1. Страхування будівель.

2. Страхування тварин.

3. Страхування домашнього майна.

______________

Страхування майна громадян – це підгалузь майнового страхування, яка історично виникла першою. Страхування проводиться на випадок створення фінансової безпеки для власника майна.

Об'єктом страхування виступає майно фізичних осіб, яке належить їм на правах особистої власності. У власності громадян знаходяться земельні ділянки, квартири, підсобні будівлі, предмети домашнього господарства, транспортні засоби, сільськогосподарський інвентар тощо.

Разом з тим, в умовах ринку сфера власності громадян розширюється за рахунок приватних підприємств, створення окремих виробництв, розвитку різного роду промислів тощо, що спричинює розвиток даної підгалузі страхування.

Правила страхування можуть істотно відрізнятися у різних стра­ховиків, але характерними для них є такі умови:

• договори страхування майна громадян чають короткостроковий характер;

• сплата страхових платежів може відбуватися в готівковій чи безготівковій формі, одноразово за весь строк страхування чи в кілька строків;

• під час дії договору страхування страхувальник може укласти додатковий договір на термін, що залишився до кінця дії основного договору;

• дія певних категорій страхувальників страховиками можуть надаватися пільги.

Страхування майна громадян на даний час проводиться зазвичай в добровільній формі. Основними видами страхування майна громадян є: страхування будівель, страхування домашнього майна, страхування засобів наземного транспорту, стра­хування квартир, страхування майна на садибі, страхування майна громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, комплексне страхування майна, страхування мисливської зброї тощо.

У страхуванні домашнього майна, що належить громадянам договір страхування може бути укладено на:

• усе домашнє майно, що є у даному господарстві;

• окремі предмети домашнього господарства;

• окремі групи предметів домашнього майна;

• колекції, картини, унікальні та антикварні речі (спеціальний договір).

Умови страхування домашнього майна вмішують такі групи ризиків:

• "пожежа" - пошкодження чи знищення майна вогнем (у тому числі від удару блискавки, аварій електросітки, вибуху), а також продуктами горіння і засобами пожежогасіння;

• "підпал" - пошкодження чи знищення майна в результаті дії вогню, викликаного підпалом;

• "стихійне лихо" - пошкодження чи знищення майна в результаті бурі, урагану, смерчу, землетрусу, просідання ґрунту, гірського зсуву, селевих потоків, сильного дощу, снігопаду, зливи;

• "протиправні дії третіх осіб" - пошкодження чи знищення майна в результаті навмисних дій третіх осіб, у тому числі крадіжки та грабежу.

Розрахунок розміру нанесеного збитку має певні особливості:

• розмір збитку визначається окремо за кожним предметом домашнього майна;

• збиток визначається окремо за кожним ризиком знищення або ушкодження домашнього майна, оскільки втрати в обох випадках будуть різні.

Майно вважається знищеним, якщо воно стало цілком непридатним для використання за початковим призначенням, а ушкодженим - якщо якість предмета погіршилася, але можливе відновлення за допомогою ремонту та подальша його експлуатація.

У разі настання страхового випадку страхувальник повинен:

• вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

• негайно (наприклад, протягом трьох днів) повідомити страховикові про страховий випадок;

• при викраденні, пошкодженні внаслідок навмисних дій третьої особи заявити про це в органи міліції, в разі пожежі - в органи пожежного нагляду, при аварії - у відповідні аварійні служби, ЖЕК;

• скласти перелік знищеного, пошкодженого або викраденого домашнього майна;

• зберегти до прибуття на місце представника страхової компанії пошкоджені речі, внесені у перелік або наявні залишки від них, показати їх для огляду при складанні акта.

Страхова компанія після одержання заяви про страховий випадок зобов'язується в триденний строк скласти акт відповідної форми (з участю страхувальника та двох свідків). Збитки відшкодовуються:

• при знищенні, викраденні майна - його вартість, що визначається страховиком і страхувальником;

• при повному знищенні - страхова сума, обумовлена загальним до говором на відповідну суму майна;

• у разі пошкодження - сума зниження вартості, тобто різниця між: вказаною страхувальником вартістю майна та вартістю з урахуванням знецінення (втрати якості та цінності), спричиненим страховим випадком;

• якщо пошкоджений предмет можна повернути після ремонту, то збитком вважається вартість ремонту цього предмета. Вартість ремонту обчислюється за діючими розцінками.

Страхове відшкодування не виплачується, якщо:

• страховий випадок став наслідком навмисних дій страхувальника або члена його родини;

• не були показані пошкоджені предмети або їх залишки;

• речі домашнього майна пошкоджені внаслідок зносу окремих частин, технічного браку, перевершення строку експлуатації.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть об’єкти страхування майна громадян.

2. Назвіть особливості розрахунку розміру нанесеного збитку.

3. Дії страхувальника у разі настання страхового випадку.

4. У яких випадках страхове відшкодування не виплачується?

Тема 8

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 20

ТРАНСПОРТНЕ СТРАХУВАННЯ

Мета: Ознайомитися з особливостями страхування автомобільного, страхування водних транспортних засобів, морським страхуванням, авіаційним страхуванням, страхуванням вантажів на різних видах транспортних засобів.

1. Автомобільне страхування.

2. Страхування водних транспортних засобів, морське страхування.

3. Авіаційне страхування.

4. Страхування вантажів на різних видах транспортних засобів.

______________

Страхування автотранспортних ризиків пов'язане з глибокими економічними і соціальними змінами, що відбуваються в суспільстві в зв'язку з масовою автомобілізацією, зростанням парку автомобілів і інтенсивності дорожнього руху, а також величезними матеріальними втратами в результаті дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Щорічно на автомобільних дорогах всіх країн світу в результаті ДТП гине понад 300 тисяч чоловік і біля 2 млн. чоловік одержують травми. Швидкими темпами розвиваються вантажні автотранспортні перевезення як всередині країни, так і в міжнародних повідомленнях. Збільшуються міжміські автобусні перевезення, екскурсійні і туристичні автобусні рейси, росте міжнародний автотуризм. Все це буде сприяти зростанню числа ДТП, втрат при перевезенні вантажу, нещасних випадків з пасажирами і пішоходами на автомобільних дорогах і відповідно матеріальних і соціальних втрат суспільства, населення, комерційних і державних структур.

Світове суспільство, однак, виробило універсальний засіб по відшкодуванню особистої і майнової шкоди фізичним і юридичним особам, постраждалим на автомобільних дорогах, - автострахування, що покриває ризики збитків не тільки учасників транспортного процесу від несприятливих для них обставин, але і третіх осіб, які випадково стали жертвами ДТП. Враховуючи стан і перспективи розвитку автомобілізації в нашій країні, а також зарубіжний досвід страхової справи, можна з певністю сказати, що вже в найближчі роки автострахування займе одне з ведучих напрямків серед інших видів страхування. Однак при його організації і проведенні виникає багато різноманітних проблем правового, соціального, економічного і організаційного характеру.

Страховий бізнес на Україні одержав імпульс до розвитку тільки в останні роки після ліквідації державної монополії "Держстраху" і прийняття Закону України "Про страхування". Численні комерційні страхові товариства, що функціонують зараз на страховому ринку України і здійснювати страхування автотранспортних ризиків, часто не мають поки що належного досвіду в цьому виді страхування, про що свідчить, з одного боку - висока рентабельність у страхувачів, а з іншого - низький відсоток охоплення поля автострахування.

Страхування в цілому і автострахування, як його складова частина, є інфраструктурою, яка сприяє підвищенню ефективності всіх сфер підприємницької діяльності. Цим і визначається значимість розвитку всіх видів страхування на Україні з урахуванням процесу інтеграції України в світове співтовариство. Розвиток страхової справи в нашій країні повинен базуватися на вивченні і зваженому використанні досвіду промислового розвинених країн, що мають багаторічні традиції по організації страхового ринку, законодавчому регулюванню діяльності страховиків і диверсифікації різноманітних видів страхування.

Однієї з найважливіших проблем створення повномасштабного страхового ринку на Україні є формування сучасної законодавчої бази стосовно до західноєвропейських і американських стандартів, що забезпечує збалансованість інтересів страхувальників і страховиків в проведенні страхових операцій. Надто актуальною проблемою є заохочення до страхування державної і муніципальної власності.

В нинішній час страховий ринок України функціонує на основі прийнятого Закону "Про страхування" і наступних нормативних актів. В його розвитку, однак, найбільш простору правову базу становлять правила і умови страхування, які передбачаються в страхових полісах різноманітних страхових товариств. Аналіз цих джерел і практика їхнього застосування вказує на недосконалість правового регулювання страхових відносин. В області автострахування, наприклад, не врегульовані питання про обов'язкові види страхування, про основні положення правил і умов страхування, про ліміти відповідальності страховиків, про порядок і умови страхування вантажу в внутрішніх повідомленнях. Все це безпосередньо стосується інтересів державних підприємницьких структур.

Суттєвість страхування перебуває в формуванні певного грошового (страхового) фонду і його розподілу по відшкодуванню шкоди (збитків) його учасниками при нещасних випадках (ДТП), стихійних лихах і інших обставинах, передбачених умовами договору страхування.

В страхуванні беруть участь дві сторони: страховик, що формує страховий фонд і страхувальник (юридичні і фізичні особи), що беруть участь в створенні страхового фонду, оскільки він створюється шляхом певної суми страхових внесків (страхових платежів) і між ними розподіляється сума відшкодування понесеної шкоди. В тих випадках, коли договором страхування передбачена відповідальність страхувальника за шкоду, нанесену третім особам, ця шкода компенсується також з страхового фонду.

На протязі року або будь-якого іншого проміжку часу число одержувачів відшкодування з страхового фонду за понесену шкоду звичайно менш числа страхувальників, тобто учасників фонду. Тому страховик має можливість відшкодовувати повністю або частково, в залежності від умов страхування, збитки тим учасникам страхових відношень, що їх понесли. Таким чином, чим більше страхувальників залучено до даного виду страхування, тих будуть менші суми внесків кожного страхувальника - учасника фонду, оскільки в формуванні фонду беруть участь всі страхувальники, а відшкодування збитків здійснюється тільки постраждалим особам. Суми відшкодування збитків окремого страхувальника звичайно в багато раз перевищують сплачені їм страхові внески. Однак, як показує страхова практика, майже кожний страхувальник з течією часу несе ті або інші збитки від різних випадковостей, тому він в цьому випадку своєю участю гарантований від крупної шкоди в страховому фонді. Економічна суттєвість страхування полягає в тому, що збитки розкладаються на багатьох страхувальників, а їхні внески порівняно невеликі для кожного з них. Різниця між сумою зібраних страхових внесків і сумою виплачених збитків складає дохід страховиків. Частина цього доходу використовується для превентивних заходів по запобіганню страхових випадків, друга частина надходить в державний бюджет, а третя частина є прибутком страховий компанії.

Страхування, як засіб відшкодування матеріальних втрат від несприятливих природних і соціальних явищ, виконує таким чином триєдину функцію: забезпечує економічні інтереси окремої людини, трудового колективу і суспільства в цілому.

Справа в тому, що кожний індивідуальний громадянин навряд чи в умовах ринкових відносин зможе мати достатні грошові резерви на випадок крупного ремонту або повного відновлення свого майна, відшкодування шкоди або шкоди здоров'ю і майну третіх осіб при настанні нещасних випадків. Такі затрати, наприклад, при дорожньо-транспортних пригодах, можуть скласти для винної сторони декілька тисяч гривен. Трудовий колектив, такий, як акціонерне товариство, товариство або державне підприємство, також не зацікавлений в зберіганні вільних ліквідних коштів для відшкодування можливих збитків, що виникають при загибелі або пошкодженні матеріальних цінностей, що належать йому, і виплати грошових компенсацій особам, постраждалим в результаті нещасних випадків по вині даного трудового колективу або його членів.

Зацікавлене в розвитку страхових відношень все суспільство в цілому, виразником інтересів якого виступає держава. З одного боку, суспільство зацікавлене в повному відновленні втрачених або пошкоджених матеріальних цінностей своїх громадян і трудових колективів, що є основою добробуту держави, а з іншої - в тому, що відшкодування затрат заподіяної шкоди відбувається повністю за рахунок страхових фондів, а не суспільних ресурсів, що формуються за рахунок платників податків. Ці обставини породжують соціальні потреби в страхуванні.

Формою задоволення економічної потреби в страховому покритті є, як відомо, страховий інтерес, що може бути таким чином індивідуальним, суспільним, колективним або суспільним.

Імовірний характер нещасних випадків - ризиків - наприклад ДТП і їхніх наслідків, породжує певне розірвання між об'єктивною наявністю страхового інтересу і його усвідомленням суб'єктом страхових відношень - страхувальниками. Однак саме страховий інтерес сприяє виникненню і розвитку різних видів страхування, однім з яких є автострахування. Це страхування забезпечує відшкодування матеріальних втрат, що виникають у окремої сім'ї в результаті ДТП, або у трудових колективів, або шкоди, завданої ними третім особам. За формами страхування воно поділяється на обов'язкове і добровільне. Страхування цивільної відповідальності (а саме - відшкодування шкоди третім особам в результаті ДТП) визначене суспільними потребами і може визнаватися такими державою шляхом законодавчого введення його обов'язковості, а індивідуальний і колективний страховий інтерес звичайно охоплюється добровільними видами страхування.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає необхідність страхування транспорту?

2. Особливості укладання договорів автомобільного страхування.

3. Назвіть учасників угоди страхування водних транспортних засобів.

4. Об’єкти страхування вантажів на різних видах транспортних засобів.

Тема 8

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 21

СТРАХУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ

Мета: Дослідити місце страхування в страховому захисті підприємництва, ознайомитися з різновидами страхування підприємницьких ризиків.

1. Місце страхування в страховому захисті підприємництва.

2. Різновиди страхування підприємницьких ризиків.

3. Страхування підприємницької діяльності в промисловості.

4. Страхування в системі управління підприємницьким ризиком в аграрному бізнесі.

Під страхуванням підприємницьких ризиків розуміється страхування підприємцем ризиків своїх збитків і неотримання очікуваних доходів від застрахованої підприємницької діяльності через порушення зобов'язань контрагентами підприємця або зміни умов цій діяльності по не залежних від підприємця обставинам. Об'єктом даного страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із здійсненням комерційної діяльності [2].  Страхування підприємницьких ризиків передбачає обов'язки страховика по страхових виплатах у розмірі повної або часткової компенсації втрат доходів або додаткових витрат страхувальника, викликаних такими подіями, як зупинка чи скорочення обсягу виробничої діяльності в результаті обумовлених причин; банкрутство; невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань контрагентом страхувальника, що є кредитором по угоді; понесені страхувальником судові або будь-які непередбачені витрати Страхова сума за договором найчастіше встановлюється в межах вкладень страхувальника в застраховану діяльність зі збільшенням її в ряді випадків на узгоджену між сторонами договору очікуваний прибуток від даної діяльності. При цьому нерідко умови договору страхування передбачають встановлення франшизи.  Специфіка страхування обумовлює ряд вимог до порядку укладання договорів. Зокрема, страхувальник повинен пред'явити свідоцтва про свою реєстрацію, ліцензії або патенти на що підлягає страхуванню діяльність, інші необхідні документи. У своїй заяві про бажання укласти договір він повинен дати детальну інформацію про підприємницьку діяльність, умови її здійснення, очікувані доходи та витрати, укладених контрактах, своїх контрагентів та інших обставин, що мають відношення до ступеня ризику.  Поява видів страхування підприємницьких ризиків стало, з одного боку, наслідком розширення страхування звичайних майнових ризиків, а з іншого боку - результатом розвитку нової сфери діяльності страховиків - поруки та гарантій. Обсяг відповідальності страховика в залежності від різних умов може різнитися в великих межах: від стихійних лих до набору суспільно-політичних чинників.  Відомо досить велика кількість видів страхування, що забезпечують страховим захистом майнові інтереси підприємців. Вони поділяються між собою, як правило, по об'єктах страхування і страхових ризиків.  Економічна наука зазвичай виділяє 3 стадії кругообігу коштів в процесі товарного виробництва:  · Грошову, пов'язаний з вкладеннями капіталу і придбанням на наявні грошові кошти необхідних засобів виробництва;  · Виробничу, суть якої полягає у створенні нової вартості шляхом перенесення на готовий продукт вартості основних фондів, робочої сили, споживаних сировини,матеріалів, палива, напівфабрикатів;  · Товарну, що виражається в реалізації готової продукції, та її оплату.  Всі види страхування, пов'язані зі страховим захистом підприємців, можна розділити, відповідно до вищезазначених стадіями кругообігу [3].  Перша стадія пов'язана з інвестуванням капіталу, яке може бути здійснено в основні фонди та оборотні кошти, науково-технічну продукцію, а також в цінні папери. Страхове забезпечення вкладених капіталів здійснюється за допомогою страхування інвестицій та фінансових гарантій.  Страховий захист підприємця на другій стадії кругообігу може бути забезпечена різними видами страхування майна, що гарантують компенсацію збитку від різних стихійних лих, катастроф, неправомірних дій третіх осіб і т.д., і страхування цивільної відповідальності, що відшкодовує втрати підприємця в зв'язку з необхідністю покривати шкоду, заподіяну діяльністю підприємства третім особам, які зазвичай виводять за рамки страхування підприємницької діяльності і відносять до самостійних підгалузей страхування. Крім того, тут проводиться страхування на випадок перерв у господарській діяльності в зв'язку з пожежами, аваріями та іншими несприятливими подіями, що забезпечує захист від непрямих втрат, пов'язаних з припиненням випуску продукції, додатковими витратами по відновленню виробництва та ін  На третій стадії кругообігу здійснюється страхування ризику неплатежу, експортних кредитів і т.п.  Особливістю цієї підгалузі є те, що вона займає проміжне положення між страхуванням майна і страхуванням відповідальності. Це випливає з самого характеру ризиків у підприємницькій діяльності, які обумовлені двома типами протиріч: між людиною і руйнівними силами природи і між партнерами в процесі суспільно-економічних відносин.  Підприємницька діяльність являє собою безперервний процес по нарощуванню вкладеної в справу власності. Порушення безперервності може бути викликано втратою засобів праці або будь-якими подіями в сфері економічних відносин. Так, знищення або пошкодження майна внаслідок стихійного лиха, аварії, пожежі, крадіжки і т.д. веде не тільки до прямих фінансових збитків, відшкодовується за договором страхування майна, а й до непрямих втрат, пов'язаних із зупинкою виробництва, які покриваються за договорами страхування підприємницьких ризиків. Разом з тим зменшення підприємницького доходу може бути результатом невиконання з різних причин третіми особами своїх комерційних або фінансових зобов'язань. Проводячи страхування від цієї групи ризиків, страховик бере на себефункції гаранта виконання таких зобов'язань, що багато в чому схоже зі страхуванням відповідальності, тільки в даному випадку страхувальником є ​​не винуватець завданої шкоди, а особа, яка може зазнати збитків через невиконання зобов'язань свого контрагента .  Таким чином, страхування підприємницьких ризиків поєднує в собі деякі риси страхування майна і страхування відповідальності. Отже, при проведенні таких видів страхування використовуються окремі підходи до визначення обсягу відповідальності й оцінки ризику, характерні для перерахованих вище підгалузей страхування.  Класифікаці підприємницьких ризиків  Будь-які рішення, що приймаються підприємцем у процесі своєї господарської діяльності, несуть в собі можливості невдачі, втрати, тобто є ризиковими.  Ризик можна визначити як небезпека потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів, або втрати доходів у порівнянні з можливим, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності. Інакше кажучи, ризик є загроза того, що підприємець може понести втрати у вигляді додаткових витрат понад передбачених прогнозом, проектом, програмою його дій, або отримати дохід нижчий за той, на який він розраховував.  Підприємницький ризик пов'язаний, перш за все, з вибором і прийняттям управлінського рішення на різних рівнях структури управління: галуззю, підприємством або його підрозділами. Ризик підприємницької діяльності крім елементів господарського ризику, включає специфічні види ризику, пов'язані з особистими майновими грошовими внесками у створення даного підприємства. Мова йде, перш за все, про ризик повної або часткової втрати майна або грошового внеску, в тому числі і ризик банкрутства, характерний в умовах ринкових відносин.  Господарський ризик є невід'ємною частиною господарської діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форми власності.  Господарський ризик можна визначити як діяльність суб'єктів підприємств пов'язаної з подоланням невизначеності в ситуаціях неминучого вибору, процесі якої є можливість оцінити ймовірність досягнення бажаного результату або невдачі, відхилення від мети, що містяться в обираних альтернативи [4].  У практичній діяльності ризики можуть бути настільки великими, що здатні зупинити продуктивну роботу, змусити підприємця відмовитися від здійснення операції, що вимагають великих первісних інвестицій і часу. У той же час наявність чинника ризику є для підприємця сильним стимулом для постійного здійснення режиму економії, змушує його ретельно аналізувати рентабельність проектів, розробляти інвестиційні кошторису, наймати відповідні кадри.  Ризик підприємницької діяльності можна підрозділити на такі види:  а) ризик втрати майна в результаті стихійних лих;  б) ризик виникнення цивільної відповідальності за шкоду, нанесену довкіллю;  в) ризик втрати прибутку;  г) ризик, пов'язаний з реалізацією продукції на внутрішньому і зовнішньому ринку;  д) технічний ризик, пов'язаний з експлуатацією обладнання, будівельно-монтажних споруд і т.д.  е) комерційні ризики, пов'язані з недопостачанням продукції, невиконанням фінансових зобов'язань;  ж) валютний ризик, пов'язаний з розширенням сфери зовнішньоекономічної діяльності. Розглянемо більш детально класифікацію перерахованих вище видів ризику.  Одним з важливих видів підприємницького ризику є ризик втрати майна. Цей вид ризику можна підрозділити на наступні підвиди:  - Ризик, пов'язаний з втратою майна в результаті стихійних лих;  - Ризик, пов'язаний з втратою майна в результаті крадіжки, у тому числі крадіжки зі зломом, викраденням транспортних засобів і т.д.  - Ризик, пов'язаний з втратою майна в результаті аварії на виробництві;  - Ризик втрати майна під час транспортування;  - Ризик, пов'язаний з відчуженням майна в результаті неправомірних дій місцевих органів влади.  В умовах ринкового господарства, актуальним для підприємця стає ризик громадянської відповідальності.  Під громадянською відповідальністю слід розуміти обов'язок кожної особи відшкодовувати збиток, заподіяний іншій особі. Ризики цивільної відповідальності характерні для всіх галузей життя, як господарської діяльності, так і особистого життя громадян. До числа таких ризиків слід віднести: ризик виникнення відповідальності за забруднення навколишнього середовища, за недотримання договорів поставок, якість продукції, що випускається підприємством. 

