2. Наукові основи методики початкового навчання української мови.

психологія як наука, що дає знання психолого-фізіологічних особливостей

розвитку молодшого школяра, допомагає здійснювати індивідуальний підхід, озброює вчителя, вмінням формувати навчальний мотив у школяра;

педагогіка, зокрема дидактика - розділ педагогіки, який визначає загальну теорію освіти, і навчання, виховання в процесі навчання; в основу методики покладені дидактичні принципи: виховую чого розвиваючого навчання, науковості і доступності виучуваного матеріалу. систематичності і послідовності, активності пізнавальної діяльності, розвитку самостійності. свідомості і міцності засвоєння знань, зв'язку теорії з практикою, наочності;

мовознавство;

літературознавство.

У формуванні теоретичним основ методики мови спираються на психолого педагогічні науки, це закономірно, бо запроваджуючи, наприклад ті чи інші конкретні методи або прийоми, треба зважати на психологічну підготовку до навчання дітей певного віку. Загальновизнано, що всім дітям властиве абстрактне мислення. До того ж школярам різного віку властивий неодинаковий ступінь доступності навчального матеріалу. Це й диктує використання неоднотипних методів і прийомів у роботі з учнями різник віковим груп. Потрібно о першого дня перебування учня в школі розвинути є нього навчальний мотив, який би збуджував його до освоєння предмета. Психо-логічні дослідження показують, що діти приходять до школи з ігровим мотивом, сформованими у них до початку навчання в школі. Тому початковою формою навчання повинна стати гра. Як педа-гогічна наука методика мови керується настановами дидактики. В основу методики покладені дидактичні принципи без яких не уявляється навчальний процес. Оскільки методика мови покликана забезпечити вивчення мови, вона тісно зв'язана з мовознавством. Дані таких мовознавчих наук, як фонетика і фонологія, графіка і орфографія, орфоепія і лексикологія, морфологія і синтаксис становить спору викладання рідної мови. Врахування співвідношень звуків української мови і букв українського алфавіту наштовхнуло на застосування методу навчання грамоти. Він іменується звуковим аналітико-синтетичним методом. Його застосування забезпечує осмислення розуміння учнями різниці між звуком і буквою. Усе це полегшує навчання дітей грамоти. Успішному проведенню словникової роботи сприяють знання з лексикографії. У роботі над збагаченням словника учнів методика рекомендує вправи на добір синонімів, антонімів. Науковим ґрунтом для методики є літературознавство. Хоч у початкових класах діти лише знайомляться з художніми творами, теоретичні основи літературознавчої науки враховуються при вивченні змісту творі і в організації уроків читання. Отже, методика мови - не ізольована наука. У зв'язках з іншими науками вона будує свою теорію, функціонує і розвивається

3. Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти: суть, прийоми звукового синтезу, прийоми звукового аналізу.

Цей метод ґрунтується на таких науково-методичних (засадах?):

1. предметом читання є позначена буквами звукова будова слова;

2. початкові фонетичні уявлення діти мають одержувати тільки на основі спостережень за відповідними одиницями живого мовлення (звук, голосний, приголосний) з належним усвідомленням їх істотних ознак; початку ознайомлення дітей з буквами передувати період практичного засвоєння звукової системи рідної мови (добукварний період);

Провідні принципи методу

1. Формування початкових умінь читати й писати має іти від звука до букви,

2. Одночасно-иаралельне опрацювання парних твердого і м'якого приголосних, що позначаються на письмі однією буквою.

3. Забезпечення складового читання вже на початку ознайомлення з новою літерою.

Навчання грамоти – це важлива ланка всієї системи роботи з рідної мови в початкових класах. У процесі оволодіння грамотою в молодших школярів формуються такі вміння й навички, які мають основоположне значення для подальшого успішного навчання.

