54.Бюдж.(фін.,фіск).Федералізм.

- це форма організації внутрішніх міжурядових фінансо­вих відносин, яка має кілька ознак: * чітке розмежування видатків різних рівнів влади і на­ділення цих владних рівнів фіскальними повноваженнями самостійно формувати власну доходну базу; * побудова внутрішніх міжурядових фінансових відносин на основі договірно-правових форм їхньої організації; * організація відносин за активної ролі у визначенні їх­ньої моделі не тільки центральної влади, а й регіональної та місцевої через механізм їхніх консультацій і переговорів.

Основні групи моделей бюджетного федералізму: децентралізовані: характеризуються значною фіскальною автономією регіональних і місцевих влад, слаб­кістю зв'язків між різними рівнями влади, порівняно обмеженим співробітництвом. Центральна влада фактично не займається проблемами фінансового вирівнювання, мало уваги звертає на фіскальні дисбаланси в розвитку окремих територій. Таким чином, місцева влада при такій моделі має покладатися передусім на власні сили. Подібна модель бюджетного федералізму характерна для СІЛА; кооперативні: характеризуються тісною співпрацею різних рівнів влади, активною політикою центральної влади з подолання фіскальних дисбалансів на різних рівнях управління та фінансового вирівнювання. Центральна влада активно турбується про забезпечен­ня єдиних стандартів громадських послуг у межах усі­єї території країни. Кооперативні моделі бюджетного федералізму характерні для більшості федеративних європейських держав, зокрема для ФРН, Австрії.

55.Бюджетний унітаризм.

- це така форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин, основні принципи організації яких визначаються центральною владою. Місцевій та регіональній владі при цьому, як правило, відводиться досить пасивна роль. У рамках бюджетного унітаризму центральна влада здійснює активну політику забезпечення єдиних стандартів громадських послуг по всій території країни, вирівнює фіскальні дисбаланси.

Основні принципи по­будови внутрішніх міжурядових фінансових відносин, які випливають із цієї концепції: * влада більш високого рівня може втручатися у фінансові справи влади нижчого рівня лише тою мірою, в якій друга продемонструвала і довела свою нездатність вирішувати проблеми; * субсидарність (субсидіум) означає допомогу. Цей принцип вказує на обов'язок вищої (державної) влади надавати фінансову допомогу органам влади місцевого рівня. Причому така допомога має сприяти фінансовій автономії місцевої; * розподіл повноважень між різними рівнями влади в усіх сферах, включаючи фінансову; * принцип співробітництва різних рівнів влади. * принцип делегованого управління: центральна влада може делегувати частину своїх повноважень місцевій владі. Та, в свою чергу, може делегувати окремі свої повноваження органам влади вищого рівня на основі угоди.

65. Головний інструмент збалансування доходів бюджету.

є регульовані доходи, частка яких у податкових надходженнях зведеного бюджету України сягає 80 відсотків. З ДБУ до бюджету АРК, бюджетів областей, міст Києва і Сева­стополя може передаватися частина доходів як % від­рахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язко­вих платежів, що справляються на даній території, або дота­цій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується ВРУ в Законі "Про Державний бюджет України" на відповідний рік з урахуванням економічного, со­ціального, природного й екологічного стану відповідних те­риторій. Вказані ресурси передаються на основі необхідних техніко-економічних обґрунтувань, статистичних даних про економічний, соціальний і екологічний стан відповідних те­риторій, розрахунків необхідних витрат для вирівнювання їх­нього розвитку, інформації про урядові та регіональні про­грами подолання різниці в розвитку адміністративно-територіальних одиниць та інших даних.