Одним з найбільш значних для підприємця видів ризику є ризик втрати прибутку за різних причин.  У цю групу входять наступні види ризиків:  - Ризик втрати прибутку, внаслідок вимушених перерв у виробництві;  - Ризик втрати прибутку в результаті втрати майна;  - Ризик втрати прибутку в результаті невиконання договірних зобов'язань;  - Втрати внаслідок зміни кон'юнктури ринку та переходу на випуск іншої продукції;  - Втрати в результаті заміни застарілого обладнання та впровадження нової техніки і технології;  - Втрати внаслідок проведення страйків та інших суспільно-політичних чинників.  Технічний ризик визначається ступенем організації виробництва, проведенням профілактичних і регламентних заходів (регулювання, перевірки і т. д.)  У групі комерційних ризиків можна виділити наступні: - ризик, пов'язаний з недопостачанням продукції, виконанням фінансових зобов'язань і ризик, пов'язаний з неповерненням кредитів.  Ринковий ризик включає наступні підвиди ризиків, пов'язані з внутрішнім і зовнішнім ринком. До них можна віднести:  · Ризик у визначенні структури та обсягів виробництва нових і старих виробів;  · Ризик пов'язаний з цінами і запитами, тобто можливістю покриття за допомогою платоспроможного попиту витрат по задоволенню у виробах, реалізованих за визначеними цінами.  Із зовнішнім ринком пов'язані ризики:  · Ризик зміни цін на світовому ринку;  · Ризик пов'язаний з митними обмеженнями.  Під валютним ризиком розуміють небезпеку валютних втрат, викликаних зміною курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти при проведенні зовнішньоекономічних операцій. При цьому розрізняють два основних види ризику: 1) ризик наявності валютних збитків по конкретних операціях в іноземній валюті та 2) бухгалтерський ризик збитків при переоцінці активів і пасивів.  Страхування окремих видів підприємницьких ризиків  Рівні підприємницьких ризиків. Кожен підприємець повинен оцінювати величину того чи іншого ризику у своїй господарській діяльності.  Кількісна міра підприємницького ризику визначається абсолютним і відносним рівнем втрат, що виникають при здійсненні підприємницької діяльності.  В абсолютному вираженні ризик може бути визначений величиною можливих втрат матеріально-речовому або вартісному вимірі.  У відносному вираженні він визначається як величина можливих втрат віднесених до бази, у якості якої приймається стан підприємства, витрати ресурсів чи очікуваний дохід від підприємництва.  Під допустимим розуміється ризик, у межах якого даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну доцільність.  Критичний ризик. Це ризик, пов'язаний з небезпекою втрат у розмірі всієї суми витрат на здійснення даного виду підприємництва.  Катастрофічний ризик, при якому підприємець не отримує дохід і втрачає всі вкладені у справу кошти.  До початку економічних реформ в країні монопольне право на проведення страхових операцій мали організації, що входять в систему Держстраху СРСР. В останні роки почався процес створення страхового ринку. На страховому ринку зараз діють як державні страхові організації, так і акціонерні, кооперативні товариства, асоціації.  Найпоширеніший у підприємницькій діяльності метод зменшення ризику його передача. Ця передача ризику найчастіше відбувається шляхом страхування. Страховиком виступає фірма, яка за певну винагороду (страхову премію) приймає на себе фінансову відповідальність за можливі втрати страхувальника в результаті певного виду ризику. Розмір страхової премії зазвичай встановлюється у% від вартості застрахованого майна.  Розглянемо порядок страхування окремих видів ризику.  а) Страхування ризику втрати майна.  Даний вид страхування включає будівлі, будинку, споруди, машини, сировину, готову продукцію та інші матеріальні цінності. Майно вважається застрахованим на випадок знищення або пошкодження в результаті стихійних лих, пожеж, вибухів, крадіжок зі зломом, викрадення транспортних засобів та ін  Страхування майна здійснюється від фактичної вартості, але з урахуванням підвищення цін і тарифів, тобто за його відновної вартості.  Для точної оцінки ризику, що підлягає страхуванню, важливо, щоб страховик встановив максимальний розмір своєї відповідальності і період часу, на який ця відповідальність поширюється. 

