
- •Поняття "культура". Феномен розвитку української культури.
- •XIII-XV століття
- •Культура первісного суспільства на землях України.
- •Трипільська культура як визначне явище світової історії.
- •Культура населення кіммерінсько'-скіфо-сарматського часу.
- •Культура населення античних держав Північного Причорномор'я.
- •Світоглядні уявлення східних слов'ян.
- •Розвиток- мистецтва у східних слов'ян.
- •Запровадження християнства на Русі та його вплив па розвиток культури.
- •Виникнення слов'янської писемності, бібліотеки і школи Київської Русі.
- •Містобудівництво. Визначні архітектурні пам'ятки Київської Русі.
- •Перекладна та оригінальна література Київської Русі.
- •"Повість минулих літ" - найвизначніша писемна пам'ятка Київської Русі.
- •Культура Галицько-Волинської Русі.
- •Культурні традиції та звичаї Київської Русі в суспільно-політичному та культурному житті Литовського князівства.
- •Кириличне друкарство, перші друкарі та книгодрукарні в Україні.
- •Києво-Печерська лавра центр писемництва та шкільництва.
- •Народні думи і пісні XV - початку XVII ст., їх тематика, особливості та виховне значення.
- •Полемічна література в Україні у кінні XVI - першій половині XVII ст.
Києво-Печерська лавра центр писемництва та шкільництва.
Народні думи і пісні XV - початку XVII ст., їх тематика, особливості та виховне значення.
У XV—XVI століттях історичні думи та пісні стають одним з найяскравіших явищ української народної музики, своєрідним символом національної історії та культури. Безпосереднім джерелом, з якого розвинулися думи, стала традиція історичних та величальних пісень, що були дуже поширені ще в умовах князівського побуту Київської держави. У них звичайно прославляли князів, походи та інші історичні події.
Творцями і виконавцями історичних пісень та дум, псальмів, кантів називали кобзарями. Вони грали на кобзах чи бандурах, які стали елементом національного героїчно-патріотичного епосу, волелюбної вдачі і чистоти моральних помислів народу.
Величезна увага в думах приділена боротьбі з турецькими та польськими поневолювачами. До «татарського» циклу відносяться такі відомі думи, як «Про Самійла Кішку», «Про трьох братів Азовських», «Про бурю на Чорному морі», «Про Марусю Богуславку» та інші. В «польському» циклі центральне місце займають події Народно-визвольної війни 1648—1654 років, велике місце приділене народним героям — Нечаєві, Кривоносові, Хмельницькому. Згодом з'являються нові цикли дум — про шведчину, про Січ та її руйнування, про канальські роботи, гайдамаччину, панщину і про волю. Уже в XIV—XVII та XVIII ст. українські музиканти прославилися за межами України. Їх імена можна знайти в хроніках тих часів серед придворних музикантів, зокрема при дворі польських королів чи російських імператорів. Найвидатніші давні кобзарі — Тимофій Білоградський (відомий лютнист, 18 ст.), Андрій Шут (19 ст.), Остап Вересай (19 ст.) та ін.
Полемічна література в Україні у кінні XVI - першій половині XVII ст.
Полемі́чна літерату́ра (від грец. πολεμιχός — войовничий) — літературна творчість церковно-теологічного і художньо-публіцистичного характеру в Україні.Одними з перших значних полемічних творів тогочасною книжною українською мовою були дві книги ректора і викладача Острозького колегіуму Герасима Смотрицького "Ключ Царства небесного" та "Календар римський новий"(1587). У них автор засудив не стільки саму спробу приведення календаря у відповідність із астрономічними законами, скільки примусовий характер нововведення і його культурно-соціальні наслідки. Полемічні антипапські твори писали також інші діячі Острозької академії, що виступали під псевдонімами Василя Суразького і Клірика Острозького.
Полеміка між православними і католиками особливо загострилася після Брестської унії 1596 р. Рішення Брестського собору про об'єднання православної та католицької церков захищав визначний оратор доби єзуїт Петро Скарга. Книга вийшла без підпису під назвою "Ектезис". Метою її було довести канонічність православного собору.
Услід за цим у 1597 р.-у Вільні польською, а роком пізніше в Острозі тогочасною українською мовою вийшов друком один з найвизначніших полемічних творів - "Апокризис" Христофора Філале-та (псевдонім М.Броневського), обсяг якого польською сягав 334, а українською - 444 сторінок. Змістом і обсягом він перевершує всі
полемічні твори того часу. Твір було написано з великим літературним і публіцистичним хистом і глибоким знанням предмету полеміки. Відкидаючи твердження Скарги, автор виступав проти претензій папи і католиків на українсько-білоруські землі, піддав гострій критиці моральну розбещеність єпископів-перевертнів, захищав право українського і білоруського народів на самостійне і ненасильницьке вирішення своїх релігійних справ. До найяскравіших за емоційною силою творів полемічної літератури слід віднести також книгу Мелетія Смотрицького "Тренос" (з грецької - "Плач"), опубліковану в 1610 р. Цей речитативно-поетичний твір написано з використанням народнопоетичного жанру голосіння - плачу Матері-церкви, зверненого до дітей - українських православних магнатів, що відреклися від неї і пішли за мачухою -католицькою церквою. Автор висловлює сум з приводу смерті захисника православної віри князя К.Острозького. Різко засуджується Брестська унія і католицьке духівництво, яке характеризується як "італійські бандити". Твір М.Смотрицького справляв настільки сильне враження на сучасників, що польський король Сигізмунд III наказав увесь тираж знищити, друкарів ув'язнити, а автора книги стратити, так що М.Смотрицькому довелося довгий час переховуватися від покарання по різних православних монастирях