8.5. Інфляційний податок та сеньйораж

Під час інфляції одержувачі доходу у вигляді за­робітної плати втрачають частину коштів, оскільки купівельна спроможність середньої заробітної плати зменшується. Таким чином, сплачується інфляційний по­даток – сеньйораж, який отримує держава.

Інфляційний податок – це втрати капіталу власниками грошових коштів внаслідок інфляції.

Інфляційний податок сплачується автоматично до­машніми господарствами, оскільки із зростанням цін во­ни витрачають більше своїх грошових коштів.

Сеньйораж – це доход, який отримує уряд внаслідок монопольного права друкувати гроші.

8.6. Наслідки інфляції

Наслідками інфляції завжди є зниження життєвого рівня населення. Відбувається скорочення поточних ре­альних доходів (оскільки ціни на блага змінюються швидко, а ціна праці – із запізненням) та зниження ре­альної вартості особистих заощаджень.

Поточні реальні доходи населення знижуються навіть за умов індексації, оскільки компенсації відстають від зростання цін і не покривають скорочення доходів насе­лення (одержувачі трансферів втрачають частину доходів, оскільки номінальні ставки пенсій часто не індексуються).

Спостерігається падіння виробництва, як результат зниження стимулів до праці, збільшуються витрати на подолання інфляції (безробіття).

8.7. Антиінфляційна політика

У зв'язку з тим, що головна причина інфляції криється у збільшенні грошової маси, антиінфляційна політика має бути спрямована на скорочення темпів її зростання. Уряд повинен: проводити політику грошових обмежень, розв'язувати проблеми бюджетного дефіциту, реформувати оподаткування.

Для того щоб подолати інфляційні процеси в Україні, треба:

– прискорити приватизацію;

– підвищити ступінь товарності економіки;

– структурно перебудувати і здійснити конверсію військового виробництва;

– збільшити норми заощаджень та зменшити їхню ліквідність;

– зрівняти темпи зростання грошової маси і темпи зростання національного доходу.

Світовий досвід свідчить, що антиінфляційна політи­ка може включати шокову терапію – різке скорочення темпів зростання грошової маси. При проведені політи­ки шокової терапії інфляційні очікування знижуються, тобто довіра до компетентного і цілеспрямованого уряду зростає. Зниження інфляційних очікувань зменшує тем­пи інфляції.

При проведені політики шокової терапії для стабілізації і упорядкування грошового обігу проводять грошові реформи (деномінацію, нуліфікацію, деваль­вацію та ін.).

Градирування – поступове скорочення темпу зростан­ня грошової маси. Інфляційні очікування при градиру­ванні не знижуються через невпевненість уряду в здійсню­ваній політиці. З'являється інфляційна інерція, чому сприяє індексація доходів.

Існує також політика цін і доходів (контроль над за­робітною платою і цінами). Уряд стримує зростання за­робітної плати і цін шляхом заморожування, або обме­ження зростання заробітної плати і цін. Проведення такої політики повинно супроводжуватися комплексом інших заходів економічної політики.

Рекомендована література

1. Дорнбуш Р., Фишер С. Макроэкономика: Пер. с англ.– М.: Изд-во МГУ: ИНФРА -М, 1997.- С. 497-574.

2. Костюк В.Н. Макроэкономика: Курс лекций.– М.: Центр, 1998.- С. 120-137.

3. Макроэкономика: Учебник/Под общей ред. Л.С. Тарасе­вича.– 2-е изд. перераб. и доп.– СПб.: Изд-во СПб. ГУЭФ, 1997.- С. 309-352.

4. Менько Н.Г. Принципы экономикс.– Спб: Питер Ком, 1999.- С. 604-628.

5. Общая экономическая теория (политэкономия): Учеб­ник/Под общей ред. В.И. Видяпина, Г.П. Журавлевой.– М.: Промо-Медиа, 1995.– С. 449-463.

6. Сакс Дж. Д., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход: Пер. с англ.– М.: Дело, 1996.– С. 364-392, 486-520.