46. Поведінка монополістичного конкурента в довгостроковому періоді.

Монополістична конкуренція характеризує таку ринкову модель, за якої існує кілька десятків (до 100) фірм, що пропонують подібну, але не ідентичне продукцію.

Осн хар-тки: 1. Досить велика к-сть учасників ринку 2. Диференціація продукту 3. Нецінова конкуренція 4. Легкий вступ в галузь.

В КП фірма, що діє за умов МК може отримувати П_ек або зазнавати збитків. Проте у ДП існує тенденція до отримання П_норм прибутку або, іншими словами, до беззбитковості.

У випадку отримання П в КП можна очікувати, що економічні вигоди притягнуть (приваблять) нових конкурентів, оскільки вступ в галузі є достатньо вільним. Коли нові фірми увійдуть в галузь, то крива D, з яким працювала типова фірма, опуститься (зміститься вліво) і стане більш еластичною у зв’язку з тим, що кожна фірма тепер володіє меншою долею сукупного D і існує більше виробників товарів-замінників. Як наслідок зникнуть П_ек. В цьому випадку крива попиту буде дотичною до кривої АТС. Об’єму Q_мк є об’ємом при якому фірма досягає рівноваги і будь-яке відхилення від цього об’єму викличе АТС, що будуть перевищувати P, а значить приведуть до збитковості фірми. По мірі того, як зникають економічні прибутки, зникає стимул для вступу на ринок інших фірм.

При наявності збитків в КП можна очікувати масовий вихід фірм з галузі у ДП. Цей процес викличе зміни протилежні до вище описаних і рівновага встановиться знов у точці дотику АТС і D.

Не можна говорити про те, що в ДП фірма гарантовано не буде отримувати П_ек. Існування тенденції до беззбитковості фірм в ДП є найкращим формулюванням, бо існує багато інших факторів, що не допускають категоричності. Так, деякі фірми можуть виробляти продукти, близький аналог яким дуже важко створити, інші можуть мати певні патенти, треті – володіти важливими р-сами (бензозаправна на перехресті у центрі міста). Такі переваги можуть забезпечити цим фірмам отримання П_ек навіть у ДП. Також у зв’язку з диференціацією на основі розміщення чи доступності збитки та П нижче нормального можуть зберігатися і в ДП.

47. Ефективність монополістичної конкуренції.

Порівняння ринку монополістичної конкуренції з вже відомими нам рин­ками досконалої конкуренції і монополії показує, що оскільки в умовах мо­нополістичної конкуренції продукція диференційована, кожен виробник пев­ної марки товару виступає як монополіст і має спадну криву попиту. Але вхід нових фірм в галузь вільний, оскільки увійти з власним різновидом това­ру в галузь нескладно, так само як і вийти з неї. Отже, фірми конкурують між собою. Незважаючи на монопольну владу окремої фірми, кожна з них занадто мала, щоб значно впливати на загальну ринкову ситуацію, і це робить ринок диференційованих товарів схожим на конкурентний.

Монополістична конкуренція, таким чином, представляє собою структуру, в якій значний розвиток конкуренції поєднується з незначною монополь­ною владою над ринком. Як показують емпіричні дослідження, концентрація виробництва в галузях з монополістичною конкуренцію є невисокою. Частка чотирьох фірм складає від 6 до 25% у швейній промисловості, 16-17% у виго­товленні меблів, 13% - у промисловості металічних виробів. Частка восьми фірм відповідно коливається від 10 до 37%. Значення індексу Лернера для ринку монополістичної конкуренції перебуває у проміжку між нулем і одиницею.

Монополістична конкуренція розглядається дослідниками як результат монополізації виробництва, за якої у фірм з'являється можливість контролю­вати не тільки пропонування, а також і попит на продукцію. На сучасному ринку пропонується нескінченне число різновидів аналогічних товарів, але кожний покупець вибирає, як правило, тільки один різновид залежно від яко­сті, марки фірми, власних уподобань, доходу тощо. Виникає взаємна залеж­ність продавця і покупця, на якій ґрунтується монополія монополістичного конкурента. Ринок сегментується, кожна фірма ніби формує свій мікро - ри­нок, і на кожному з сегментів продавці мають можливість маніпулювати ці­ною як монополісти, конкуруючи між собою як досконалі конкуренти. Під­ставою для встановлення монополії стають ознаки диференціації продукту, а виробництво численних замінників, навпаки, створює умови для підриву мо­нополії і загострення конкуренції.