Архітектура

Розвиток української архітектури першої половини XIX ст. визначили загальні класичні канони й прийоми західноєвропейської архітектури.

Українська скульптура кінця XVIII —першої половини XIX ст. розвивалась під впливом класицизму. Найталановитіші скульптори, що вийшли з українського середовища, прославились на ниві російського мистецтва. З-поміж них І.Мартос (1754-1835 pp.) родом з Ічні (тепер Чернігівська обл.) який став професором, а згодом ректором Петербурзької академії мистецтв.

У добу романтизму архітектура тяжіє до відродження традиційних стилів минулого, які переосмислюються вже як національні. У Західній Європі знов повертаються до готики й романського стилю, в Росії - до візантійського та московського стилю XV-XVI ст. Творчий розвиток традицій національної архітектури в Україні, пов'язаних у свідомості українців передусім з "козацьким бароко", було загальмовано офіційними розпорядженнями. Офіційно затвердженими архітектурними стилями були на той час класицизм та російський ампір, які в Україні набули певних національних рис. Найбільш відомими архітекторами, що працювали на українській землі, були А. Меленський (церква-ротонда на Аскольдовій могилі), Беретті (головний корпус Київського університету та інституту шляхетних дівчат), Боффо (Потьомкінські сходи в Одесі, Воронцовський палац). Одеси — будинок театру (арх. Тома де Томон). У Харкові була споруджена дзвіниця Успенського собору (арх. С. Васильєв), у Львові Старий театр (нині — ім. М. Заньковецької, арх. А. Пихля та Я. Зальцман).

Серед українських архітекторів східноукраїнських земель виділяються харків'янин П.Ярославський і чернігівець П.Дубровський. У класицистичній манері зводяться численні споруди в західноукраїнських містах. Певні романтичні тенденції в загальному масиві класицистичних архітектурних пам'яток характерні в основному для заміських палаців, парків та резиденцій заможних аристократів і поміщиків.

З посиленням кріпосництва в сільській місцевості виник своєрідний тип палацової архітектури, яскравими зразками якого стали палаци К. Розумовського в Батурині, маєток Ґалаґанів у Сокиринцях (на Чернігівщині). У садово-архітектурному мистецтві відбувся перехід від регулярного планування до ландшафтних пейзажних парків. Наприклад, в Умані в маєтку графів Потоцьких на честь дружини графа Станіслава Щенсни (Фелікса) Потоцького Софії закладено прекрасний парк «Софіївка», на околицях Білої Церкви, у долині річки Рось, розкинувся парк «Олександрія», на Чернігівщині почали створювати Тростянецький дендропарк, а у Львові — Стрийський парк.

Романтичний настрій створювався не так самою архітектурою, скільки природним оточенням споруд. На Харківщині найбільше наближався до Софіївського комплексу осідок Каразіних під Краснокутськом зі своїм екзотичним дендропарком, мальовничим ставком і печерами запустілого козацького монастиря.

Вже в кінці XVIII ст. склалися дві течії в літературі і мистецтві, що одержали назви «класицизм» та «романтизм». У середині 20-х років Віктор Гюґо писав: «Тепер в літературі, як і в державі, існують дві партії, і війна в поезії, мабуть, повинна бути не менш запеклою, ніж люта соціальна війна».

Розвиток архітектури в цей період здійснювався у стилі кла­сицизму. Провідна роль належала містобудуванню. За розробленими проектами забудовувалися, нові міста, торгівельні та військові порти на чорноморському узбережжі - Херсон, Севастополь, Одеса, Миколаїв. Змінювалися старі адміністративні центри - Київ, Чернігів, Полтава.

На формування архітектурного вигляду міст у значній мірсправило вплив спорудження будівель торгівельного призначення.

Контрактовий дім у Києві (1815-1817, архітектор В.Гесте), гостинні двори у Білій Церкві (1809-1814), Києві (1809-1828, архітектор А.Меленський) та ін. З розвитком світського мистецтва почалося будівництво спеціальних театральних приміщень: Міський театр у Києві (1804-1806, арх. Меленський), театр в Одесі (1809, за проектом Ж.Тома де Томон).

Промисловий розвиток суспільства викликав необхідність бу­дівництва різноманітних навчальних закладів: новий корпус Київ­ської академії (1822-1825, арх. Меленський), Ніжинський ліцей І.Безбородько (1824, арх. ЛРуска), інститути шляхетних дівчат у Полтаві (1832) та Києві (1832-1842, арх. ВБеретті), університет у Києві (1837-1842, арх. ВБеретті).

Класицизм, який був офіційним стилем, одночасно виражав ви­сокий громадянський пафос, патріотичні настрої. Це знайшло відоб­раження у монументальній скульптурі, яка витримана у дусі ан­тичності - пам'ятник на честь повернення Києву Магдебурзького права (1802-1808, арх. Меленський), Колона Слави у Полтаві (1805- 1809, арх. Тома де Томон), пам’ятник Рішельє в Одесі (1823-1828, скульптор І.Мартос). ФОТО

Майстерність і талант українського народу виявилися у створенні палацово-паркової архітектури, зокрема, таких пам'яток як палац К.Розумовського в Батурині, палац Галагана в С.Сокиринцях на Чернігівщині, знаменита «Софіївка» в Умані, парк «Олександрія» на березі Роси у Білій Церкві, «Тростянець» у Чернігівській області.

Класицизм в образотворчому мистецтві проявився у розписах культових споруд: Благовіщенський собор у Ніжині (1802-1815), па­лаців Розумовського в Батурині, Воронцова в Одесі та Сімферополі. ФОТО

У станковому живописі, наприклад, у жанрі портрета посилилася увага до індивідуальних рис людини, її зовнішності та духовного життя. Відомими майстрами українського портрета були Д.Левицький та В.Боровиковський.

Самостійним жанром становиться пейзаж: акварелі А.Кунавіна, міські пейзажі І.Сошенка, М.Сажина, пейзажні, жанрові твори В .Штернберга. ФОТО

Важливий внесок у розвиток українського образотворчого мис­тецтва зробив Т.Шевченко, який був одним із найвидатніших майстрів цього жанру. Його талант яскраво виявився у галузі станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, він досконало володів технікою акварелі, олії, офорта, малюнка олівцем і пером. Шевченко є автором понад тисячі творів образотворчого мистецтва.

Шевченко як художник-реаліст, одним з перших правдиво зма­лював життя і побут селянства («На пасиці», «Селянська родина», 1843). ФОТО У 1844 р. вийшов перший випуск серії офортів «Живописна Україна», яку художник задумав як періодичне видання про історію, народний побут, звичаї, природу, історичні пам'ятки.

Одним із провідних жанрів мистецької творчості Шевченка був портрет. У цьому жанрі художник створив понад 130 робіт. У I860 р. за серію офортів за творами К.Брюлова та автопортрети Шевченко був удостоєний звання академіка гравірування.