18. Європейська конвенція з прав людини (1950р.).

Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод прийнята з метою додержання країнами-підписантами (учасниками Ради Європи) та забезпечення на своїй території прав та основоположних свобод людини.

Конвенція була учинена в Римі 4 листопада 1950 року та вступила в силу в 1953 році англійською і французькою мовами, обидва тексти Конвенції є однаково автентичними, кожен існує лише в одному примірнику, і зберігається в архіві Ради Європи.

Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії Конвенції кожній країні, що до неї приєднується.

Після її ухвалення було створено два незалежних органи: Європейська комісія з прав людини (1954) та Європейський суд з прав людини (1959). Вони повинні були слідкувати за дотриманням прав людини, що гарантувались Конвенцією. Під час Віденського саміту у 1993 році було ухвалено рішення про створення нового Європейського суду з прав людини, який замінить колишню двоступеневу систему. Новий Суд, що був створений у Страсбурзі як орган Ради Європи, почав свою роботу 1 листопада 1998 року.

Конвенція складається з 59 статей та 3 розділів: Права і свободи (ст. 2-18), Європейський суд з прав людини (ст. 19-51), Інші положення (ст. 52-59).

Права, які захищаються Конвенцією

Право на життя (ст. 2)

Право на свободу і особисту недоторканість (ст. 5)

Право на справедливий суд (ст. 6)

Право на повагу до приватного та сімейного життя (ст. 8)

Право на шлюб (ст. 12)

Право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13)

Право на свободу думки, совісті релігії (ст. 9)

Конвенція забороняє

Катування і нелюдське, або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

Смертну кару.

Рабство і примусову працю.

Дискримінацію у здійсненні прав і свобод, які викладені у Конвенції.

Вислання особи з території держави, громадянином якої вона є, або позбавлення особи права в'їзду на територію держави, громадянином якої вона є.

Покарання без закону.

Ратифікація Конвенції Україною

Україна прийняла Конвенцію 17 липня 1997 року, чинності вона набула у вересні того ж року. Тим самим Україна взяла зобов’язання привести своє законодавство до міжнародних стандартів, закріплених в Конвенції. Зокрема, цим має займатися Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. 1999 року Асамблея Ради Європи підняла питання про можливе припинення членства України в РЄ через те, що країна не поспішала змінювати своє законодавство у сфері прав людини відповідно до прийнятих нею міжнародних пактів. У жовтні того ж року для вивчення ситуації в Україну приїхали представники РЄ, за результатами їхнього дослідження прийняття санкцій було відкладено.

Загальна кількість конвенцій, угод, кодексів, протоколів РЄ, що стосуються прав і свобод людини, становить 173 документи. Україна приєдналася лише до 32 з них та підписала ще 10. Таке становище не можна визнати задовільним

19. Європейська конвенція з прав людини в контексті журналістської

діяльності.

5 стаття – право на свободу та особисту недоторканність

6 стаття – право на справедливий суд. Судове рішення оголошується публічно, але преса і публіка можуть бути недопущені до розгляду справи, якщо публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

7 стаття – ніякого покарання без закону

8 стаття – право на повагу до приветного і сімейного життя.

9 стаття – свобода думки, совісті і релігії

10 стаття – свобода вираження думки – перегукується з 34 статтею Конституції України

11 стаття – свобода зібрань та обєднань

13 стаття – право на ефективний юридичний захист

14 стаття – заборона дискримінації

15 стаття – відступ від зобов’язань під час війни чи надзвичайної ситуації.

Стаття 16 – обмеження політичної діяльності

18 стаття – межі застосування обмежень прав.