89. Планування потреби підприємства в капіталі: види та порядок розрахунку.

Потреба в капіталі — це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства в грошових коштах і матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги

За традиційного бюджетування плановий обсяг потреби в капіталі залежить від прогнозних величини грошових виплат і надходжень, а також часового інтервалу між ними. Дефіцит чи надлишок грошових коштів за певний проміжок часу визначається як різниця між наростаючими підсумками грошових виплат та надходжень за цей період.

Види потреби в капіталі.

Для прогнозування потреби в капіталі насамперед слід визначити планові обсяги грошових виплат у розрізі окремих їх складових і періодів. Види потреби в капіталі можна класифікувати за типом грошових виплат підприємств:

грошові видатки у результаті інвестиційної діяльності;

грошові видатки у результаті операційної діяльності;

грошові видатки у результаті фінансової діяльності.

Потреба в капіталі для фінансування основної діяльності підприємства. Основна частина грошових видатків підприємства пов’язана із забезпеченням їх основної діяльності. Виникнення потреби в капіталі для забезпечення цієї діяльності зумовлене незбігом у часі моменту здійснення грошових витрат (на придбання основних засобів, сировини, матеріалів тощо) та моменту надходження грошових коштів за продукцію, на виробництво якої понесені витрати. Базою для визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для покриття витрат, пов’язаних із підготовкою, організацією, веденням та обслуговуванням виробництва, є бюджет реалізації та бюджет виробництва продукції

Фінансування витрат, не пов’язаних з основною діяльністю підприємства. На підприємствах може також виникнути потреба в капіталі для досягнення цілей, не відображених у плані виробництва, зокрема для здійснення різного роду фінансових інвестицій чи покриття затрат невиробничого характеру. Фінансування згаданих затрат повинно здійснюватися за залишковим принципом за рахунок чистого прибутку. В окремих випадках це можна зробити за рахунок банківських позичок, джерелом погашення яких знову ж таки є прибуток. Розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для покриття цих видів потреби в капіталі, є досить простим і здійснюється, виходячи з фактичної величини відповідних затрат: вартості акцій, облігацій, затрат на утримання об’єктів невиробничого призначення тощо.

Загальна потреба в капіталі розраховується як сума:

капіталу, необхідного для фінансування основних засобів і нематеріальних активів (інвестиційна діяльність) та

капіталу для фінансування оборотних активів (операційна діяльність).

Отже, грошові видатки для забезпечення основної діяльності можуть здійснюватися не лише в рамках операційної, а й в результаті інвестиційної діяльності. У разі, якщо підприємство перебуває на стадії створення, то додатково розраховується потреба у фінансових ресурсах, необхідних для покриття витрат на заснування, зокрема:

витрат на державну реєстрацію підприємства;

різного роду нотаріальні витрати;

комісійні винагороди, пов’язані із заснуванням підприємства і запуском його в дію.

№ 90 Методи прогнозування фінансових показників.

Фінансовий контролер для успішного виконання покладених на нього завдань повинен на достатньому рівні володіти методологією прогнозування фінансових показників. Серед методів фінансового прогнозування поширеними є (1) експертні методи; (2) казуальне прогнозування та (3) екстраполяція.

1)Фінансове планування на основі експертних методів передбачає максимальну відмову від формалізованих (математичних, статистичних та економетричних) методів розрахунку планових величини фінансових показників або цільового їх рівня. У той же час, основна увага приділяється суб’єктивним очікуванням учасників експертної оцінки (експертів), які формуються під впливом, перш за все, практичного досвіду та інтуїції експертів. З цих міркувань до проведення експертної оцінки залучаються керівники структурних підрозділів, а також інші спеціалісти, що мають значний досвід та відповідну кваліфікацію. До основних методологічних прийомів, що використовуються за експертного (суб’єктивного) методу прогнозування, належать такі:

• індивідуальні опитування;

• мозкова атака (brainstorming);

• метод Дельфі;

• розробка сценаріїв.

2) Каузальний метод фінансового прогнозування заснований на встановленні, ідентифікації та кількісній оцінці планових значень цільових фінансових показників на основі причинно–наслідкових зв’язків з іншими показниками. Цільовий показник при цьому розглядається як деяка функція сукупності факторів, зміна яких призводить до відповідної зміни цільового показника. Наприклад, прогнозний обсяг дебіторської заборгованості визначається на основі даних про строки оплати готової продукції; прогноз виробництва робиться виходячи з інформації про обсяги реалізації, прогнозна величина затрат — від обсягів виробництва тощо. Казуальний метод фінансового планування може здійснюватися у двох основних формах— (1) детермінантний прогноз та (2) стохастичний прогноз.

3)У теоретичних моделях та практиці корпоративних фінансів широкого розповсюдження набули такі методи прогнозування цільових фінансових показників як екстраполяція, за якої висновки про прогнозні значення цільових показників у майбутніх періодах робляться на основі вивчення їх динаміки у попередніх періодах.

Необхідним елементом при цьому є побудова та аналіз так званого ряду динаміки, який класифікує значення показників у часі у розрізі окремих періодів та описує динаміку їх розвитку.

Однак слід відмітити, що методи екстраполяції дають точні результати за умови їх використання по відношенню до суб’єктів господарювання із відносно стабільними показниками фінансово–господарської діяльності та ринкової активності за наявності сезонних чи циклічних коливань з чітко вираженим трендом. На практиці використовуються такі методи екстраполяції як (1) методи визначення середніх величин (наприклад, ковзаючої середньої — moving averages); (2) екстраполяція тренду; (3) експоненціальне згладжування. При цьому все більшого поширення в рамках фінансового прогнозування цільових показників набуває методологія експоненціального згладжування, а також комбіноване використання різних методів, методів та прийомів.