Дієприкметник

Дієприкметник- це форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією. У дієприкметнику поєднуються ознаки дієслова і прикметника.

Ознаки дієслова	Ознаки прикметника
Стан: активний, пасивний Час: теперішній, минулий Вид: доконаний, недоконаний Перехідність, неперехідність Здатність керувати іменником і мати при собі якісні прислівники (виконуючий обов´язки)	1.Рід 2.Число 3.Відмінок 4.У реченні виступає означенням або іменною частиною присудка

За відношенням до часу дії дієприкметники бувають теперішнього (згасаючий, сивіючий) і минулого (згаслий, посивілий) часу.

За відношенням до стану поділяють дієприкметники на активні (процвітаючий, замерзаючий) та пасивні (скошений, забутий).

Дієприкметники зберігають вид того дієслова, від якого утворені: жовтіти-жовтіючий, пожовтіти-пожовклий.

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією. Вони мають форму теперішнього і минулого часу.

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу перехідниїх і неперехідних дієслів недеоконаного виду за допомогою суфіксів:

-уч-, -юч- для дієслів 1 дієвідміни текти – текучий, стихати – стихаючий.

і -ач-, -яч- для дієслів 2 дієвідміни лежати-лежачий, сидіти - сидячий.

Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива лише неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- : повеселіти - повеселілий, замерзнути – замерзлий.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена дією іншого предмета: зоране поле(хтось зорав), посіяне жито (хтось посіяв).

Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива перехідних дієслів доконаного й недоконаного виду за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -єн-, -т-: писаний, везений, засвоєний, митий.

Дієприкметниковий зворот. Дієприкметник разом із залежними словами становить дієприкметниковий зворот. У вимові виділяється інтонацією, а на письмі – комами. У реченні виступає означенням.

Розділові знаки при дієприкметникових зворотах:

якщо зворот стоїть після пояснювального слова – завжди виділяється комами, якщо – перед, то комами, як правило, не виділяється. Колос, викупаний сонцем, вклонявся землі. Жінка простягла свої натруджені працею руки.

Дієприслівник

Дієприслівник – це незмінювана форма, яка пояснює у реченні дієслово, вказуючи на додаткову дію. Для дієприслівників властиві ознаки дієслова і прислівника.

Дієприслівник має ознаки:
дієслова	прислівника
1.вид (доконаний, недоконаний) 2.час (теперішній, минулий) 3.перехідність, неперехідність 4.може пояснюватись прислівником	1.незмінність 2.поєднується з пояснюваним словом зв´язком прилягання 3.у реченні – у ролі обставини

В українській мові дієприслівники утворюються від дієслів доконаного й недоконаного виду.

Дієприслівники недоконаного виду утворюютться від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів

-учи-, -ючи- для дієслів 1 дієвідміни вітають- вітаючи, бредуть-бредучи

-ачи-, -ячи- для дієслів 2 дієвідміни сидять-сидячи, лежать-лежачи.

Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за допомогою суфікса:

-ши- (якщо основа закінчується на приголосний) принес(ти) +ши-принісши

-вши-(якщо основа закінчується на голосний).схова(ти) + вши-сховавши.

Дієприслівниковий зворот.

Дієприслівник із залежними словами називається дієприслівниковим зворотом. У реченні виступає обставиною. У вимові виділяється інтонацією, а на письмі – комами.