- •1.Основні принципи інформації.
- •2.Вимоги до інформації, що забезпечують її суспільну роль.
- •3.Вимоги до документу, що забезпечують його юридичну повноцінність.
- •4.Терміни,поняття діловодства. Значення діловодства.
- •5.Нормативно-правова база діловодства.
- •6.Класифікація діловодства залежно від систематизації функцій державного управління.
- •7.Поняття про документ. Вимоги до оформлення документу.
- •14. Адресат (службова особа):
- •15. Способи датування документа
- •16. Взаємне розміщення ініціалів і прізвища
- •8.Поняття спілкування. Принципи спілкування.
- •9.Класифікація паперу. Форматування паперу.
- •10.Поняття реквізиту 1-11
- •11.Поняття реквізиту 12-21
- •12.Поняття реквізиту 22-32
- •13.Постійні реквізити документу.
- •8. За ступенем складності:
- •9. За стадіями відтворення:
- •10. За терміном виконання:
- •12. За юридичною силою:
- •13. За технікою відтворення:
- •14. За терміном зберігання:
- •15.Особливості мови ділових паперів.
- •16. Автобіографія.
- •17. Резюме.
- •18. Характеристика.
- •19. Заява.
- •20. Службові листи.
- •21.Доповідні записки.
- •22.Пояснювальні записки.
- •23.Службові записки.
- •25.Протокол.
- •26.Витяг з протоколу.
- •27. Розписка.
- •28.Доручення.
- •29. Наказ.
- •31.Розпорядження.
19. Заява.
Заява — це документ, у якому приватна чи посадова особа звертається з проханням тобто пропозицією на адресу установи чи посадової особи.
Заява може бути:
— простою (викладається тільки прохання);
— мотивованою (вказується мотивація прохання);
— складною (заява містить додатки).
Особиста заява пишеться, як правило, від руки і в одному примірнику; службова заява пишеться з використанням технічних засобів і має відповідні реквізити (назва та адреса організації, вихідний номер тощо), може адресуватися кільком посадовим особам чи організаціям.
Внутрішні заяви мають такі реквізити:
1. Адресат. З великої літери в давальному відмінку вказується, кому адресована заява: посада, назва підрозділу, установи, звання, прізвище, ініціали посадової особи, якій адресовано заяву. При цьому слід уникати однакових закінчень у назві посади й прізвищі:
Директорові… Морозову Т. /.;
Ректору(ові) …Борнагу Л. П.;
завідувачу(-еві) … Сліпцю Л. Г.
Спочатку вказується прізвище адресата, потім ініціали, наприклад: Михайленку Р. Т.
2. Адресант. З малої літери в родовому відмінку вказується, від кого подається заява: посада, звання, назва підрозділу, установи, прізвище, ім’я, по батькові (повністю). При цьому прийменник від не вживається.
3. Назва документа (як правило, з малої літери).
4. Текст (з абзацу, з великої літери).
5. Додаток (підстава) у складній заяві: перелік документів, які додаються до заяви. За необхідністю вказується кількість сторінок кожного з документів.
6. Дата.
7. Підпис адресанта (якщо підпис розшифровується, то спочатку слід писати ініціали, потім — прізвище).
20. Службові листи.
Службові листи — узагальнена назва різноманітних за змістом інформаційних документів, які виступають основним засобом спілкування й оперативного управління діяльністю установ, організацій, підприємств.
Офіційне листування можна розділити на три види:
1. Дипломатичне — офіційне листування міждержавних установ чи іноземних представництв у дипломатичній практиці.
2. Адміністративне — офіційне листування між органами управління (органи влади, керівні органи) та виконавцями (установи, підприємства, організації), а також їх структурними підрозділами.
3. Ділове (комерційне) — листування напівофіційного характеру між фірмами, установами тощо.
За кількістю адресатів листи розрізняють на:
1. Звичайні — надсилаються на одну адресу від імені одного кореспондента.
2. Циркулярні — надсилаються керівною установою до своїх структурних підрозділів (кілька адрес).
3. Колективні — надсилаються на одну адресу від імені кількох кореспондентів.
За функціональними ознаками листи поділяють на два види:
1. Листи, що потребують відповіді (лист-прохання, лист-запит, лист-нагадування, лист-пропозиція, лист-звернення, лист-вимога тощо).
2. Листи, що не вимагають відповіді (лист-відповідь, лист-запрошення, лист-подяка, супровідний, гарантійний, комерційний, рекомендаційний лист тощо).
Текст листа складається, як правило, зі вступної й основної частин, логічно пов’язаних між собою. У вступній частині зазначаються факти, події, обставини, що спричинили написання листа, посилання на нормативні документи, інструкції тощо. В основній частині викладається зміст листа:
- у листі-проханні викладається прохання;
- в інформаційному листі повідомляється про певний факт чи захід;
- у листі-запрошенні пропонується взяти участь в якомусь заході;
- у листі-підтвердженні – повідомлення про отримання якого-небудь відправлення (листа, телеграми тощо);
- у листі-нагадуванні – вказівка про наближення або закінчення терміну певного зобов’язання або проведення заходу;
- у листі-відповіді висловлюється рішення з приводу вже поставленого питання;
- у супровідному листі адресат інформується про направлення до нього доданих до листа документів.
Тексти листів у порівнянні з іншими документами є найдемократичнішими та найбагатшими щодо використання лексико-граматичних і стилістичних мовних засобів.
Офіційні листи готуються, як правило, на службових бланках (зрідка — на чистих аркушах) і обов’язково реєструються канцелярією. У листі має висвітлюватися лише одне питання, зміст повинен бути чітким, стислим та лаконічним.
Листи можна надсилати в звичайних конвертах, однакк фірмові конверти з зображенням логотипу установи, адресою справляють значно краще враження. Конверт слід підбирати такого розміру, щоб лист згинався не більш ніж удвічі. Необхідно уважно перевіряти правильність індексів, адрес, посад відправника й одержувача.
