3. Предмет і метод фін-пр регулювання.

Предмет фінансового права – суспільні відносини, що виникають, змінюються, припиняються у сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, тобто це відносини пов’язані з мобілізацією, розподілом та використанням публічних централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Риси:

• Складаються в сфері фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування

• Безпосереднім приводом для виникнення таких відносин є діяльність направлена на створення чи використання державних фондів коштів.

• об*єктом цих відносин завжди є гроші або грош обов’язок пов'язаний з утворенням або використанням грош фондів. З іншого боку, не всі грошові відносини є фінансовими. Предметом є відносини

1. встановлення бюджетної та податкової системи

2. Розподіл доходів та видатків між ланками бюдж сист

3. щодо залучення держ доходів до бюджетів та до інших поточних фондів.

4. щодо здійснення дер видатків

5. Регулювання грошової системи

6. Регулювання розрахункових та валютних операцій

Не всі грошові відносини в яких беруть участь органи державної влади та органи місцевого самоврядування є фінансовими. Частина цих відносин регулюється нормами інших галузей права.

Метод фінансово-правового регулювання –система прийомів і способів правового впливу на поведінку учасників фінансових відносин, на характер зв’язків між ними.

Єдиним методом у фінансовому праві є метод державно-владних приписів. Він припускає нерівність суб’єктів відносин для забезпечення особливого стану і ролі держави і виявляється у владних приписах, наказах одних суб’єктів іншим, що представляють державу, органи самоврядування. Вони стосуються зокрема: визначення розміру та порядку справляння податків, здійснення міжбюджетних трансфертів, здійснення грошово-кредитної діяльності.

Особливість владних приписів у сфері фінансової діяльності полягають у тому, що їм властиві:

• Категоричний характер – невчасна сплата податків тягне за собою обов’язкове застосування санкцій з боку ДПС.

• Відсутність оперативної самостійності – податківець не має права самостійно вибирати яку санкцію застосовувати, за кожне правопорушення існує конкретна санкція.

Поряд із методом владних приписів, для фінансового права характерні метод субординації, метод погодження, метод рекомендації тощо, що поступово поширюються. Особливо це стосується сфери муніципальних фінансів, де органи місцевої влади та самоврядування дістають більшу самостійність у реалізації своїх повноважень, у тому числі й у фінансовій сфері. Хоч зазначені методи, як правило, застосовуються разом з основним методом фінансового права - методом владних приписів.

3. Фін-пр норма. пон, види, особливості.

Фінансово-правова норма – це встановлене державою правило поведінки сторін з приводу формування, розподілу, використання публічних фондів коштів.

Особливості фінансово правової норми:

1. Імперативне вираження в категоричній формі (фпн містить катег припис здійснення певно дії або утримання від здійснення)

2. Учасники фінансових відносин самі не вправі змінювати приписи норми та умови їх застосування.

3. Є дві форми прояву категоричності ( 1- у формі владного припису, що виключає можливість змінювати умови і характер фінансових зобов’язань самими учасниками цих відносин. 2- визначаються чіткі межі повноважень учасників фінансово правових відносин. (в катег формі здійсн певні дії, обов’язок суб утриматися від дій, уповноваж дозвіл певним органам чи посад ос конкретизувати припис, що містить фпн)

4. Їхній зміст завжди пов'язаний із регулюванням фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування.

Головна особливість фінансово-правових норм полягає в тому, що вони мають державно-владний, імперативний характер. Держава за їх допомогою приписує правила поведінки юридичним особам, громадянам у галузі фінансової діяльності. Зміст фінансово-правових норм становлять правила поведінки в суспільних відносинах, що виникають у процесі фінансової діяльності держави.

Розрізняють такі норми:

1. Залежно від способу впливу на учасників фінансових відносин (зобов’язуючі, забороняючі, уповноважуючи) Зобов'язуючі фінансово-правові норми вимагають від учасників фінансових відносин здійснювати відповідні дії і встановлюють їх права та обов'язки у сфері цих відносин.

Забороняючі фінансово-правові норми містять заборону на здійснення певних дій, встановлюють обов'язок учасників фінансових відносин утриматися від них.