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть місце страхування в страховому захисті підприємництва.

2. Охарактеризуйте види страхування підприємницьких ризиків.

3. Особливості страхування підприємницької діяльності в промисловості.

4. Особливості страхування підприємницьких ризиків в аграрному бізнесі.

Тема 8

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 22

СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ

Мета: Вивчити економічний зміст страхування кредитів, форми страхування кредитів, страхування депозитів й фінансових гарантій.

1. Економічний зміст страхування кредитів.

2. Форми страхування кредитів.

3. Страхування депозитів.

4. Страхування фінансових гарантій.

5. Особливості іпотечного страхування банків.

______________

Це нова галузь майнового страхування, котра в Україні почала розвиватись в кінці 90-х років минулого століття. Фінансово – кредитні ризики можна охарактеризувати як сукупність імовірних небажаних подій при здійснені фінансово – кредитних операцій, суть яких полягає в тому, що партнер підприємства чи банку не може виконати взятих на себе грошових забов’язань, а підприємство чи банк не може добитись їх виконання засобами, передбаченими договором. Фінансові і кредитні ризики розмежовують за суб’єктом, у котрого вони виникають. Так фінансові ризики виникають у суб’єктів господарювання, переважно у підприємств виробничої сфери. Кредитні ризики виникають у комерційних банків при здійснені ними активних операцій ( у неповерненню позичальником отриманого кредиту і несплати відсотків за нього, тощо). Фінансово – кредитні ризики мають тільки добровільну форму страхування. До фінансових ризиків слід віднести наступні: § Ризики неплатежу при продажі товарів в кредит та лізингових операціях; § Неотримання прибутку при інвестиційних операціях; § Втрати або зменшення прибутку внаслідок не передбачуваних ( фор мажорних) обставин. Слід відмітити, що законом України „Про страхування” ст. 7 передбачено кілька видів страхування фінансових ризиків, а також страхування судових витрат, так як страхування зменшує витрати підприємства на судові процеси за рахунок прибутку. Класифікація кредитних ризиків в країнах ЄС передбачає ризики загальної неплатоспроможності і ризики непогашення окремих видів кредитів – експортного, споживчого, іпотечного та сільськогосподарського. В сучасній науковій літературі пропонується велика кількість видів кредитного страхування. На основі досліджень наукових праць та вітчизняного страхового законодавства можна запропонувати таку класифікацію видів кредитного страхування, яка базується на єдиному критерії, притаманному кожному виду кредитного страхування. Таким критерієм виступає головна ознака організації страхового захисту кредитних відносин.  Страхування засобів застави - найбільш поширений вид страхування, пов’язаний з кредитом. Він полягає в тому, що кредиторові гарантується забезпечення позики. Застава використовується як застава рухомого майна та іпотека (нерухоме майно).  Не менший інтерес викликає страхування виданих і прийнятих гарантій (порук), що представлене на вітчизняному ринку страхових послуг. Умови страхування гарантійних відносин обох типів передбачають, що у ролі страхувальника можуть виступати як боржники, так і їхні гаранти. Страхувальником є той, хто бере на себе обов’язок сплати страхових внесків. Страховим випадком при страхуванні гарантій є невиконання гарантом (поручителем) своїх зобов'язань, яке може наступити внаслідок банкрутства гаранта, протиправних дій третіх осіб відносно гаранта, тимчасової неплатоспроможності гаранта. При гарантійному (заставному) страхуванні у відносини вступають не дві, як при делькредерному страхуванні, а три сторони: кредитор – суб’єкт, на користь якого має бути виконане зобов'язання і який одночасно є застрахованим та бенефіціантом страхової гарантії; позичальник – суб’єкт , зобов’язаний повернути борг, він же страхувальник; гарант - страховий заклад, який гарантує виконання зобов'язань, він же страховик. Страхування кредитів довіри не вкладається в традиційну схему кредитних відносин, тому що пов'язане з морально-етичними відносинами, які складаються між службовцем і власником матеріальних цінностей. Він пропонує підприємцям захист від незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих власним персоналом, якому з огляду на виконувані ним службові обов'язки необхідно довіряти майнові цінності. Останніми роками особливим різновидом страхування довіри стало страхування комп’ютерних зловживань. Воно захищає власників комп’ютерних систем від збитків, які завдаються їм у результаті використання електронної обробки інформації шляхом зовнішнього вторгнення в комп'ютерну систему з метою пошкодження носіїв інформації, зміни програм, внесення фіктивних рахунків, зняття з них коштів та їх подальшого привласнення.  Комерційні банки можуть рекомендувати позичальникові укласти договір страхування зі страховою компанією щодо страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту та відсотками, але українські комерційні банки в своїй практиці майже не використовують страхування як спосіб забезпечення повернення позики, посилаючись на низьку платоспроможність страхових компаній України. Страхування товарних кредитів передбачає відшкодування втрат, які настали внаслідок невиконання короткотермінових кредитних вимог з товарного постачання та надання послуг. Головна його причина - масові випадки неплатоспроможності покупців-позичальників, зумовлені різними чинниками: невигідною кон'юнктурною ситуацією як в окремих галузях, так і в усьому економічному секторі, брак власних обігових коштів; спадаюча відсоткова ставка; помилки в управлінні через складність сучасного менеджмент; зростаюча внутрішньогалузева та міжгалузева конкуренція стагнація потреб і споживання. Сутність страхування експортних кредитів полягає в тому, що експортер, який надає відстрочення платежу, досить часто зазнає ризику непогашення, або несвоєчасного погашення заборгованості імпортера. Страхування експортних кредитів здійснюється, як правило, спеціалізованими закладами, що належать державі або держава в них має контрольний пакет акцій. В страхуванні експортних кредитів можна виділити кілька десятків ризиків, які можна об’єднати в дві групи: економічні та політичні ризики. Другу групу делькредерного страхування становлять операції зі страхування фінансових кредитів, тобто переважно тієї частини споживчих кредитів та кредитів під інвестиційні потреби, яка видана у грошовій формі. Страхування кредитів під інвестиції здійснюється на базі операції з придбання інвестиційних засобів за рахунок наданих постачальниками кредитів. Кредити під інвестиції можуть надаватися не лише в товарній, а й у грошовій (готівковій чи безготівковій) формі. У першому випадку кредиторами є виробники і продавці інвестиційних засобів, а в другому - кредитні установи, однаково зацікавлені у своєчасному і повному поверненні заборгованості. Як показують дослідження, більш популярним є страхування матеріальних кредитів, виданих для інвестиційної діяльності. Цільовий характер використання таких кредитів є очевидним. На відміну від них фінансові (банківські) кредити оцінюються як нестрахувальні (через меншу впевненість щодо їх цільового використання). Страхування споживчих кредитів здійснюється на випадок настання неплатоспроможності тих позичальників, які отримали банківські чи товарні кредити на споживчі потреби, тобто для невиробничого споживання. Оскільки користувачами споживчих кредитів є фізичні особи, то основні причини виникнення їхньої неплатоспроможності або неплатоспроможності їхніх сімей можуть бути такі: випадки смерті позичальників чи позбавлення їх можливостей отримувати повноцінний, регулярний доход через повну або часткову втрату ними працездатності чи джерела постійного заробітку. Умови надання та повернення такого кредиту є однаково вигідними як для кредитора, так і для позичальника, а тому цей кредит стає вельми популярним на кредитному ринку. Організаційні схеми страхування фінансово – кредитних ризиків можуть бути двох – п’яти елементними. Так при страхуванні фінансових ризиків ( неплатежу, інвестиційних операцій і втрат прибутку) схема двоелементна рис 8.6.2. Страхувальником і одночасно застрахованим виступає в цій схемі виробник або продавець ( інвестор). Ця схема притаманна і для страхування ризику непогашеного кредиту ( кредитне страхування), де одночасно страхувальником і застрахованим є банк який видає кредит позичальнику. Ця схема отримала назву делькредерного страхування. Якщо боржник виступає страхувальником, щодо ризику неповернення кредиту, а застрахованим є відповідно банк схема стає трьох елементною і отримала назву „ заставного” страхування. В даному випадку банк перекладає страхування ризику неповернення кредиту на дебітора (боржника). Термін укладання договорів страхування фінансово – кредитних ризиків від декілька днів до одного року. Так договори страхування ризиків неплатежу можуть укладатись на одну конкретну операцію ( 5 – 10 діб ) або усі операції постачальника ( квартал, рік). Договори страхування інвестиційних та кредитних ризиків укладаються на період дії інвестиційних операцій або кредитних угод. Розміри страхових тарифів на фінансово – кредитне страхування встановлюються компаніями і залежать від виду і характеру операцій, надійності боржника чи контрагента, тощо. Так, тарифи за страхування фінансово - кредитних ризиків коливаються в наступних межах страхової суми: § Неплатежів - від 3 до 5 -6 %; § Інвестиційних ризиків – від 1 до 3-4%; § Ризику втрати прибутку – від 0,3 до 0,8 %; § Ризику непогашення кредиту – від 2 -3% до 10 - 15 %. Як правило, при страхуванні фінансово – кредитних ризиків застосовується безумовна франшиза розміром не менш як 10%. При настанні страхового випадку розмір збитку визначається в розмірі несплачених платежів, неповернутого кредиту, недотриманого інвестиційного доходу або втраченого ( недотриманого) прибутку. Термін виплати відшкодування згідно договору страхування. 

