35. Валові витрати та їх характеристика.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. В законі наведено перелік витрат, що включаються і що не включаються до складу валових витрат. При цьому встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових не дозволяється. Оскільки перелік витрат, що включаються і не включаються до складу валових витрат є досить великим, наведемо основні з них. Так, до складу валових витрат включаються: ? суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці; ? суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до бюджетів або до неприбуткових організацій у розмірі, що становить не менше двох та не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (ця норма не діє в 2004 році); ? суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання; ? суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду; ? суми, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з відсутністю документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді; ? суми безнадійної заборгованості, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності; ? суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку у розрахунку за звітний рік. Не включаються до складу валових витрат витрати на: • потреби, не пов'язані з веденням основної діяльності, а саме організацію та проведення прийомів, відпочинку, роздачу безплатних подарунків тощо, крім вищеназваних витрат, проведених з рекламними цілями. Так, платник має право віднести до валових витрати на організацію презентацій, роздачу безплатних подарунків з рекламними цілями в розмірі, не більше 2% від оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік; • фінансування особистих потреб фізичних осіб ; • придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію основних фондів; • сплату штрафів, неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; • виплату емісійного доходу та виплату дивідендів; • суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам; • будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, передбаченими правилами ведення податкового обліку та інші.

36. Джерела отримання доходу відповідно до видів діяльності.

37. Джерела отримання доходу від операційної діяльності.

Прибуток (збиток) від операційної діяльності являє собою різницю між чистим доходом від усіх видів операційної діяльності і сумою витрат, пов'язаних з цією діяльністю. Прибуток (збиток) від фінансової діяльності виступає як різниця між доходами і витратами в цій діяльності.

38. Джерела отримання доходу від фінансової діяльності.

Прибуток (збиток) від фінансової діяльності виступає як різниця між доходами і витратами в цій діяльності. Загальна сума прибутку (збитку) від операційної та фінансової діяльності - це прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподатковування. Після сплати податку на прибуток залишається чистий прибуток.

39. Стратегія формування доходу підприємств.

Стратегія формування доходу - це логічно побудована програма перспективних заходів, спираючись на яку підприємець зможе досягти поставлених цілей. Така стратегія передбачає розробку правил і прийомів, за допомогою яких досягається основна мета підприємництва - отримання прибутку. Прибуток у туристичній діяльності забезпечується насамперед за рахунок доходу від реалізації турпродукту та послуг. У такій ролі доход сам стає стратегічною метою суб'єкта підприємництва і потребує обґрунтування. В умовах низької рентабельності та збитковості туристичних підприємств особливо гостро стоїть проблема збільшення доходів. Вирішення цієї проблеми вимагає розробки стратегії розвитку підприємств на основі вибору ефективних джерел формування доходу й обґрунтування раціональних напрямів його використання. Особливе місце в такій стратегії посідає прогнозування оптимальною рівня й обсягу доходу. Кінцевою метою прогнозування є визначення ефективних джерел одержання і доцільних напрямів розподілу доходів підприємства. Тому стратегія доходу охоплює програму дій підприємців, спрямовану на пошуки стійких та ефективних джерел його формування і розробку раціональної системи використання. Розробка стратегії доходу туристичного підприємства вимагає знань загальної стратегії управління підприємницькою діяльністю, під якою прийнято розуміти формування системи довгострокових цілей діяльності і вибір ефективних шляхів їхнього досягнення. Загалом під стратегією доходу суб'єктів туристичної діяльності слід розуміти систему довгострокових цільових завдань, спрямованих на одержання такого обсягу доходів, якого вистачить для сплати податків і обов'язкових зборів, відшкодування витрат і одержання прибутку для забезпечення саморозвитку підприємства та винагороди праці й капіталу. Здійснення стратегії доходу в туризмі являє собою розтягнутий у часі процес реалізації базової економічної стратегії розвитку підприємства. При цьому враховуються сильні сторони існуючих видів і форм туризму і сильні сторони самого підприємства, які можуть відігравати вирішальну роль при виборі стратегії нарощування доходів. Важливо також вишукати можливості розширення діяльності в нових для турпідприємства умовах, які мають резерви для росту доходу. Вибір стратегії росту повинен спиратися на стратегію концентрованого або інтегрованого росту. Моніторинг доходу в туризмі - це механізм постійного спостереження, аналізу та підготовки даних для прогнозування можливостей розвитку підприємств на власній доходній основі. Спостереження виступає вихідним моментом, аналіз - центральним етапом, а підготовка даних для оцінювання перспектив розвитку - завершальним етапом процесу моніторингу туристичної діяльності взагалі і доходу зокрема. Результати аналізу доходу є інформаційною базою для коригування діючої або вибору нової стратегії формування та використання доходу. Для ухвалення остаточного рішення і затвердження розробленої стратегії формування й розподілу доходу необхідно оцінювати її дієздатності, щоб заздалегідь виключити нездійсненні варіанти. При оцінюванні дієздатності стратегії необхідно установити, наскільки вона спроможна забезпечити виконання базової стратегії і чи вписується вона в ринкову ситуацію, чи враховує комерційний ризик і способи його мінімізації. Для забезпечення дієздатності стратегії доходу туристичних підприємств необхідно постійно вирішувати проблеми макро- і мікрорівня. До проблем макрорівня відносяться такі: - стабілізація темпів розвитку економіки країни (регіону); - забезпечення правових гарантій свободи дій та підтримки туристичного підприємництва; - зміцнення національної грошової одиниці; - активізація туристичної діяльності на основі розвитку вітчизняної туристичної індустрії та підвищення якості обслуговування туристів; - стимулювання розвитку внутрішнього і в'їзного туризму через систему державного інвестування і зниження податкового тиску. До внутрішньогосподарських проблем стратегічного планування доходу туристичних підприємств можна віднести, по-перше, проблему врахування зовнішнього економічного середовища підприємства; по-друге, вибір методу обґрунтування стратегії стійкого збільшення доходів і розвитку підприємства на власній інвестиційній основі; по-третє, розробку заходів щодо забезпечення стратегії розвитку підприємства.