Закон спадної граничної корисності та його вплив на поведінку споживача.
Це падіння граничної корисності в міру спожив. людиною додаткових одиниць певного продукту.
Гранична корисність (МU) - це зміна загальної корисності набору споживчих при зміні певного блага на одиницю:
Заг. корисність (ТU) - це сукупна корисність, яку отримує споживач від усіх спожитих благ. її можна підрахувати як суму граничної корисності, отриманої споживачем від усіх спожитих благ. Якщо споживання додаткового блага приносить споживачеві шкоду, то загальна корисність, зрозуміло, зменшується.
У 1854 р. німецький вчений Херман Госсен довів дію закону спадної граничної корисності: чим більше споживання деякого блага, тим менший приріст корисності від кожної наступної одиниці спожитого блага. Цей закон (його називають першим законом Госсена) показує, як змінюється ступінь задоволення одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної одиниці приносить все менше задоволення.
Виробництво та його фактори. Розвиток факторів виробництва.
Вир-тво це процес створ. різних товарів та послуг, необхідн. для задовол. потреб людей. Основні фактори суспільного виробництва - робоча сила і засоби виробництва суб’єктом виробництва є людство, а його об’єктом життєві блага.Створюючи певні блага люди вступають у звязки і взаємодію – виробничі відносини,тому виробництво суспільне.Процес виробництва за своєю структурою складається з 4-х фаз:власне виробництво (основне виробництво,виробнича інфрастуктура, соціальна інфраструктура)розподіл,обмін,споживання. Фа́ктори виробництва(ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг): робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (вже інсуючі/вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал);підприємницька діяльність, об'єднує попередні три фактори. Підприємницькі здібності - особливий вид людського капіталу, який передбачає використання ініціативи, винахідливості та ризику в організації виробництва та являє собою діяльність по координації та комбінуванні всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг. Вир-тво це спосіб поєднання виробничих ресурсів: землі, праці, капіталу, будівель, устаткування, обладнання — та їх узгодженого, цілеспрямованого використання, а також поєднання різних сфер, галузей, видів виробництва, що ґрунтується на суспільному поділі праці.
Виробничі ресурси, їх класифікація.
Вир-чі ресурси це сукупність речей, які необх. для вир-тва товарів та послуг. Процес виробництва має свої причини, або чинники, які економісти називають виробничими ресурсами, або факторами виробництва. Сучасна економічна наука виділяє чотири групи виробничих ресурсів:1) капітал у виробничій формі (засоби праці);2)праця (робоча сила);3)земля, або природні ресурси (власне земля, предмети праці і деякі засоби праці –зокрема, паливо і енергія);4)підприємницькі здібності (здібності до особливого виду праці – по управлінню виробництвом та його організації). Ресурси, які задіюються в процесі вир-тва набувають форми факторів вир-тва; незадіяна земля – ресурс, якщо задіюється – фактор вир-тва. Спільним у факторів вир-тва і ресурсами є їх обмеженість.