодухова, І. К. Кучеренка та ін.

Застосування якого небудь одного критерію, безперечно, не забезпечує послідовної класифікації частин мови, оскільки саме частини мови, на думку В. І. Кодухова, є пунктом перетину і взаємодії морфологічного, синтаксичного і лексичного ярусів мови. Тільки комплексний критерій — семантичний, синтаксич ний і морфологічний — дає можливість здійснити всебічну класифікацію слів.

Усі слова виражаючи відповідне лексичне значення, у мові граматично спеціалізуються Вирішальну роль щодо граматичної спеціалізації слів відіграють їх синтаксичні параметри

На синтаксичну спеціалізацію нерідко вказує морфологічний критерій, який поширюється на формальні ознаки частин мови- сукупність граматичних категорій і парадигм. Застосування цього критерію контролюється синтаксичнімярусом мови, його формально-граматичною та семантико-граматичною структурою.

Неповнозначні частини мови — лексично службові, несамостійні слова (прийменник, сполучник, частка, артикль).

Вигуки здебільшого не зараховують до частин мови.

Повнозначні частини мови — лексично самостійні, повнозначні слова (іменник, прикметник, дієслово, числівник, прислівник, займенник).

33. Нетрадиційна класифікація (вихованець)

Цнтральну часнину мови формують іменник,дієслово, а периферію прикметник ( дублює грам категорії імен.),прислівник( не мають свого значення бо ґрунтуються на прикмет, дієсл та імн)

Прийменик сполучник,частка позбавлені лексичнго значення, немають граматичних категорій, не є членами речень,отже не входять д частин мови.

Займенники не входять,бо співвідносяться з іншими частинами мови. Числівник не ходить, бо порядковий-відносно прикметниковий, а кількісні – іменна частина мови.вигук – це периферія речення

34. Перехідні явища в системі частин мови

Частини мови не являють собою замкнутих, відокремлених одна від одної груп слів. У живій мовній діяльності відбувається не тільки процес морфологічного утворення слів однієї частини мови від слів іншої, але й уживання слів одного лексико- граматичного розряду в значенні іншого.

Традиційно виділяють шість повнозначних частин мови, і, відповідно, можна назвати шість процесів переходу в системі повнозначних частин мови (субстантивація, ад’єктивація, нумералізація, адвербіалізація, прономіналізація, вербалізація). . Різновиди: субстантивація (перехід прикметників і дієприкметників у іменники), ад’єктивація (дієприкметник – прикметник), прономіналізація ( імен. І прикметн. – займен),адвербіалізація( словоформи змінювальних слів у прислівники)

Але в термінологічній енциклопедії [8] названо ще два типи конверсії, властиві повнозначним частинам мови.