10. Діяльнісний підхід до розв’язання проблем теорії пізнання (марксизм).

Вихідною засадою марксистської соціально-філоської концепції є визначення реального існування людей, їх діяльності та взаємодії, дійсного життєвого процесу та його відголосу як розвитку ідеологічного відображення. Діяльнісний спосіб буття людей марксизм розглядає не лише з т.зв. його ролі  у відтворенні їх фізичного існування, а насамперед як певний різновид життєдіяльності, певний спосіб життя.

 Те, що індивіди собою являють збігається з тим,  що вони виробляють і як вони виробляють. Сутність суспільних відносин між людьми відповідає відносинами власності, які відображають певний рівень розвитку виробництва та його продуктивних сил. Протиріччя власності породжують відчуження людини від продуктів своєї праці та  родової сутності, розмежовують людей на різні соц.групи, класи й зумовлюють їх боротьбу між собою. Класова боротьба пронизує історію цивілізації з моменту появи приватної власності. Є 2 класи – буржуазія і пролетаріат. Головними цілями класової боротьби пролетаріату в економічній сфері є ліквідація приватної та створення суспільної власності, в політичній – злам буржуазної державної машини, встановлення диктатури пролетаріату та побудова соціально-справедливого суспільства. Засобом їх досягн. є соц.револ.

Історичний матеріалізм виступає як науково-філософська теорія, яка дає можливість передбачити майбутнє через дослідження теперішнього і тенденцій його розвитку. К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін прийшли до висновку про неминучість ліквідації приватної власності.

Марксистсько-ленінська теорія пізнання виходить з матеріалістичного вирішення основного питання філософії, тобто розглядає матеріальний світ, об’єктивну реальність як таку, що існує поза й незалежно від свідомості. Діалектичний матеріалізм вважає, що світ можна пізнати і відкидає твердження про його непізнаваність. Діалектика є теорією пізнання марксизму. Це означає, що в системі марксистсько-ленінської філософії не існує «чистої онтології», ні «чистої гносеології»: в будь-якій філ. проблемі діалектичний матеріалізм розглядає онтологічні й гносеологічні аспекти в їх єдності. Разом з тим, марксизм виходить з певного уявлення про структуру об’єктивної реальності, про місце пізнавального процесу в дійсності.

Сутність і природа пізнання для марксизму мають соціальний характер і, відповідно, не можуть бути зрозумілі в ізоляції від предметно-практичної діяльності. Тому суб’єкт пізнання є похідним від суб’єкта практики; пізнаючий суб’єкт – це не ізольований від ін. людей індивід, а людина, залучена в соціальне життя і яка використовує суспільно-вироблені форми пізнавальної діяльності – як матеріальні, так і ідеальні (мова, категорії логіки).

Первинні знання про світ дані людині в чуттєвому пізнанні – відчуттях, сприйняттях. Чуттєвий досвід , який є основою пізнавальної діяльності, розуміється не як пасивний відбиток предметів зовнішнього світу, а як момент практичної, чуттєво-предметної діяльності. Формами відображення об’єктивної дійсності в пізнанні є категорії й закони матеріалістичної діалектики, які є також методологічними принципами науково-теоретичної діяльності.

Загальна схема процесу пізнання виражена в тезі Леніна: «Від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики – такий діалектичний шлях пізнання істини, пізнання об’єктивної реальності». Пізнавальний процес розглядається в марксизмі не лише в формі, в якій він здійснюється в голові індивіда, але й в формі соціально-історичного процесу розвитку знання. Марксизм визнає конкретноісторичний характер знання, розглядає зміну логічної структури систем знання в процесі розвитку людського пізнання, яке відбувається у взаємозв’язку зі зміною соціальних і культурних інститутів суспільства. Разом з тим діалектичний матеріалізм рішуче виступає проти якого б то не було гносеологічного релятивізму, розвиваючи вчення про діалектику і підкреслюючи наявність в людських знаннях об’єктивної істини, тобто такого змісту, який не залежить ні від людини, ні від людства. Суспільно-історична практика виступає не тільки як основа і ціль пізнання, але і як критерій істини. Вихідним пунктом марксизму є принцип відображення. Людське відображення здійснюється в нерозривному зв’язку і на основі активної практично перетворювальної діяльності. Тому і сам пізнавальний процес відбувається не в формі пасивного споглядання даних ззовні об’єктів, а у вигляді ряду організованих в систему ідеальних дій, операцій, що формують певні ідеальні об’єкти, які слугують засобом для пізнавального освоєння, відображення об’єктивного світу. Процес людського відображення розуміється в нерозривному зв’язку з процесом матеріальної й ідеальної творчості.