У разі подання прокурором апеляції виконання зазначеної постанови зупиняється.

Виправними установами за матеріалами особових справ засуджених складаються контрольно-строкові картотеки, зокрема, з даними про настання строків можливого застосування до засуджених ст.ст. 81-82 КК України. Облік осіб, до яких за формальними ознаками можливо застосування умовно-дострокового звільнення від покарання або заміна покарання більш м’яким покаранням здійснюється з урахуванням вимог п. 11 Прикінцевих та перехідних положень КК України 2001.

Відповідно до ч.3 ст. 154 Кримінально-виконавчого кодексу України адміністрація установи (комісія) зобов’язана в місячний термін після відбуття засудженим встановленої законом частини строку покарання розглянути питання про можливість застосування до нього умовно-дострокового звільнення.

На законодавчому рівні не визначені поняття критеріїв: ” сумлінне ставлення до праці та поведінки”, „доведеність виправлення”, „ встав на шлях виправлення”. У різних коментаріях до КК України даються роз’яснення цих понять, які не завжди систематизовані та науково обґрунтовані.

Тому з метою забезпечення єдиних підходів адміністрації установ до оцінки поведінки осіб, щодо яких розглядається питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання чи заміни покарання більш м’яким, Державним департаментом України з питань виконання покарань на підставі обґрунтованих кримінально - виконавчою, педагогічною та психологічною науками принципів та практики, що склалася, розроблені „Методичні рекомендації, щодо організації в установах кримінально-виконавчої системи роботи, пов’язаної із застосуванням до осіб, позбавлених волі, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання”, що направлені на місця 23.07.2002 за № 5 – 2860\Лв.

Зокрема вважається, що виправлення засудженого полягає у таких змінах у його поведінці, які у разі його звільнення від покарання свідчимуть про його спроможність свідомо додержуватись соціальних норм життя, відсутність установок на повернення до злочинної діяльності. При оцінці особистості засудженого враховується весь комплекс педагогічних та психологічних аспектів, які дають підстави вважати, що у засудженого сформувалась соціально визначена самоврегульована поведінка. При цьому необхідно враховувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, щирість каяття, реальне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних злочином, його поведінку за весь час відбування покарання.

Сумлінна поведінка засудженого відображається у свідомому і безперечному додержанні ним вимог режиму відбування покарання (ст.102 КВК) та обов’язків, встановлених ст.107 КВК України. Відсутність стягнень не може характеризувати поведінку як сумлінну, оскільки додержання встановленого порядку є обов’язком засудженого. Необхідно, щоб засуджений заохочувався у порядку, передбаченому ст.130 КВК, та подавав позитивний приклад для поведінки інших засуджених. Обов’язково враховується участь у виховних заходах, програмах диференційного виховного впливу та роботі самодіяльних організацій засуджених, передбачених ст.123 та ст.127 КВК України.

Сумлінне ставлення до праці характеризується повним та чесним виконанням засуджених своїх трудових обов’язків, передбачених ст.118 КВК України, виконанням встановлених норм виробітку при добрій якості продукції, що виготовляється (для відрядників) або зразкове виконання дорученої роботи. Прагнення до перевиконання норм виробітку. Додержання вимог трудової дисципліни, правил техніки безпеки. Підвищення робітничої кваліфікації, бережливе ставлення до обладнання та інструментів.

Слід мати на увазі, що в умовах нестачі робочих місць на виробництві установ адміністрацією ряду виправних колоній неправомірно вважається участь засуджених у благоустрої колонії та інших допоміжних робіт без оплати праці сумлінним ставленням до праці, що відповідно до ч.5 ст.118 КВК України ці роботи виконуються у неробочий час, у порядку черговості і не більш як 2 години на день.