Тема 9

СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Лекція 23

СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Мета: Визначити необхідність, зміст і структуру страхування цивільної відповідальності, професійної відповідальності, страхування джерел підвищеної безпеки.

1.Необхідність, зміст і структура страхування цивільної відповідальності.

2. Страхування професійної відповідальності.

3. Страхування джерел підвищеної безпеки.

4. Страхування інших видів відповідальності.

______________

Страхування відповідальності спрямоване як на захист майнових прав осіб, постраждалих у результаті дії або бездіяльності страхувальника, так і на захист фінансового стану самого страхувальника. За наявності страхового полісу відшкодування збитків постраждалим гарантується страховою компанією і не залежить від платоспроможності страхувальника. Страхувальник на суму страхового відшкодування звільняється від витрат, пов’язаних із компенсацією спричиненої ним шкоди. Суми компенсацій можуть бути дуже значними (збитки часто мають катастрофічний характер), та й процес урегулювання позовів за такими збитками доволі тривалий.

Страхування відповідальності з огляду на його економічну доцільність і соціальну вагомість з’явилося й на українському ринку. Страхування відповідальності перевізників, власників транспортних засобів, туристичних організацій, імпортерів фармацевтичної продукції, нотаріусів та аудиторів вже широко здійснюється українськими страховиками як в обов’язковій, так і в добровільній формі.

