6 Форми інфляції. Вплив інфляції Інфляція

Інфляція – знецінення грошей через те, що в економіці їх стає більше, ніж потрібно. Інфляція може бути викликана скороченням виробництва при незмінній грошовій масі або додатковим випуском грошей в обіг при незмінній товарній масі. Розрізняють відкритий і подавлений типи інфляції. Відкритій інфляції властива тенденція до зростання цін. Вона формується в результаті двоякого механізму. Перший – це механізм адаптивних інфляційних очікувань. В основі другого механізму лежить взаємозв’язок витрат і цін. Це так звана інфляція витрат (спіраль "зарплата–ціна").Інфляція буває не тільки відкритою. В деяких випадках держава, не демонтуючи причини інфляції, намагається подавляти форми її прояву. Якщо відкрита інфляція проявляється в загальному підвищенні цін, то подавлена – у хронічній нестачі товарів і послуг, їхньому перманентному дефіциті. Тому інфляційні очікування при подавленій інфляції називаються дефіцитними. Види інфляції

1. Повзуча (регульована, 5–7% на місяць).

2. Галопуюча (20–25%).

3. Гіперінфляція (50% на місяць).

Стагфляція – застій (спад виробництва поєднується з розвитком інфляційних процесів.

Дефляція – вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції.Виконуючи функції міри вартості, засобу обігу і засобу зберігання вартості, гроші відіграють важливу роль у ринковій економіці: вони обслуговують кругообіг ресурсів, товарів і доходів. За умов інфляції реальна вартість грошей різко падає і зберігання багатства у вигляді грошей втрачає економічний смисл. Явище інфляції відомо здавна. У суспільному розумінні інфляція — це знецінювання грошей через те, що кількість грошових знаків, які перебувають в обороті, перевищує суму товарних цін. П. Са­муельсон визначає інфляцію як період загального росту цін на товари і фактори виробництва. М. Фрідмен під інфляцією розуміє стійкий і безупинний ріст цін, що виступає всюди як грошовий феномен, спричинений надлишком кількості грошей стосовно обсягу випуску продукції.Основними причинами інфляції є: диспропорції в народному господарстві — між нагромадженням і споживанням, між по­питом і пропозицією, між доходами і витратами держав; монополістичні тенденції в економіці і панування монополій; руйнація золотого стандарту; надмірне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу; нестабільна економічна політика.До чинників, що стимулюють інфляцію, належать: значні військові витрати, великі витрати на управління, незбалансованість інвестиції, тотальне одержавлення, наявність великої кількості посередників.Інфляція, призводить до негативних соціально-економічних наслідків: дезорганізує внутрішні і зовнішні зв’язки, викликає кризу державних фінансів, сприяє інтенсивному підвищенню цін практично на всі товари, що знижує життєвий рівень населення, знецінює трудові заощадження, негативно впливає на процес товарного обміну, послаблює мотивацію високопродуктивної праці, посилює соціальну і політичну напруженість у суспільстві.

Основні напрями боротьби з інфляцією:

1. Вилучення зайвих грошових знаків з обігу. Такий метод оздоровлення грошового обігу називається дифляцією.

2. Проведення нуліфікації, коли знецінені грошові знаки анулюються, а замість них здійснюється емісія (випуск нових).

3. Девальвація, тобто зниження обмінного курсу грошової одиниці однієї держави стосовно грошової одиниці іншої.

4. Повернення до попередньої купівельної спроможності грошових знаків, так звана ревалоризація.