Особами, які сталі на шлях виправлення, і яким можливо замінити покарання більш м’яким, вважаються засуджені, які визнають свою вину у вчиненому злочині і щиро розкаюються у цьому, не притягувалися до дисциплінарної відповідальності протягом року, не підтримують злочинних звичаїв. Мають стійку установку щодо суспільно корисної діяльності, сумлінної праці, виконання норм виробітку, виробничих завдань, сприяння адміністрації в облаштуванні і благоустрої території колонії. Розраховуються за виконавчими листами, виявляють прагнення до загальноосвітнього та професійного навчання. Беруть участь у виховних заходах, програмах диференційного виховного впливу та роботі самодіяльних організацій засуджених.

Прокурорські перевірки засвідчили численні факти порушень і неналежного виконання адміністрацією виправних установ вимог законодавства про умовно-дострокове звільнення засуджених від невідбутої частини покарання та заміни покарання більш м’яким. Наведу найбільш поширені приклади порушень, що характерні практично для всіх виправних установ на цьому напрямі їх діяльності.

Наприклад, у Широківському виправному центрі у Дніпропетровській області облік осіб, на яких за формальними ознаками поширювалась дія ст.ст. 81, 82 КК України, не вівся зовсім. Належний контроль за своєчасним розглядом матеріалів комісіями установ щодо осіб, які відбули передбачену законом частину строку покарання, не здійснювався, тому у порушення вимог ст. 154 КВК України лише через декілька місяців після настання такого строку комісіями установ розглядається можливість застосування до засуджених передбачених законом пільг.

Практично в усіх колоніях не забезпечується належний облік осіб, яким комісіями відмовлено у направленні подань до суду про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням. Своєчасний повторний розгляд матеріалів щодо таких засуджених не здійснюється.

Комісіями більшості колоній не розглядаються питання про заміну покарання більш м’яким, особам, засудженим за злочини, вчинені у віці до 18 років, незважаючи на те, що на час настання цієї пільги вони досягли повноліття (у ч. 4 ст. 107 КК України зазначено, що ця пільга не застосовується лише до неповнолітніх).

При перевірках слід звертати увагу на повноважність складу комісій та легітимність прийнятих ними рішень. У засіданні комісії повинні браті участь працівники установи, прізвища яких зазначені у відповідному наказі начальника установи, та у необхідній кількості. Наприклад, комісією виправного центру № 132 у Київській області розглядались матеріали у неповному складі (не затверджені наказом 2 члени комісії замість вибулих). Допускається безпідставне затримання матеріалів, розглянутих у колоніях, за якими прийняті позитивні рішення. На спільному засіданні комісії ВК-30 та спостережної комісії при Шевченківській райдержадміністрації м. Львова, прийняті рішення про направлення до суду подань щодо застосування ст. 82 КК України до ряду засуджених, проте подання до суду відправлені лише через 2 місяці після прийняття рішення.

Зміст протоколів засідань комісій не завжди відповідає вимогам нормативних документів Держдепартаменту (не вказуються прізвища членів комісії, їх особиста думка, анкетні дані засуджених тощо).

Наприклад, за поданням начальника колонії районний суд м. Херсона виніс постанову про умовно-дострокове звільнення засудженого, який має 2 не погашені судимості за умисні злочини, до нього вже застосовувалось умовно-дострокове звільнення, за весь час відбування покарання до суспільно корисної праці залучався лише 4 місяці, 6 разів обгрунтовано притягувався до дисциплінарної відповідальності, що не свідчить про його сумлінну поведінку та ставлення до праці.

Водночас комісіями приймаються негативні рішення щодо осіб, які довели своє виправлення або стали на шлях виправлення. Лише в установах Дніпропетровської області встановлено 18 випадків незаконної відмови таким особам у застосуванні ст.ст. 81, 82 107 КК України.

Прокурорами виявляються факти встановлення комісіями колоній не передбаченого законом іспитового строку особам, яким відмовлено у застосуванні пільг. Так, комісією колонії в Івано-Франківській області необгрунтовано відмовлено у застосуванні умовно-дострокового звільнення засудженому та встановлено іспитовий строк протягом 3 місяців

Під час перевірок встановлюються непоодинокі факти порушень вимог нормативних актів щодо діяльності спостережних комісій. Усупереч вимогам ч.2 ст. 25 КВК України та постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2004 № 429 “Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах”, Херсонською обласною державною адміністрацією не було створено обласну спостережну комісію. Не були створені такі комісії і у ряді районів цієї області. Поряд з цим спостережні комісії, що діяли, не виконували покладених на них обов′язків щодо сприяння органам і установам виконання покарань в удосконаленні їх діяльності з питань додержання прав і законних інтересів засуджених, їх ресоціалізації тощо.