Найбільш ефективним виявився звуковий аналітико-синтетичний метод, який об’єднав кращі риси аналітичного і синтетичного звукових методів. Основоположником цього методу був видатний український педагог К.Д.Ушинський. Він найповніше і найпослідовніше розробив методику навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом (підручник “Родное слово”, до складу якого входила “Азбука”, методичний посібник “Практическое руководство к преподаванию по “Родному слову”).

Суть звукового аналітико-синтетичного методу за К.Д.Ушинським полягала в тому, що основою навчання читати й писати був звук і в однаковій мірі застосовувався як аналіз (розклад слова на склади, звуки), так і синтез (сполучення звуків, букв у склади, слова і читання їх). Дуже цінними є розроблені ним прийоми звукового аналізу і синтезу. Багато з цих прийомів застосовуються в сучасній початковій школі.

У сучасній школі навчання грамоти теж здійснюється за звуковим аналітико-синтетичним методом. В основу сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти покладено риси і принципи, що склались традиційно, а також ті, що сформувались порівняно недавно. До традиційних принципів методу відносять такі, як:

1. навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом має виховний і розвивальний характер, забезпечує розумовий розвиток через систему аналітико-синтетичних вправ;

2. оволодіння грамотою спирається на живе мовлення учнів, на мовленнєвий досвід; за основу аналітико-синтетичної роботи береться звук (навчання читати й писати ведеться від звука до букви); одиниця читання – склад (складовий або позиційний принцип читання);

3. встановлюється відповідна послідовність вивчення звуків і букв (у “Букварі” Н.Ф.Скрипченко та М.С.Вашуленка – за частотним принципом); виділяються три періоди навчання грамоти – підготовчий (добукварний), букварний (основний) і післябукварний періоди; письмо формується паралельно з читанням (в К.Д.Ушинського письмо – перед читанням).

Порівняно недавно склались такі принципи методу:

1. диференційований та індивідуальний підхід до учнів в процесі навчання грамоти, що пов’язано з різною підготовкою дітей до школи;

2. пропедевтичне введення елементів граматики, словотвору, орфографії, лексикології – на практичній основі;

3. складо-звуковий аналіз слова, елементи моделювання (моделі звукової складової будови слова, речень);

4. розв’язування виховних завдань (на матеріалі букваря).

Свідоме оволодіння процесами читання і письма відбувається під час застосування на уроках навчання грамоти спеціальних прийомів звукового аналізу і синтезу, які започаткував К.Д.Ушинський і відшліфувавали, вдосконалили його послідовники.

Під час застосування потрібно пам’ятати, що прийоми звукового аналізу допомагають учням усвідомити звукову будову слова і послідовність звуків у ньому. Це є необхідним для грамотного письма. Прийоми звукового синтезу навчають відтворювати звукову форму живого слова при сприйнятті букв, тобто читати слово.

Звуковий аналіз.

1. Підкреслене вимовляння одного із звуків у слові (силою голосу або протяжністю вимови), наприклад: [сссом], [сооом], [соммм].

2. Домовляння учнями звука до розпочатого учителем слова з використанням предметного малюнка (показуючи малюнок маку, вчитель говорить: [мааа], діти домовляють [к].

3. Розпізнавання і виділення звука з вірша, скоромовки, потішки, де він є частотним.

4. Називання вчителем слів з однаковим першим звуком, розпізнавання і виділення його учнями (сон, син, сир).

5. Зіставлення, порівняння складів (слів), які відрізняються одним звуком і виділення цього звука (ла-са, ра-ро; сом – сон; мак – рак; син – сон; син – сім).

6. Виділення звука зі слова на основі словесного опису та спостереження за його артикуляцією. (Вчитель каже, що потрібно розпізнати звук, який утворюється губами. Губи міцно стиснені, і струмінь повітря розриває цю перешкоду. Впізнати цей звук у слові зуб).

7. Впізнавання певного звука у названих учителем словах, визначення його місця в слові (на початку, в середині чи в кінці).

8. Самостійний добір слів з виучуваним звуком в різних позиціях (на початку, в середині, в кінці) з допомогою предметних малюнків або без них.

Звуковий синтез.