Тема 13 Світова економіка

1. Міжнародний поділ праці і глобалізація економіки.

2. Міжнародна торгівля та її теорії.

3. Валютний курс. Платіжний баланс.

Міжнародний поділ праці – це спеціалізація окремих країн на виробництві тих чи інших товарів, яка обумовлена як нерівномірністю в розміщенні виробничих ресурсів, так і історичними і національними особливостями. В результаті проходить процес глобалізації – формування світового господарства як єдиного цілого. Світове господарство – це сукупність національних господарств, об’єднаних міжнародним поділом праці і системою міжнародних економічних відносин. Основними їх формами є: міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталу; міжнародний рух робочої сили; міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародні валютні відносини.

Міжнародна (зовнішня) торгівля займає центральне місце у міжнародних економічних відносинах. Вона включає експорт (вивіз) та імпорт (ввіз) товарів в країну. В основі зовнішньої торгівлі лежать теорії:

• абсолютної переваги. Відповідно до неї держава, використовуючи одинакові (як в іншій державі) ресурси, може виробляти більшу кількість товарів. Отже, виробляючи дешевші товари, вона повинна спеціалізуватися на їх виготовленні;

• порівняльної (відносної) переваги. Держава має порівняльну перевагу при виробництві товарів, які вона виробляє з нижчою альтернативною вартістю, ніж потенційний партнер. Тому кожна країна спеціалізується на виробництві та експорті тих товарів, які вона виробляє з меншими затратами і імпортує ті товари, які вона виробляла б з вищими затратами.

Валютний курс – ціна однієї грошової одиниці країни, виражена у відповідній кількості грошових одиниць інших країн. Валютний курс може бути фіксованим та плаваючим. При фіксованому курсі центральний банк може здійснювати девальвацію – пониження курсу національної валюти або ревальвацію – підвищення курсу.

Плаваючий курс, який домінує сьогодні, встановлюється на валютному ринку на основі попиту на валюту та її пропозицією. В його основі лежить купівельна спроможність національних валют. Проте центральний банк може впливати на валютний курс шляхом валютних інтервенцій. Падіння курсу національної валюти сприяє зростанню експорту, підвищення – зростанню імпорту.

За системи фіксованих валютних курсів держави встановлюють свої обмінні курси, а потім підтримують їх шляхом купівлі або продажу резервів іноземних валют, запровадження торгівельних бар’єрів, використання валютного контролю або покриття інфляції чи економічного спаду.

Основною формою зовнішньоекономічних зв’язків є міжнародна торгівля. Баланс зовнішньоторгівельний – співвідношення між вартістю експорту і імпорту держави за певний період часу (як правило, за рік). Може бути активним, коли вартість експорту більше вартості імпорту і пасивним – коли вартість імпорту є більшою.

Основним показником поточного зовнішньоекономічного становища країни є платіжний баланс, в якому відображається співвідношення між сумою фактичних грошових надходжень із-за кордону та сумою платежів іншим державам. Платіжний баланс країни враховує усі міжнародні торгові і фінансові операції між нею і рештою світу.