Прокуратурою Миколаївської області виявлені незаконні рішення спостережної комісії Новобузької райдержадміністрації щодо невмотивованої відмови у направленні спільного з адміністрацією виправного центру подання про застосування пільг до 14 засуджених. Перевіркою встановлено, що ці засуджені під час відбування покарання характеризувалися позитивно, до праці ставились сумлінно і до них можливо застосувати умовно-дострокове звільнення від покарання.

Обґрунтовані протести прокурора, внесені на зазначені рішення спостережної комісії, головою райдержадміністрації залишені без задоволення. Тому прокуратурою області до районного суду направлено заяви в порядку ст. 248-15 ЦПК України про визнання рішення спостережної комісії незаконними. Позови судом задоволені, пільги до засуджених застосовано.

Також встановлені непоодинокі факти порушень судами вимог ст.407 КПК України щодо 10 денного строку розгляду спільних подань адміністрації колоній та спостережних комісій про застосування до засуджених пільг. Нерідко суди виносять ухвалу, а не постанову з цих питань. У резолютивній частині постанов про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання зазначають висновок: “став на шлях виправлення”, за яким можлива лише заміна покарання більш м′яким тощо.

При перевірках необхідно з’ясовувати яким чином здійснюється звільнення засуджених у разі винесення суддею постанови про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і надходження її до установи. Слід мати на увазі, що відповідно до ч.6 ст.407 КПК України на постанову суду з питань, визначених у цій статті, протягом семі діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду.

Із змістом такої постанови необхідно ознайомити засудженого та відповідні підрозділи установи для підготовки документів про звільнення та повного розрахунку з ним, як це передбачено ст. ст.153 – 154 КВК України.

Відповідно до ч.5 статті 154 КВК України дострокове звільнення від покарання проводиться після набрання постановою суду законної сили у день надходження відповідних документів, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня - у першій половині наступного дня.

З особою, яку звільняють (ст. ст.153, 157 КВК України) проводиться повний розрахунок, повертаються особисті документи, цінності та речі, які їй належать, видаються гроші, що зберігалися на її особовому рахунку ( на практиці це робиться не завжди у зв’язку з відсутністю обігових коштів на рахунках установ). У разі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно. Їм може бути видана одноразова грошова допомога за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на утримання кримінально-виконавчої системи.

Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров’я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії.

При умовно-достроковому звільненні у довідці встановленого зразка, що видається установою звільненому, вказується, що особа звільнена від відбування покарання на підставі постанови судді (найменування суду, дата) із зазначенням невідбутой засудженим частини строку покарання ( наприклад - 1 рік 2 місяці 17 днів), з наступним повідомленням про це департамент інформаційних технологій ГУ-УМВС України відповідного рівня .

Не пізніше 3-х днів після звільнення до органу внутрішніх справ ( у копії до територіального підрозділу кримінально-виконавчої інспекції, спостережної комісії у регіоні, де буде проживати звільнений, направляються повідомлення щодо зазначеної особи.

Відповідно до ст.160 КВК України за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання встановлюється контроль громадських організацій і трудових колективів, з цими особами проводиться виховна робота з метою закріплення результатів виправлення і ресоціалізації.

Статтею 161 КВК України встановлений порядок здійснення громадського контролю за особами , умовно-достроково звільненими від відбування покарання, якою передбачено, що контроль за цією категорією осіб і виховна робота з ними організовуються спостережними комісіями і здійснюються громадськими організаціями та трудовими колективами за місцем роботи або навчання і за місцем проживання цих осіб.

