4.3. Ринок грошей та цінних паперів

Грошовий ринок складається з попиту на гроші та їх І пропозиції. Попит на гроші та їх пропозиція визначають І “ціну” грошей, що залежить від рівня процентної ставки, яка сплачується за їх використання. Можна сказати, що грошовий ринок – це ринок короткострокових кредитних операцій, на якому попит на гроші та їх пропозиція виз­начають рівень процентної ставки (тобто ціну грошей).

Ринок грошей утворюється в результаті взаємодії національного банку з комерційними, а також у резуль­таті взаємодії комерційних банків.

Попит на гроші пред'являють комерційні банки, підприємства, домашні господарства, держава.

Пропозицію грошей надає національний банк.

Виділяють два основних мотиви попиту на гроші: операційний та спекулятивний.

Операційний попит на гроші, основою якого є операції купівлі-продажу, залежить від інтервалу часу між момен­тами отримання і використання грошових коштів. Чим цей інтервал коротший, тим менший попит на гроші навпаки:

М₁ = t  Р  Q,

де М₁ – операційний попит на гроші;

t – лаг (запізнення) між отриманням і використанням грошових коштів;

Р – рівень цін;

Q – обсяг виробництва.

Спекулятивний попит на гроші визначається ставкою процента і:

M₂ = M₂(i).

Якщо процентна ставка низька, спостерігається висо­кий курс цінних паперів. Це послаблює стимули до вкла­дання в них ліквідних коштів через ризик, пов'язаний з падінням курсу цінних паперів у зв'язку із зростанням процентної ставки і навпаки:

Дивіденди

Курс акції = –––––––––––––––––– 100%.

Процентна ставка

Існує ставка процента і_c, за якої економічні суб'єкти перестають вкладати ліквідні кошти в цінні папери.

С пекулятивний попит на гроші при цьому необмежене зростає. Це показано на рис. 4.3.

Рис. 4.3. Залежність спекулятивного попиту на гроші від ставки процента

Умови загальної рівноваги на ринку грошей та цінних паперів можна записати у такому вигляді:

М_n = М₁ + М₂ = t Р Q + М₂(і),

де М_n – пропозиція грошей;

М₁ – операційний попит;

М₂ – спекулятивний попит;

t – лаг між отриманням і використанням грошей;

Р – рівень цін.

4.4. Ринок робочої сили

Ринок робочої сили являє собою систему соціальне і економічних відносин між його суб'єктами з приводу І купівлі-продажу праці найманих робітників за цінами, що складаються під впливом співвідношення попиту таї пропозиції робочої сили. І

Суб'єктами ринку робочої сили виступають працедавці та наймані працівники.

Об'єктами ринку робочої сили є якість праці та умови І найму на роботу. '

Під попитом на робочу силу слід розуміти платоспроможну потребу працедавців у праці робітників відповідних професій і кваліфікацій. |

Під пропозицією робочої сили розуміють різноманітність і якість праці, що пропонується для реалізації.

Ціна попиту на робочу силу виступає у вигляді максимально допустимої з точки зору працедавця ставки заробітної плати для найманих працівників, і

Ціна пропозиції виступає у вигляді мінімальної ставки заробітної плати, що задовольняє тих, хто наймається на роботу.

Рівновага на ринку робочої сили встановлюється тоді, коли попит на робочу силу дорівнює її пропозиції і рівень заробітної плати задовольняє як працедавців, так і ^ найманих працівників.