5.3 Структура валютного ринку

Розглянемо структуру валютного ринку.

За суб’єктами розрізнюють такі ринки:

– міжбанківський (прямий і брокерський). Біля 80% обсягу всіх операцій на світовому валютному ринку припадає на міжбанківський ринок, оскільки валютні біржі існують не в усіх країнах світу;

– клієнтський;

– біржовий;

– торгівля через валютну біржу;

– торгівля деривативами.

За терміном операцій виділяють:

– спот ринок (поточний);

– форвардний ринок (терміновий);

– своп ринок.

За функціями функціонують ринки:

– обслуговування міжнародної торгівлі;

– чисто фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, інвестиції).

За валютними обмеженнями бувають ринки:

– вільні;

– обмежені.

За застосуванням валютних курсів є ринки:

– з одним режимом; 

– з кількома режимами.

За об’ємом і характером валютних операцій виділяють ринки:

– глобальні (світові); 

– регіональні (міжнародні);

– внутрішні (національні).

У системі валютного ринку можна виділити:

• міжнародний валютний ринок;

• національний валютний ринок.

Перший складається з системи тісно пов'язаних швидкодіючими канальними чи супутниковими комунікаціями peгіo­нальних ринків. На сьогодні існують такі регіональні. ринки:

— Європейський — із центрами в Лондоні, Цюріху, Франкфурті-на-Майні, Парижі;

— Азіатський — із центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні;

— Американський — із центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі.

На регіональних валютних ринках здійснюється торгівля вільно конвертованими валютами та валютами місцевих національних ринків. Регіональні валютні ринки за характером операцій не відрізняються один від одного, національні — відрізняються за ступенем конвертованості національної валюти, за обсягом зовнішньоторговельних та валютно-об­мінних операцій, за ступенем інтегрованості в світове співтовариство, рівнем стійкості й відкритості економіки, рівнем розвитку комунікацій та ступенем регулювання державою валютних операцій.

Валютний ринок має певну інфраструктуру. Розрізняють організовані та неорганізовані валютні ринки. Залежно від механізму організації торгівельних операцій він поділяється на біржовий і позабіржовий. Біржовий ринок – це організована торгівля валютою на біржі, яка діє як пункт зосередження пропозиції і попиту на валюту в один і той же час.

Валютна біржа – це не комерційне підприємство, оскільки головним завданням є не одержання прибутку, а організація торгів валютою й мобілізація тимчасово вільних валютних коштів.

До найбільш потужних і впливових можна віднести такі біржі, що діють у визнаних світових фінансових центрах:

1. Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів (London International Financial Futures Exchange - LIFFE).

2. Ччиказька товарна біржа (Chicago Mercantile Exchange - CME).

3. Філадельфійська товарна біржа фінансових ф’ючерсів та опціонів (Philadelphia Board of Trade - PBOT).

4. Швейцарська біржа фінансових ф’ючерсів та опціонів (Swiss Options Exchange - SOFFEX).

5. Європейська опціонна біржа в Амстердамі (European Options Exchange - EOE).

6. Німецька строкова біржа у Франкфурті (Deutsche Terminboerse - DTB).

7. Біржа строкової торгівлі в Сіднеї (Sydney Futures Exchange - SFE).

8. Австрійська строкова опціонна біржа у Відні (Oesterreichische Termin Optionsboerse - OeTOB).

Понад 90% валютних операцій здійснюються на неорганізованому валютному ринку – позабіржовому або міжбанківському валютному ринку, на якому дилери проводять операції з використанням електронного та супутникового зв’язку.

Важливим атрибутом валютного ринку є запровадження функціональних елементів його регулювання. Сучасний валютний ринок є інституційно-регульованим. Нарешті, слід враховувати й те, що регулятивні основи валютного ринку реалізуються в певних, нормативно визначених межах. За своїми формою і змістом вони не можуть і не повинні підміняти ринкові саморегулятори. Вони мають лише доповнювати й коригувати дію останніх. Валютний ринок, який ґрунтується лише на інституційно-регульованих структурах, взагалі припиняє виконувати функції ринку. Він втрачає найголовніше — свою стимулюючу функцію та конкурентно-конструктивну місію. Тому, розглядаючи механізми валютного ринку, необхідно враховувати, що головний принцип їхнього застосування – принцип формальності ринкових та інституціональних регуляторів. І це не абстрактне твердження. Саме за таким принципом виконують свої функції регулюючі структури валютного ринку, що діє в Україні та інших країнах з перехідною та ринковою економікою.