Спостережні комісії, служби у справах дітей, центри соціальних служб для молоді, а також громадські організації і трудові колективи можуть виділяти своїх представників та доручати їм за їхньою згодою систематичне проведення виховної роботи і здійснення контролю за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання.

За ухилення осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, від громадського контролю збори трудового колективу або громадська організація можуть застосовувати захід впливу у виді громадського попередження.

У разі систематичного порушення громадського порядку особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин чи була двічі засуджена до позбавлення волі за умисні злочини й умовно-достроково звільнена від відбування покарання, трудовий колектив або громадська організація можуть порушити клопотання перед органом внутрішніх справ про встановлення за нею адміністративного нагляду.

У зв’язку із закінченням п’ятирічного строку, встановленого п.4 Прикінцевих положень КВК України, до погодження Міністерством юстиції України спільного наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань та МВС України „Про затвердження Інструкції про порядок обліку осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, та здійснення контролю за їх поведінкою” Держдепартаментом 13.02.2009 за № 19\713\Кн затверджено Тимчасовий порядок обліку таких осіб, який покладено на кримінально-виконавчу інспекцію.

Зокрема, КВІ заводить на кожну особу контрольну справу, інформує установу виконання покарань, із якої звільнено особу, про постановку її на облік, встановлює факт прибуття до обраного місця проживання, викликаю цю особу на співбесіду.

Впроваджуються нові форми і методи контролю за особами, звільненими умовно-достроково, з урахуванням міжнародного досвіду.

Так, Генеральна асамблея ООН 14 грудня 1990 року прийняла резолюцію 45/110 – Стандартні мінімальні правила для застосування нев’язничних санкцій (Токійські Правила). На їх основі Комітет міністрів Ради Європи 19 жовтня 1992 року рекомендував державам-членам Ради Європи переглянути систему покарань й більш широко застосовувати санкції проти правопорушників в громаді, без позбавлення їх волі (рекомендації Ради Європи Nо. R (92) 16).

Зазначеним документом на державні органи покладаються моральні та політичні зобов’язання щодо пріоритету прав людини при застосуванні кримінальних покарань у країнах, які бажають відповідати вимогам “відкритого громадянського суспільства”. У більшості країн Європи, Америки, у деяких азіатських та африканських державах створений спеціалізований державний орган, що виконує більшість альтернативних покарань – служба пробації.

Певні кроки у цьому напрямі зроблено і в Україні. У Верховній Раді України 26.11.2008 за № 3412 зареєстровано проект Закону України „Про пробацію”, за № 3413 – „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації кримінального законодавства та організаційно-правових передумов впровадження пробації)”, подані народним депутатом України Швецем В.Д. У Верховній Раді України 28.11.2008 також зареєстровано проект Закону України № 3413-1 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації кримінального законодавства шляхом впровадження пробації”, поданий народним депутатом України Фельдманом О.Б.

Для вивчення стану закріплення результатів виховного впливу на засуджених під час відбування покарання у виді позбавлення волі, його реалізації після застосування до них умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, Державний департамент України з питань виконання покарань зобов’язав адміністрацію виправних колоній та регіональні управління (відділи) систематично, двічі на рік, узагальнювати та аналізувати практику умовно-дострокового звільнення засуджених від покарання, вивчати причини та умови вчинення цією категорією осіб повторних злочинів у період невідбутої частини строку покарання. За такими фактами повинні проводитися службові розслідування та вживатися заходи щодо недопущення необґрунтованого представлення засуджених до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. За інформацією Держдепартаменту щорічно особами, звільненими умовно-достроково, у період невідбутої частини покарання вчиняється близько 300 злочинів.

При розгляді судами справ про застосування до засуджених умовно - дострокового звільнення від подальшого відбування покарання та заміни покарання більш м′яким участь прокурорів забезпечувалась, проте, як свідчать матеріали перевірок, своєчасне реагування на порушення закону під час судових засідань забезпечувалось не завжди, при планових комплексних перевірках у виправних установах увага прокурорів на зазначені питання належним чином не зверталась.