7.1. Грошова система та її типи

Гроші – це особливий товар, що є загальним еквіва­лентом, із зростанням споживчої вартості якого зростає і еквівалентна форма вартості.

Сучасні гроші є результатом історичної еволюції фор­ми грошей та законодавчого закріплення їх.

Еволюція форми грошей:

Товарні грошові еквіваленти – товар, з натуральною формою якого пов'язана його суспільна функція загаль­ного еквівалента.

Золоті та срібні монети – повноцінні монети із золо­та або срібла, які виконують усі функції, грошей.

Білонні монети – неповноцінна розмінна монета, номінальна вартість якої перевищує вартість вміщеного в неї металу та витрат на її чеканку.

Паперові гроші – грошові знаки, що випускаються центральним державним органом (Національний банк України, ФРС – США, Центральний національний банк Росії), для покриття фінансових потреб держави, що проявляються в дефіциті державного бюджету і забезпе­чені певною купівельною спроможністю.

Кредитні гроші – знаки вартості, які виникли на ос­нові заміщення майнових зобов'язань держави і приват­них осіб. ,

У процесі розвитку ринкового господарства на основі ускладнення зв'язків між його суб'єктами і збільшення часових розривів між виробництвом і реалізацією товарів та послуг розповсюдженою формою грошей стають кредитні гроші.

Види кредитних грошей:

Вексель – боргове зобов'язання позичальника креди­тору про виплату боргу в зазначений строк.

Банкнота (банківський білет) – грошові знаки, які ви­пущені емісійними банками. Сучасні банкноти не мають власної внутрішньої вартості.

Депозитні гроші – система спеціальних розрахунків між банками на основі банківських переказів з одного рахунку на інший.

Чек – наказ власника рахунку кредитній установі, яка обслуговує його, сплатити певну суму грошей власнику чека.

Електронні гроші – система банківських розрахунків за допомогою ЕОМ.

Складовою частиною грошової системи є її елементи.

Елементи грошової системи:

Грошова одиниця – міра грошей, прийнята в країні за одиницю (в ній виражаються ціни товарів та послуг).

Масштаб цін – вагова кількість грошового металу, прийнятого в країні за грошову одиницю.

Емісійна система – установи, що здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії.

Форми грошей – матеріалізована в певному типі за­гального еквіваленту мінова вартість, яка забезпечує стабільність обігу товарів і є стабільним платіжним засо­бом у готівковому обігу.

Інститути грошової системи – державні і недержавні установи, які регулюють грошовий обіг.

Валютний, паритет – співвідношення з іншими ва­лютами.

Грошова система – це форма організації, грошового обігу, яка історично та законодавче утворилася в кожній країні.

Грошовий обіг – це безперервний рух грошей, які ви­конують функції засобу обігу і платежу, а також обслуго­вують кругообіг товарів та послуг. Закон грошового обігу визначає кількість грошей, необхідних для обігу,

де М – кількість грошей, необхідних для обігу;

Р – сума цін товарів, що підлягають реалізації;

Кр – сума цін товарів, що продані в кредит;

П – платежі, термін виплати яких настав;

ВП – платежі, які взаємопогашаются;

О – швидкість обігу однієї грошової одиниці (як за­собу обігу).

Сучасний грошовий обіг являє собою сукупність гро­шових засобів, які виступають у двох формах: готівковій і безготівковій. За обсягом готівкові гроші значно поступа­ються грошовим засобам, що знаходяться на рахунках (банкноти і розмінна монета в сучасних умовах станов­лять приблизно 10% всіх грошових засобів).

Різноманіття грошових засобів, що функціонують у сучасній економіці, породжує проблему виміру грошової маси.

Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів, які знаходяться в народному господарстві в готівковій та безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу та накопичення. Грошовий обіг повинен вимірюватися і контролюватися державою. Структура грошової маси будується за принципом розширення, тобто наступні грошові форми включають в себе попе­редні. Розширення відбувається за ступенем ліквідності активів.

Залежно від ступеня ліквідності різних форм грошей виділяють такі показники грошової маси:

М₀ – включає готівкові гроші в обігу (паперові гроші та монети);

М₁ – включає: М₀; депозити до запитання в ощадбан­ках; депозити до запитання в комерційних банках; кош­ти на розрахункових, поточних та інших рахунках;

М₂ – включає: М₁, строкові внесення в ощадбанках;

М₃ – включає: М₂; облігації державних позик; депо­зитні сертифікати банків.

Депозити – внески грошових коштів юридичних і фізичних осіб у банки.

Під вузьким визначенням грошей розуміють тільки грошовий агрегат М₁, оскільки він найбільш ліквідний.

Під ліквідністю активів розуміють можливість їхнього перетворення в грошову форму без суттєвої втрати вар­тості і в короткий строк.

Основу всієї грошової маси країни становлять гроші високої ефективності – банкноти, монети та депозити комерційних банків у центральному банку, тому їх нази­вають грошовою базою (Б). Загальний розмір грошової бази країни в кожний даний момент можна визначити за балансом центрального банку:

Актив	Пасив
Валютні резерви (ВР) (дорогоцінні метали та інша іноземна валюта). Цінні папери (ЦП). Кредити комерційних банків (ККБ). Кредити уряду (КУ), інші активи (ІА).	Готівкові гроші в обігу (ГГО). Депозити комерційних банків (ДКБ). Депозити уряду (ДУ), інші пасиви (ІП).

ВР + ЦП + ККБ + КУ + ІА = ГГО + ДКБ + ДУ +ІП.

Як засоби платежу можуть використовуватися тільки готівкові гроші в обігу (ГГО).

Депозити комерційних банків (ДКБ) не є грошима, але служать резервами грошової системи.

Грошова маса = Готівкові гроші + Депозити.

Грошова база = Готівкові гроші + Мінімальні банківські резерви =

= Гроші високої ефективності.

З метою запобігання банкрутств комерційні банки по­винні мати резерви готівкових грошей. Для цього їм встановлюються нормативи мінімальних резервів (R) у вигляді обов'язкових безпроцентних внесків до централь­ного банку. Їхній розмір визначається в процентах від депозитів у комерційних банках.