- •1. Актуалізація на сучасному етапі розвитку суспільства, принципів
- •2. Взаємодія політики, преси та влади на сучасному етапі.
- •4. Визначення поняття «Засоби масової інформації».
- •6. Виникнення і становлення української журналістики.
- •7. Галузі, види, джерела інформації та режим доступу до неї.
- •8. Гуманізм як принцип журналістської діяльності.
- •11. Дієвість журналістики і шляхи її підвищення.
- •14. Доступ до інформації за інформаційним запитом.
- •16. Етика як система моральних і творчих принципів журналістської діяльності.
- •18. Європейська конвенція з прав людини (1950р.).
- •19. Європейська конвенція з прав людини в контексті журналістської
- •20. Журналістика в системі сучасних соціальних інститутів.
- •21.Журналістика думки, власного погляду на проблеми і "нова" журналістика.
- •22. Журналістика і соціальні інститути суспільства.
- •23. Журналістика у системі економічних відносин суспільства.
- •24. Журналістика як галузь масово-інформаційної діяльності.
- •25. Журналістика як система засобів масової інформації.
- •1) Друкованих органів масової інформації;
- •2) Радіомовної журналістики;
- •3) Телевізійної журналістики;
- •29. Законодавча база преси.
- •30. Зміст поняття «журналістика».
- •31. Зміст та структура 10 статті Європейської Конвенції з прав людини.
- •32. Конкуренція в межах сучасної системи змі.
- •33. Конституційні засади діяльності змі.
- •34. Критерії ефективності журналістики.
- •35. Механізм оприлюднення інформації розпорядниками.
- •36. Міжнародні кодекси професійної етики журналістів.
- •37. Організація діяльності друкованих змі.
- •38. Основні види інформаційної діяльності.
- •39. Основні норми професійної етики журналіста.
- •40. Основні положення Закону України «Про доступ до публічної
- •42. Основні тенденції розвитку сучасної вітчизняної журналістики.
- •45. Поняття дієвості і ефективності журналістської діяльності.
- •47. Поняття інформації.
- •48. Порядок доступу журналістів до публічної інформації.
- •50. Пошукова журналістика і журналістика розслідування.
- •51. Права та обов'язки журналістів відповідно до Закону України «Про
- •52. Права та свободи журналістів в контексті Конституції України.
- •53. Правові основи функціонування журналістики.
- •54. Пражурналістські явища. Умови і чинники їх появи та зникнення.
- •75. Сучасні теорії свободи преси та журналістської діяльності.
- •77. Функції артикуляції, соціалізації, критики та контролю.
- •78. Функції журналістики.
- •79. Функції кореляції і реклами.
- •80. Функції обслуговування і розважання.
- •81. Функція критики та контролю.
- •82. Характеристика критеріїв цінності інформації.
36. Міжнародні кодекси професійної етики журналістів.
Сьогодні кодекси журналістської етики прийнято більш ніж у 70 країнах світу. Більшість з них вимагає від журналістів перевірки будь-якої інформації і публікації лише одержаної з джерел, що відомі їм особисто, використання журналістами лише законних методів збирання інформації, виправлення помилок та спростування неправдивої інформації, недостовірної інформації, додержання принципів безсторонності, розмежування фактів та коментарів і оцінок, а також додержання авторського права, зокрема, заборони плагіату в будь-якій формі.
Велику увагу у кодексах зарубіжних країн приділено забезпеченню незалежності журналістів від будь-якого тиску ззовні, зокрема, з боку уряду. Майже всі вони визнають несумісним з незалежною професіональною діяльністю журналістів використання прихованої реклами та одержання винагород за публікації в будь-якій формі, як самими журналістами, так і пов’язаними з ними особами.
Спільною для кодексів є вимога поваги до прав людини і людської гідності. Як правило, вони забороняють будь-яку пропаганду на шкоду релігійним, національним почуттям і правам людини, а також дискримінацію за ознаками статі, раси, мови, переконань тощо.
Майже закликають до поваги приватного життя та визнають будь-які публікації, в яких підозрюваних чи обвинувачених оголошують винуватими до рішення суду, порушеннями професійної етики.
На відміну від права, за порушення якого законодавством передбачається певна відповідальність, санкції за порушення етичних норм журналістики у більшості етичних кодексів полягають у висловленні зауважень або догани з боку інституцій, які ухвалили такий кодекс, а також у втраті поваги з боку колег. Білоруський кодекс навіть прямо вказує, що рішення ради з професіональної етики не є підставою дисциплінарних, адміністративних чи інших санкцій проти порушників норм журналістської етики.
Проте, окремі кодекси містять прямі вказівки на санкції і порядок їх застосування. В Польщі, наприклад, порушення розглядає спеціальна судова колегія журналістів, яка може вдатися до дисциплінарних стягнень (догана, виключення з професійного об’єднання тощо). У Молдові найбільшим покаранням є виключення з лав Спілки журналістів. У Швеції Рада з питань засобів масової інформації може накласти на газету штраф.
У випадку винесення Радою з преси Швеції рішення про визнання засобів масової інформації винними у порушенні етичних стандартів журналістики, засіб масової інформації має опублікувати рішення Ради та внести до її фонду близько 3 тисяч доларів, що не вважаються штрафом.
Якнайдалі в цьому сенсі пішла Данія, парламент якої ухвалив затверджений Національним союзом журналістів Кодекс поведінки як спеціальний закон. До того ж, цей кодекс поширюється не лише на окремих журналістів, але й на всі засоби масової інформації, тобто на юридичних осіб і редакції ЗМІ.
Як органи самоконтролю у більшості країн Європи та Північної Америки діють Ради з питань засобів масової інформації. Такі ради є громадськими організаціями, що створюються власниками засобів масової інформації та журналістами з метою саморегулювання і контролю за дотриманням етичних кодексів.
Ще одним способом контролю за дотриманням журналістами етичних норм є періодичні видання, що спеціалізуються на критичному аналізі роботи газет. На сторінках таких видань публікується оцінка газетних матеріалів, а також інформація про допущенні газетами порушення етичних норм. Існують також теле- радіопрограми відповідного спрямування.