- •1.Специфіка, рушійні сили і етапи процесу виховання
- •Переконання.
- •Позитивний приклад.
- •Вправа (приучення).
- •Схвалення та осуд.
- •Вимога і контроль за поведінкою.
- •Перемикання на інші види діяльності.
- •4. Організація самовиховання та самонавіювання
- •2. Методичні основи виховання учнівського колективу
- •Основні напрями виховання Громадянське виховання
- •Розумове виховання
- •Моральне виховання
- •Екологічне виховання
- •Статеве виховання
- •Правове виховання
- •Трудове виховання
- •Естетичне виховання
- •Фізичне виховання
1.Специфіка, рушійні сили і етапи процесу виховання
Завдання виховання в навчальному закладі реалізуються як у процесі навчання, праці, так і в цілеспрямованому впливі на вихованців у позаурочний час.
Процес виховання — система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
У ньому органічно поєднані сукупність виховних цілей і процес педагогічної взаємодії учителя та учня
Специфіка виховного процесу.
Виховання є цілеспрямованим процесом. Наявність конкретної мети надає йому систематичності й послідовності, не допускає випадковості, епізодичності й хаотичності виховних заходів.
Виховання формує внутрішній світ молодої людини, проникнути в який дуже важко. Тому воно вимагає таких методик, які давали б змогу не тільки виявляти погляди переконання і почуття вихованців, а й збагачувати їх духовність, за потреби коригувати якості психіки.
Процесу виховання властиве і розмаїття завдань та напрямів. Рушійні сили процесу виховання.
Зміст і методика процесу виховання залежать від об'єктивних та суб'єктивних чинників і рушійних сил.
До об'єктивних чинників належать суспільно-політичні, економічні процеси, що відбуваються в соціумі, події культурного життя, вплив природного середовища тощо
Суб'єктивні чинники — соціально-педагогічна діяльність сім'ї та громадських організацій; навчально-виховна робота працівників закладів освіти; вплив засобів масової інформації; заходи культурних, позашкільних установ, молодіжних об'єднань та діяльність церкви.
Рушійними силами процесу виховання є сукупність внутрішніх і зовнішніх суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню до нових цілей. До внутрішніх суперечностей належать:
— суперечність між соціально значущими завданнями, які потрібно виконати вихованцю, і факторами, що заважають його зусиллям;
— суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованця (вимагає такої побудови виховного процесу, за якої зміст і форми його реалізації не викликали би спротиву в молодої людини).
Зовнішні суперечності виявляються у невідповідності між:
— виховними впливами сім'ї і закладу освіти (порушення єдності цих впливів негативно позначається на формуванні особистості вихованця);
— організованим виховним процесом закладу освіти і стихійним впливом на вихованців навколишнього середовища (вимагає подолання негативного впливу девіантних підліткових груп, низькоякісних телепередач тощо);
— різними вимогами вихователів (внаслідок цього у вихованців формується ситуативна поведінка, безпринципність);
2. Поняття про методи та засоби виховання
Метод виховання - це модель організації взаємно обумовленої діяльності педагога і дитини, конструюється з метою формування у нього ціннісного ставлення до світу і самому собі. Отже, метод виводиться в процесі усвідомлення природи поставленої мети, він жорстко диктується ходом виробленого розумового аналізу.
Основні методи і засоби виховання
Переконання.
Переконання - це вплив вихователя на свідомість, почуття і волю виховуваних з метою формування і закріплення в них позитивних моральних якостей та усунення негативних рис в їх характері і поведінці. Кінцевим же результатом цього процесу має бути формування твердої, глибоко осмисленої і емоційно пережитої точки зору з різних питань ставлення до навколишнього світу, тобто переконань як цементуючої основи свідомості та поведінки. Істотне значення мають ті конкретні засоби, які використовуються в процесі застосування методу переконання. До найважливіших з цих засобів належать: форми навчальної роботи, роз'яснювальні індивідуальні та колективні бесіди, учнівські вечори, конференції на наукові, моральні, естетичні та санітарно-гігієнічні теми, диспути, зустрічі з діячами науки, техніки та мистецтва і т.д.