Правова основа страхування відповідальності. Рівень розвитку страхування відповідальності прямо залежить від досконалості національних правових інститутів та законодавства, оскільки в основу цього напрямку страхування покладено норми національного та міжнародного права. Для страхування становить інтерес цивільна відповідальність, яка має майновий характер і пов’язана з компенсацією завданої шкоди.

Цивільна (цивільно-правова) відповідальність страхувальника виникає як юридичний наслідок невиконання або неналежного виконання ним передбачених цивільним правом обов’язків, через що було порушено суб’єктивні цивільні права третьої особи. До страхувальника в інтересах потерпілого застосовуються встановлені законом або договором санкції майнового характеру. Ідеться про відшкодування збитків, які реально завдані третій особі, та неодержану користь.

Для накладання відповідальності на страхувальника потрібна наявність його вини; проте можливі випадки, коли відповідальність настає незалежно від вини та навіть без вини; іноді навіть дія непереборної сили не звільняє страхувальника, який заподіяв шкоду, від відповідальності. Це залежить від специфіки діяльності страхувальника та правових норм, які її регламентують.

Цивільне право засновується на презумпції вини, тому страхувальник вважається винним доти, доки він не доведе свою невинність, а потерпіла третя особа зобов’язана довести факт здійснення проти неї правопорушення, наявність у неї збитків та наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою страхувальника та збитками. Страховикові потрібно ураховувати, що сам факт заподіяння шкоди вважається протиправним, доки страхувальник не доведе, що мав право на дії, які спричинили шкоду. Протиправна заподіяна шкода підлягає відшкодуванню в усіх випадках. Шкода, спричинена правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.

Прикладом відповідальності за шкоду, спричинену правомірними діями, є передбачені Кодексом торговельного мореплавання зобов’язання щодо розподілу збитків, що звуться загальною аварією. Згідно з правилами про загальну аварію збитки, що виникли під час морського перевезення в результаті цілеспрямованих пошкоджень, здійснених з метою рятування судна, фрахту та вантажу, що перевозиться на судні, від спільної для них небезпеки, розподіляються між судном, фрахтом та вантажем пропорційно до їх вартості.

Не вимагається наявності вини страхувальника, який заподіяв шкоду, якщо він є власником джерела підвищеної небезпеки (безумовна, або сувора, відповідальність).

У деяких випадках відповідальність не настає, якщо був злий умисел або необережність потерпілого. Так, власник джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності, коли доведе, що шкода виникла внаслідок умислу потерпілого. Здебільшого відповідальність знімається, якщо йдеться про дію непереборної сили. Виняток становить Повітряний кодекс України, який передбачає відповідальність за особисту шкоду, спричинену пасажирові під час старту, польоту або посадки літака навіть у разі дії непереборної сили.

Ці умови виникнення відповідальності страхувальника визначають положення договору страхування відповідальності (перелік страхових ризиків, винятки зі страхового покриття, ліміт відповідальності, страховий тариф тощо).

Типи договорів страхування відповідальності. Позови за договором страхування відповідальності потенційно можуть бути подані протягом кількох років, а отже, це може статися тоді, коли страхувальник страхуватиметься вже в іншого страховика. Через це постають труднощі з визначенням «відповідального» за такими претензіями страховика. Тому важливо, які саме принципи покладено в основу договору страхування. Вибір залежить від діяльності страхувальника та національного законодавства.

Якщо період між спричиненням шкоди та фактом її виявлення незначний, то договір укладається на основі події — «occurrence policy». Якщо такий період може бути надто тривалим (наприклад, у разі страхування відповідальності за фармацевтичні препарати), то доцільніше укласти договір на підставі заявлених позовів. Страхування відповідальності здійснюється, як правило, на підставі події. Це означає, що страховик несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком події, що настала протягом дії договору. При цьому причиною виникнення такої події може бути діяльність страхувальника до початку дії договору страхування. Якщо збитки стали очевидні після закінчення терміну страхування, але подія відбулася ще в момент дії договору, то ці збитки також покриваються страховиком згідно зі строком позовної давності.

Останнім часом поширилися договори на підставі поданих позовів. Іноді їх називають ще договорами за умовою «поданих вимог». Страховий захист поширюється на позови (обставини), які вперше висуваються (заявляються) страховикові під час дії договору страхування, тобто незалежно від дати нанесення шкоди. Щоб уникнути позовів, що є наслідком попередніх подій, страховики застосовують ретроактивну дату. Шкода, спричинена до цієї дати, покриттю не підлягає. Договори на основі заявлених позовів часто містять умову про продовжений період подання позовів — «extended reporting period». Страхувальник має захист на обумовлений період (наприклад, кілька років), але лише стосовно позовів, спричинених обставинами, повідомленими страхувальником страховикові до дати закінчення договору страхування.

У національних законодавствах можуть міститися положення, що впливають на визначення «відповідального» страховика. Наприклад, суди США розробили систему «потрій-ної умови». Згідно з цією системою позивач може сам зазначити, який з періодів — час нанесення шкоди, час виявлення шкоди або період між ними — найбільше відповідає його випадку.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає необхідність страхування цивільної відповідальності?

2. Назвіть зміст і структуру страхування цивільної відповідальності.

3. Охарактеризуйте страхування професійної відповідальності.

Тема 9

СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Лекція 24

СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ТРАНСПОРТІ

Мета: Визначити особливості страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відповідальності перевізника вантажів.