46 Концепція соціальної дії Вебера. Класифікація типів соц. Дії за роботою „Основні соціологічні поняття”

Соціологія, за Вебером, це наука, що прагне витлумачити і зрозуміти соціальну дію та пояснити її процес і вплив. Дією Вебер називає дію людини, незалежно від того, який вона має характер(зовн. чи внутр.), зводиться до невтручання чи терплячого прийняття, тобто дію, з якою індивід пов’язує суб’єктивний смисл. Соціальна дія також співвідноситься із діями інших людей. Отож вона має 2 характеристики: суб. смисл і орієнтація на інших.

У даній роботі Вебер спочатку обгрунтовує методологічні принципи у вивченні соціальної дії. Для соціальної дії має бути застосований метод розуміння, на противагу позитивіському поясненню. Предмет розуміючої соц-осмислена дія. Розуміння є безпосереднє(розуміння дій лісоруба чи мисливця) і пояснююче(виявлення мотив. основи дії, це вищий етап пізнання людських дій). Обгрунтовуючи метод розуміння Вебер пише про „віднесення до цінності”, взяте у Ріккерта. Тобто певні цінності обумовлюють наук. інтерес дослідника, зумовлюють вибір конкретного фрагменту соціокульт. реальності, як предмету дослідження. Однак, це не означає, що застосування даного методу не дає раціонального обгрунтування і зводиться суто до психологічного пояснення. Оцінка має суб природу, а от цінність перетворює індив. думку в загальнозначуще положення.

Соціальна дія може бути орієнтована на минуле, теперішнє і сучасне. Однак не всі дії є соціальними. Наприклад, молитва не є соц. дією, так як і зіткнення 2 велосипедистів. Якщо б вони намагались уникнути зіткнення-це б була соц. дія. Соціальна дія не зводиться до одноразової поведінки багатьох людей і до дії, на яку впливає поведінка інших.Наприклад, одночасне відкриття парасольок на вулиці не означає, що ця дія орієнтована на інших, а є лише захистом від дощу.

В залежності від мотивів, покладених в основу соц. дії Вебер виділяє 4 типи: 1.Цілераціональна(суб. ставить перед собою ціль і використ. певні засоби для її досягнення.Генерал, який хоче отримати перемогу, інженер, що будує міст).2.Ціннісно-раціональна(основа-віра у певну цінність-рел., естетичну чи безумовну, не залежно від того, до чого така дія призведе. Капітан не покидає тонуче судно).3.Афективна(емоц. дія, обумовлена афектами чи ем. станами.Мати б’є дитину за погану поведінку).4.Традиційна(в основі-тривала звичка чи традиція.)Останні 2 типи не є соціальними, або знаходяться на кордоні з ними, адже у них немає усвідомлення поведінки. Усі типи соц. дії, пише Вебер, це лише теор. конструкції, до яких частково наближається реальна поведінка людей, вони не зустрічаються у чистому вигляді.

47. Специфіка розуміння класів в роботі Вебера „Основні п-тя стратифікації”

За Вебером стратифікація є необхідним елементом існування суспільства і базується на індив. відмінностях. Крім екон. аспекту статиф. Вебер відзначав владу і престиж. Отож 3 основні ф-ри статиф. це власність, влада і престиж. Різниця у власності породжує екон. класи(1), у престижі-статусні групи і страти(2), у владі-політичні партії(3).

1.Клас, за Вебером, - це сукупність людей, що знаходяться в одній класові ситуації, тобто мають спільне положення в екон. сфері(професії, доходи, мат. положення)Звідси слідує, що не спільні, а індив. інтереси індивіда, що входить до класу, прагнення його та йому подібних отримати доступ на ринок і отримати блага є джерелом класової б-би. Отже Вебер розглядає клас, як реальну ринкову позицію, що відкриває можливості для соц. дії. Можна визначити таку типологію класів за Вебером: 1.Робочий клас, позбавлений власності. 2. Дрібна буржуазія-дрібні бізнесмени і підприємці. 3.Позбавлені власності технічні спеціалісти і інтелігенція. 4.Адміністратори і менеджери. 5.Власники, які прагнуть отримати ті ж переваги, що має інтелігенція за доп. освіти (підприємці, власники землі). За Вебером конфлікт класів з приводу розподілу ресурсів є невід’ємною рисою кожного суспільства. До того ж клас, як номінальна група, не є реальною соціальною силою і не може повстати проти пригнічуючого класу.

2.Сатус-це позитивна чи нег. оцінка престижа, отриманого індивідом чи його позицією. Статус може залежати від релігії, раси. багатства, фіз. привабливості чи „соціальної спритності”. Вебер пише, що саме в общинах формуються статусні групи, які в своїй більшості є аморфними. Різниця у статусах веде до різного стилю життя, що задається типовою для групи субкультурою і вимірюється у статусному престижі. Статусна група отримує престиж шляхом узурпації ресурсів-ідеальних чи мат. благ. Статуси формуються у с-ві на легітимній основі.

3. Влада, за Вебером, - це можливість індивіда чи групи реалізувати свою волю навіть за умов незгоди інших. Влада може бути основаною на володінні ресурсами і певними статусами. Владу можна отримати також, контролюючі силові структури. Партії базуються на спільних інтересах і переконаннях, мають добре усвідомлену мету. Вебер вважав політичні партії реальним суб’єктом історичних змін і перетворень.