Відтак взаємний інтерес контрагентів, валютний дохід, конструктивна конкуренція, комерційний ризик, система інституційних регуляторів — ось далеко не повний перелік визначальних, органічно пов'язаних між собою ланок, на яких вибудовується сучасна структура валютного ринку.

Слід зважити й на те, що провідним споживачем валютного ринку, який, власне, визначає попит на його головний товар — валютні ресурси, виступають світові транснаціональні банки. На них припадає приблизно 90% усього валютного обігу світового ринку валют. Наслідком цього є те, що валютні курси формуються, як правило, у процесі здійснення міжбанківських операцій.

Розрахунки за міжнародними операціями між безпосередніми учасниками здійснюються через банки, які розглядають валютні операції як один із способів отримання доходу. У зв'язку з цим при котируванні банки встановлюють два курси:

• курс покупця — курс, за яким банк купує валюту;

• курс продавця — курс, за яким банк продає валюту.

Для покриття витрат з обслуговування операцій та отримання прибутку між цими курсами існує різниця, яка називається маржею.

При укладанні угод купівлі-продажу на валютному ринку використовуються такі види курсів.

Крос-курс — це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється з їх курсу щодо курсу третьої валюти. Часто виникають ситуації, коли невигідно або неможливо здійснювати пряму купівлю певної іноземної валюти. Тоді використовують крос-курс.

Спот-курс — ціна одиниці іноземної валюти однієї країни, виражена в одиницях валюти іншої країни і встановлена на момент укладання угоди за умови обміну валютами банками­ - кореспондентами на другий робочий день із моменту укладання угоди.

Форвард (терміновий курс) — ціна, за якою дана валюта продається або купується за умови передачі її: на певну дату в майбутньому. Таким чином, при укладанні такого роду угод сторони намагаються передбачити рівень обмінного курсу.

Якщо на дату угоди курс відрізнятиметься від передбаченого в договорі, то одна із сторін отримає додатковий прибуток від курсової різниці, а друга зазнає збитків.

Ф’ючерс — курс у майбутньому, тобто ціна, за якою через деякий час буде укладено угоду. Вона визначається в момент укладання контракту.

Курси, що використовуються при укладанні угод, цілком залежать від видів таких угод (угоди "своп", форвардні угоди тощо).

Окрім вище перелічених, розрізняють такі види операцій, як валютний арбітраж та складний арбітраж. .

• Валютний арбітраж — одночасна купівля та продаж інозем­ної валюти на різних ринках. Прибуток виникає як різниця в курсах на валютних ринках.

• Складний арбітраж передбачає роботу з низкою валют на різних ринках.

Арбітражні операції завжди пов'язані з ризиком затримки моменту перепродажу і втрати очікуваного прибутку.

За спеціалізацією валютні ринки можна поділити на ринки процентних ставок на іноземні валюти; ринки конверсійних операцій; ринки окремих розрахункових одиниць.

За об’єктами торгівлі валютні ринки можуть мати такі сегменти: форексний ринок, де торгують безготівковою валютою (форексом); готівковий (банкнотний) ринок, де валюта фізично рухається в просторі. При цьому підвищуються витрати на транспортування, охорону, страхування, зберігання валюти, підвищується спред (величина, на яку курс продажу відрізняється від курсу купівлі) із котируванням іноземних банків. Крім цих ознак, розрізняють залежно від характеру дій з валютного регулювання та валютних обмежень вільні та невільні валютні ринки.

Ризики обмінних курсів поділяються на: операційні, бухгалтерські (перерахункові), економічні.

Операційний валютний ризик – це такий ризик, котрому піддаються фірми і приватні особи, коли майбутні платежі або отримані кошти повинні бути виконані в валюті, майбутня вартість якої не визначена.

Перерахований валютний ризик відноситься до операції переведення фінансових звітів компанії з однієї валюти в іншу.

Економічний валютний ризик пов'язаний зі змінами вартості компанії, що відбуваються внаслідок зміни обмінних курсів. Вартістю компанії вважається ринкова ціна акції, помножена на кількість акцій, випущених в обіг. Ринкова ціна акції – це ціна, за якої попит і пропозиція дорівнюють одне одному.

З наслідками економічного валютного ризику, викликаного несподіваними коливаннями курсів, можуть зіткнутися не лише міжнародні фірми, але й фірми, які не пов’язані із зарубіжними угодами.

Протягом останніх десятиліть зріс обсяг угод на валютному ринку, цьому сприяли такі умови:

• прискорення передачі інформації за допомогою сучасних засобів зв’язку;

• глобалізація фінансових та валютних ринків різних країн;

• фінансова лібералізація та послаблення державного валютного регулювання та контролю.