10.Порівняльна характеристика фінансової діяльності приватних підприємств та фізичних осіб-підприємців.

Приватними підприємцями – фізичними особами (як громадянами України, так і громадянами інших країн, що не обмежені у правоздатності та/або дієздатності). Основними перевагами організації підприємницької діяльності без створення юридичної особи є відносна простота її заснування (наприклад, укладання договору для організації спільної діяльності юридичних осіб або проходження державної реєстрації для приватного підприємця), а також низький рівень накладних затрат для створення та функціонування такого суб’єкта господарювання. Крім того, для приватного підприємця, наприклад, існує можливість вибору режиму оподаткування — загальний режим оподаткування або один із альтернативних (сплата фіксованого податку шляхом придбанням торгового патенту або сплата єдиного податку).

За традиційного оподаткування оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. сплати певних видів податків і зборів (ПДВ, внески у Пенсійний фонд, фонд соціального страхування тощо). Переваги традиційної системи оподаткування здебільшого зво­дяться до такого: розмір сплачуваних податків залежить від розміру одержаних доходів (якщо підприємець за звітний період не отримав доходу від своєї діяльності, то відповідні податки він платити не буде); на відміну від системи оподаткування за фіксованим податком або за спрощеною системою практично відсутні обмеження щодо виду діяльності.

Фіксований податок (патент). Обов’язковою умовою придбання патенту на право здійснення підприємницької діяльності є сплата фіксованого податку. Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, слугує підставою для видачі податковим органом за місцем проживання підприємця патенту. Приватний підприємець може перейти на сплату фіксованого податку у разі одночасного додержання таких умов: 1) здійснення підприємницької діяльності з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках з обо­в’язковою сплатою ринкового збору згідно з чинним законодавством. Доходи такого громадянина, отримані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, обкладаються прибутковим податком у загальному порядку; 2) кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким підприємцем, включаючи членів його сім’ї, не повинна перевищувати п’яти; 3) валовий дохід підприємця від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приватні підприємці, які обрали спосіб оподаткування доходів за фіксованим податком, не можуть здійснювати торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими виробами. Ставки фіксованого податку встановлюються місцевими радами (міською, районною). Якщо підприємницька діяльність здійснюється з використанням найманої праці або із залученням до неї членів сім’ї підприємця, розмір фіксованого податку збільшується на 50 % за кожну особу. Окрім цього, приватні підприємці — платники фіксованого податку звільнені від обов’язкового ведення обліку доходів і витрат.

Єдиний податок. Приватний підприємець може стати плат­ником єдиного податку і перейти на спрощену систему обліку та звітності, якщо: у трудових відносинах з ним протягом року перебуває не більше 10 осіб, включаючи членів його сім’ї; обсяг виручки від реалізації продукції за рік не перевищує 500 тис. грн; відсутня заборгованість зі сплати всіх установлених податків і обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період; приватний підприємець не є суб’єктом особливого порядку оподаткування за допомогою сплати спеціального торговельного патенту; приватний підприємець не здійснює торгівлю пально-мастильними матеріалами, а також лікеро-горілчаними і тютюновими виробами (торгівлю іншими підакцизними товарами здійснювати не заборонено).

Ставки єдиного податку встановлюються місцевими органами влади за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності i не можуть становити менше ніж 20 грн i більше ніж 200 грн за календарний місяць. Якщо приватний підприємець здійснює кілька видів діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, він придбаває одне свідоцтво i сплачує єдиний податок за цими видами діяльності за більшою ставкою. У разі використання підприємцем праці найманих працівників або членів сім’ї (далі — наймані працівники) ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожного працівника. Завдяки переходу на спрощену систему оподаткування та звітності приватні підприємці мають суттєву економію на накладних витратах, оскільки не є обов’язковим використання електронно-касового апарата (ЕККА), набагато спрощеним є ведення книги обліку доходів i витрат та значно скорочено щоквартальний звіт.

Основні недоліки організації підприємницької діяльності у формі приватного підприємця наступні:

• суттєво обмежені можливості залучення додаткових фінансових ресурсів;

• приватний підприємець несе необмежену відповідальність по зобов’язанням, які виникли в результаті його підприємницької діяльності, відповідає за боргами суб’єкта господарювання, власником якого він є, всім своїм майном, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством не може бути звернено стягнення.

Під приватним підприємством розуміється організації підприємницької діяльності у формі юридичної особи, що заснована на приватній власності окремого громадянина (в т. ч. нерезидента) з правом найму робочої сили. У такому випадку фізична особа, що є засновником приватного підприємства, являється його повним власником (власником 100 % його власного капіталу), а також володіє правом на управління справами підприємства та отримання частки прибутку у вигляді дивідендів. Слід відмітити, що у складі власників (засновників) приватного підприємства може бути лише одна фізична особа — в іншому випадку підприємство повинно бути реорганізоване у в одне із підприємств колективної форми власності. Саме такими особливостями і обумовлені переваги та недолік приватного підприємства як форми організації підприємницької діяльності. Приватне підприємство повинно мати статут, власну печатку, складає самостійний баланс, відкриває розрахунковий рахунок у банку, тобто має всі атрибути юридичної особи.

До переваг приватного підприємства можна віднести максимальну участь власника в управлінні підприємством і, відповідно, практично повна відсутність проблеми агентських відносин; спрощену процедуру правонаступництва; обмежену відповідальність за зобов’язаннями підприємства; можливість оплати внесків як у грошовій, так і майновій формі. А серед недоліків, у свою чергу, можна виділити низький рівень мобільності прав власності, обмеженість залучення власного капіталу, а також „білі плями” нормативно–правового регулювання діяльності приватного підприємства тощо.

Фінансування приватного підприємства здійснюється на основі внесків його власника, тезаврації прибутку, одержання комерційних чи банківських позичок.

Приватні підприємства сплачують усі податки, передбачені законодавством для суб’єктів господарювання — юридичних осіб на загальних підставах. Разом з тим ці підприємства здебільшого належать до сфери малого бізнесу, а отже, можуть обирати спрощену систему звітності та оподаткування, що зменшує їх накладні витрати та податкові платежі, за умови, що за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб i обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн.

Юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку: 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати ПДВ або 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, в разі включення ПДВ до складу єдиного податку.