У разі прийняття позитивного рішення, відділ контролю за виконанням судових рішень установи повинен підготувати:

- подання, погоджене зі спостережною комісією або службою у справах дітей;

- характеристику на засудженого, затверджену начальником установи або особою, яка виконує його обов’язки;

- особову справу засудженого з витягом з протоколу засідання комісії, на якому прийнято позитивне рішення.

Для застосування ст.82 КК України необхідно, щоб особа стала на шлях виправлення та відбула встановлену законом частину строку покарання. Статтею 51 КК України встановлено вичерпний перелік видів покарань, в основу якого покладено критерій їх порівняльної суворості і застосовано принцип її побудови від менш суворого до більш суворого. Тому позбавлення волі згідно статті 82 КК України, як правило, може бути замінено обмеженням волі, виправними або громадськими роботами. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження волі невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням у виді виправних чи громадських робіт. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком суду.

У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким у порядку, передбаченому ст. 82 кк України може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення та можлива після фактичного відбуття ним:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.

У зв’язку з незадовільним станом залучення працездатних засуджених до суспільно корисної праці виникають питання щодо можливості застосування цього виду звільнення до осіб, які не забезпечені постійною роботою, перебувають на лікуванні у спеціалізованих установах для засуджених, де вони до суспільно корисної праці не залучаються взагалі.

Порядок застосування умовно – дострокового звільнення від покарання і заміни покарання більш м’яким покаранням встановлений ст.154 КВК та ст.407 КПК України, якими передбачено, що умовно-дострокове звільнення від покарання застосовується суддею районного (міського суду) за місцем відбуття покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає відбуванням покарання, і спостережної комісії або служби у справах дітей. Зазначені подання розглядаються судом в 10-денний строк з моменту надходження їх до суду без витребування судової справи з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого. При розгляді справ зазначеної категорії суди керуються вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 2“Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким” .

Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від покарання та заміну невідбутої частини покарання більш м’яким має великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суд під час судового засідання у справах цієї категорії приділяє особливу увагу поясненням засудженого, представників адміністрації виправної колонії, спостережної комісії по суті внесеного подання.

Зокрема, суд ретельно з’ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Якщо суд відмовить в умовно-достроковому звільненні засудженого від відбування покарання або заміні невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням, розгляд повторного подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини, до позбавлення волі на строк не нижче 5 - ти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених – не раніше як через 6 місяців. На постанову суду з цих питань протягом 7 діб з дня її оголошення прокурор та засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду.