70 Тенденції глобалізаційних процесів сучасної культури за статтею Ручки «Особливості сучасної культурної глобалізації».

А. Ручка в своїй статті розглядає особливості сучасної культурної глобалізації. Глобалізаційні процеси полегшують взаємну комунікацію між націями та етнонаціональними групами, обмін цінностями і культурними продуктами. Водночас ці процеси впливають на повсякденне життя людей, торкаються локальних особливостей. Під впливом глобальної культури може відбуватися ослаблення локальних субкультур. Мова йде про комунікативне об’єднання субкультур, що не слід змішувати з процесом культурної гомогенізації. Виникає і поширюється явище «глокалізації», що означає створення «глобальної локальності».

За доби глобалізації усі види життєвих практик дедалі менше дотримуються територіальних границь. Поширення і ущільнення соціальних комунікацій приводить до створення так званих «транснаціональних соціальних просторів». Ці «простори» включають амбівалентні та мобільні групи людей, які існують водночас у різних світах і додержуються різних традицій та культур. Глобалізаційні процеси викликають зростання індивідуалізації та прагматизації настанов людей та їхніх взаємовідносин. Водночас відбувається руйнація підстав традиційного публічного життя. Іншою помітною особливістю культурної глобалізації є висока ступінь мобільності певних культурних взірців і ресурсів. Тут Ручка має на увазі дифузію культурних взірців, пов’язаних з ідеями споживчого суспільства. Світ не стає культурно гомогенізованою тотальністю, він залишається культурно диференційованим й надалі. В контексті глобал.процесів культурна диференціація становить не просто синдром культурних відмінностей, а організацію культурних різнорідностей. Виділяються концепції: 1) поляризації або диференціації культурних відмінностей (заключається в інтеракції між культурами, системами цінностей, стилями життя) ; 2) уподібнення або гомогенізація їх (базується на моделі конвергенції чи поступового знищення культурних відмінностей); 3) їх гібридизації (означає змішування елементів різних культур, які належать різним с-вам або перебувають у межах одного с-ва. Перспектива гібридизації імплікує образ своєрідної транслокальної культури «без границь»). Ручка найбільше підтримує останню концепцію, адже саме об’єднана різнорідність культур, їхній діалог і взаємодія є суттєвими чинниками духовного розвитку людства в цілому

32.Поняття особистості. Співідношення понять людина, індивід, індивідуальність, особистість.

Кожна людина індивідуальна за сукупністю належних їй морфогенетичних, психофізіологічних та інших ознак, які на соціальному рівні є предметно вираженими. Так, окремі риси характеру, темпераменту, пам’яті, сприйняття та інші психологічні особливості залежно від соціального середовища по-різному розвиваються та виявляються. Можна сказати, що формування й розвиток індивіда зумовлені не біологічною, а соціальною програмою, соціальне середовище грає головну роль у формуванні особистості. А що ж означає особистість?

Поняття особистості – це своєрідне мірило соціальної зрілості суспільства, в якому кожна людина може реалізовувати себе більш-менш повно, надто вузько чи досить широко, вільно, активно й творчо чи, навпаки, підневільно й пасивно, нагадуючи при цьому гвинтик якогось механізму.Загальні уявлення про світогляд, статус, соціальну роль особистості, про вплив на життя людини процесів пам’яті, темпераменту й стилів мислення потребують розкриття гносеологічних аспектів. Узагалі, гносеологічний підхід дає змогу розглядати особистість як соціальний суб’єкт, який перебуває у різних фазах, на різних етапах, стадіях та рівнях становлення та змін. Зокрема, життєвий шлях особистості слід розподіляти на такі відрізки, які багато в чому корегуються з віком людини. Говорячи про особистість, треба дати визначення цьому поняттю. Отже, особистість - сукупність соціальних ролей окремої людини. Це стійка система соціально значущих властивостей, якостей та рис, що характеризують індивіда як продукт суспільного розвитку й залучення його до системи соціальних відносин через активну предметну діяльність і спілкування. Людина - представник людського роду. Діалектично взаємопов’язаними є поняття “особистість” та “індивідуальність”, що розкривають співвідношення загального, особливого та одиничного в індивіді. При цьому поняття “особистість” розкриває зміст сутності людини, а поняття “індивідуальність” – форму вияву її. Індивід – це одиничний представник людського роду, соціальної групи, окрема людина, особа. Кожен індивід нерозривно пов’язаний із суспільством. Можна сказати, що це сума тих зв’язків та відносин, у яких індивіди перебувають один щодо одного. Суспільство є цілісною системою взаємопов’язаних між собою сфер суспільного життя, в основі яких лежать конкретні види суспільних відносин (наприклад, політичні, правові). Для соціології особистість становить інтерес, насамперед, як точка перехрещення незліченних соціальних зв’язків, як об’єкт впливу багатьох соціальних чинників, що забезпечує відтворення соціально адаптованого індивіда, інтегрованого до певної суспільної системи. Дослідження особистості в соціології здійснюється за такими основними напрямками:

1. Соціальна типологія особистості - формування основних соціальних типів особистості, що відображають особливості соціальної організації й розвитку суспільства;2. Закономірності соціалізації як процесу включення індивіда до системи суспільних зв’язків, особливості життєвого шляху особистості;3. Структура особистості, рольова діяльність і спілкування як шляхи реалізації потреб, інтересів, соціальних установок і ціннісних орієнтацій особистості;4. Особистість й соціальне мікросередовище, в якому відбувається безпосереднє міжособистісне спілкування й взаємодія.

У соціології міцно закріпилося розуміння особистості як соціально-типової характеристики людини, як сукупності соціальних ролей, що визначаються соціальним статусом. Розглядаючи процес входження індивіда до суспільства, соціалізацію та ідентифікацію його з різними соціальними групами, соціологія пов’язує поняття особистості із соціалізованим індивідом, що у своїй свідомості та поведінці відображає особливості соціальної організації конкретного суспільства.