25. Ізоквантна варіація факторів вир-ва.

Двофакторна виробнича функція, або ізоквантна варіація факторів виробництва характеризує виробничий процес, в якому змінним є обсяг використання двох факторів виробництва. Ізокванта – це лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації двох ресурсів, які дають змогу отримати однаковий обсяг виробництва продукції. Чим більша кількість використовуваних ресурсів, тим більший обсяг виробництва продукції, тим далі від початку координат знаходиться відповідна ізокванта. Сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу продукції, називається картою ізоквант. Фактори виробництва є в деякій мірі взаємозамінними, взаємозамінність ресурсів в різих точках ізоквант різна. Взаємозаміність ресурсів характеризується граничною нормою технологічної заміни (MRTS). Ця величина показує на скільки одиниць має зменшитись виробниче споживання одного ресурсу в обмін на збільшення споживання іншого ресурсу на одиницю при умові незмінного обсягу виробництва. Наприклад норма технологічної заміни праці капіталом виглядає таким чином: MRTS_lk = -L/K На малюнку 2 показано карту ізоквант для факторів з ідеальною взаємозамінністю, на малюнку 3 – карта ізоквант факторів виробництва з фіксованою пропорцією їх використання.

Ізокванта для виробничої функції з фіксованою пропозицією факторів виробництва

Ізокванта для виробничої функції з ідеальною взаємозамінністю

26. Рівновага виробника та траєкторія розширення виробничої діяльності фірми.

В ир-во продукції пов’язано з певнимивитратами , зміни його обсягів обумовлюють коливання величини цих витрат.Тому виробник , зважаючи на динаміку граничної продуктивності, вартості та взаємозамінності ресурсів , намагається досягти стану рівноваги ,тобто такої комбінації використовуваних ресурсів для вир-ва певного обсягу продукції ,за якою величина витрат буде мінімальною.Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови ,що гранична продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів, які використовує виробник: MP_l = …= MP_n.

Графічно точку рівноваги вир-ка можна знайти за допомогою ізокости- лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів. Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої однакового обсягу вир-ва (ізокванти) відображає рівновагу вир-ка.У точці дотику кут нахилу ізокости та ізокванти той самий, тобто виконується рівність: MP_L =MP_L

Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип: для мінімізації вартості за даного рівня вир-ва підприємству треба вик-ти таку комбінацію ресурсів, за якою співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою. (мал.на ст.65(7.6))

27. Витрати вир-ва за короткостроковий період. У короткостроковому періоді фірма для збільшення виробництва може змінювати обсяги лише деяких ресурсів, інші є фіксованими. Ця особливість зумовлює відмінність виробничої функції і витрат корот­кострокового періоду.

Короткострокова виробнича функція фірми надає інформацію про внесок кожної одиниці змінного фактора у зростання загального обся­гу випуску, дозволяє визначити, якими затратами змінного фактора можна досягти максимального обсягу випуску за певний період часу з врахуванням дії закону спадної віддачі.

Внесок змінного фактора у виробничий процес аналізують у показ­никах сукупної, середньої і граничної продуктивності.

За низьких обсягів використання змінного фактора гранична про­дуктивність додатна і зростає, що є проявом закону зростаючої грани­чної продуктивності, а за високих - додатна, але зменшується, коли починає проявлятись закон спадної віддачі. Сукупна продуктивність з нарощуванням змінного фактора зростає до досягнення максимально­го значення, але темп її зростання уповільнюється. За точкою макси­муму сукупного продукту виробництво стає неефективним і не входить у виробничу функцію.

Витрати виробництва складають основне обмеження в моделі пове­дінки фірми. Вони залежать від продуктивності ресурсів і технології, яку фірма обирає для виробництва даного товару, а також від цін ре­сурсів.

Виділяють два типи короткострокових витрат - постійні і змінні, які аналізують за двома рівнями. Перший рівень аналізу стосується ви­трат на весь обсяг продукції, другий - аналізу витрат на одиницю про­дукції. Витрати на весь обсяг продукції називаються сукупними витра­тами. Вони є сумою постійних і змінних витрат. Другий рівень аналізу стосується всіх видів середніх витрат (середніх сукупних, середніх по­стійних, середніх змінних) і граничних витрат.

28, Витрати вир-ва в довгостроковому періоді. У довгостроковому періоді підприємство може змінювати всі фактори виробництва, що використовуються ним для виготовлення продукції. Це дає можливість йому за рахунок встановлення раціональної структури споживання різних ресурсів оптимізувати виробничу програму підприємства. Валові витрати на виробництво продукції дорівнюють сумі витрат на оплату праці (WЧ ) та капітальних витрат (rК):

BB=WЧ+rК.

Ізокоста має кутовий коефіцієнт, рівний:

Є тільки єдина точка К₁Ч₁, в якій забезпечується оптимальна структура факторів (мінімум витрат) і заданий обсяг вироб­ництва. В цій точці (1) кути нахилу ізокости і ізокванти однакові, тобто

Якщо витрати зростають в однаковій мірі, кут нахилу ізокости не змінюється. Вона переміщується паралельно сама собі. Якщо ж ціна одного з факторів виробництва змінюється (росте), допустимо праці, тоді кут нахилу (-W/ч) збільшується, а сама ізокоста стає крутішою.

Враховуючи зростання ціни на працю, підприємство, щоб виробляти той же обсяг продукції К_п і мінімізувати витрати, має змінити структуру витрат. Воно має скоротити споживання ресурсу, який став більш дорогим (праці) з Ч_А до Ч_Б і замінити це зниження споживанням більшої кількості капіталу (з К_А до К_Б), який став відносно дешевшим (рис. 7.4.).

Раніше було показано, що гранична норма технологічного заміщення (ТНТЗ) праці капіталом дорівнює кутовому коефіцієнту ізокванти з від'ємним знаком і дорівнює співвідношенню граничних продуктів праці і капіталу:

Збільшення використання ресурсів у виробництві або ж розширення економічної діяльності підприємства відбувається одночасно з оптимізацією їх співвідношення, що може бути показано графіком (рис. 7.5).