Уповноважуючі фінансово-правові норми встановлюють права учасників фінансових відносин на здійснення певних самостійних дій у передбачених межах. На відміну від приватних галузей права, фінансове право як публічна галузь також містить незначний перелік уповноважуючих приписів. Такі норми дають можливість учасниками фінансових відносин приймати самостійні рішення, але у чітко визначених межах. Отже, уповноважуючі норми також мають імперативний характер, оскільки учасникам фінансових відносин заборонено виходити за межі встановлених приписів. Зокрема, згідно зі ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування затверджують бюджети, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

2. За змістом ( матеріальні, процесуальні). Матеріальні фінансово-правові норми закріплюють види та обсяг грошових зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед державою та територіальними громадами. Процесуальні (процедурні) фінансово-правові норми визначають порядок діяльності у сфері мобілізації, розподілу й витрачання фондів коштів.

3. За дією в просторі (загальнодержавні, місцеві)

4. За термін дії (постійні, тимчасові)

5. За колом осіб ( загальні, спеціальні, виняткові)

Структура норми – впорядкована єдність необхідних елементів, які забезпечують функціональну самостійність правової норми.:

1. Гіпотеза – визначає умови, за яких можуть виникнути передбачувані нормою права та обов’язки учасників фінансових відносин

2. Диспозиція - містить власне правило поведінки учасників фінансових правовідносин.

3. Санкція – наслідки які можуть виникнути для порушника цієї норми.

3. Фін-пр відносини. пон, зміст, особливості.

Фінансово-правові відносини – врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, учасники яких є носіями юридичних прав і обов’язків в сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Ознаки фінансових правовідносин:

1. Суспільний, двосторонній зв'язок, який виникає на підставі фінансово правових норм

2. Цей зв'язок виявляється через суб’єктивні права та обов’язки сторін

3. Це вольові відносини оскільки одна сторона завжди наділена владними повноваженнями

4. Відносини завжди пов’язані з коштами

5. Існує їх постійна охорона з боку держави

Особливості:

1. Завжди виникають із фінансової діяльності держави та мають грошовий характер. сі фінансові правовідносини виникають і розвиваються саме під час формування, розподілу і витрачання коштів, потрібних для реалізації завдань як соціально-економічного розвитку, так і безпеки й обороноздатності країни та ін.

2. Одна із сторін наділена владними повноваженнями з боку держави

3. Владно-майновий характер

4. Їм властива плановість

5. Мають розподільчий характер.

Фінансово правові відносини виникають на основі юридичних фактів: дій, подій.

Види правовідносин:

1. Виходячи з основних функцій ( охоронні, регулятивні, абсолютні, відносні)

2. За характером ( матеріальні та процесуальні). В матеріальних фінансових правовідносинах реалізються права та обов’язки суб’єктів щодо одержання, розподілу й використання визначених фінансових ресурсів, що виражені в конкретному розмірі чи певному виді доходів і видатків. Процесуальні фінансові правовідносини виникають при встановленні форм і методів фінансової діяльності держави.

3. За видами фінансово правових інститутів (бюджетні, податкові, валютні, банківські)

4. На підставі об’єкта (майнові, немайнові)

Суб’єкти фінансових правовідносин – юридичні та фізичні особи, що є реальними учасниками таких відносин. Субєкт фінансового права та суб’єкт фінансових правовідносин співвідносяться як загальне та частина. Не всі суб’єкти фінансового права є суб’єктами фінансових правовідносин. Потрібно брати до уваги правосуб’єктність у фінансовому праві – це можливість фізичної та юридичної особи бути носієм фінансових прав та обов’язків. Розрізняють активну і пасивну правосубєкність.

Правоздатність – встановлена правовими нормами можливість фізичної та юридичної особи бути носієм відповідних прав і обов’язків.

Дієздатність – встановлена законодавством здатність суб’єкта самостійно, своїми діями набувати та здійснювати права й обов’язки.

Фактичним (матеріальним) змістом фінансових правовідносин є реальна поведінка їх суб’єктів.

Юридичний зміст – можливість дій уповноважених суб’єктів і необхідність зобов’язаної сторони виконувати певні обов’язки, тобто це суб’єктивні права та обов’язки в галузі фінансової діяльності.

Субєктивне право – належний уповноваженій стороні спосіб поведінки, реалізація якого необхідна для задоволення фінансових інтересів.

Юридичний обов’язок –приписаний зобов’язаній стороні і забезпечений державним примусом спосіб необхідної поведінки. Це виражається в активному спонуканні суб’єкта до неухильного виконання вимог і дотримання відповідної позитивної поведінки, визначеної фінансово-правовою нормою, завдяки чому в таких суб’єктів формується потреба саме в позитивних діях.