72. Робота з опором та переносом

Опір, за З.Фрейдом, - це сила, що створює бар'єр несвідомому на шляху до свідомості. Він виникає як спроба уразливої людини уберегти себе від психологічного болю, і долається за допомогою опрацювання та інтерпретацій. Класичними ознаками опору є запізнення, забування, заяви про те, що нічого вартого уваги не спадає на думку.

Серед консультативних стратегій подолання опору можна виділити такі:

1).концентрація уваги: віддзеркалення консультантом реакцій клієнта таким чином, щоб він помітив і прояснив те, що відбувається. („Ви помітили, що ще раз змінили тему?"); 2).підсилення: загострення деяких моментів так, щоб показати їх абсурдність або шкідливість; 3).знехтування: психолог, помітивши опір клієнта, переключає його увагу на інші питання, щоб не втрачати темпу і контакту, накопичити достатньо аргументів для переконливої демонстрації опору та роботи з ним; 4).роз'яснення ефектів опору: клієнт помічає свій опір, але консультант поки що вказує лише на безпосередній ефект, що обмежується даним моментом, наприклад, втрата глибини емоційного переживання в умовах неможливості говорити про мотиви цього явища;

5).роз'яснення не випадковості опору: коли клієнт пересвідчиться в наявності опору, можна перейти до пояснення, наприклад, показати, що це не просто погана мовленнєва звичка, а вмотивована дія; 6).демонстрація альтернатив типовим патернам поведінки; 7).роз'яснення функцій опору - аргументація користі, яку приносить опір; 8).вивільнення і переміщення: зрозумівши цінність набутого досвіду, клієнт починає відкривати в собі нові блоки; 9).розуміння глибинної цілі опору: сприймаючи в ході роботи опір як частину себе, клієнт набуває здатності бачити свої вибори.

п'ять форм опору:

1.опір-витіснення імпульсів, згадок, відчуттів, щоб не зазнати повторного травмування; 2.опір-перенесення як боротьба з інфантильними імпульсами та створення ситуації заміщення з включенням консультанта в якості ідеалізованої фігури;

3.опір - вторинна вигода: прагнення якнайдовше залишатися предметом турботи та опіки; 4.ід-опір - опір інстинктивних імпульсів будь-яким змінам у способах їх прояву;

5.опір Супер-его, що випливає з почуття провини або потреби в покаранні.

кілька етапів роботи з опором:

1) фаза розпізнавання (опір помічає поки що лише консультант);

2) фаза демонстрації (консультант, дочекавшись слушної миті, вказує на існування опору, не аналізуючи його змісту та джерел виникнення);

3) фаза прояснення важливих нюансів виникнення опору (якщо клієнт не хоче визнати свого опору, можна вдатися до конфронтації).

Трансфер, або перенесення - це переміщення почуттів чи уявлень клієнта на психотерапевта та наділення його значущістю іншої людини, з якою він мав стосунки в минулому. Таким чином клієнт ставиться до терапевта як до об'єкта зі свого минулого, вимагаючи від нього специфічного ставлення. В розширеному значенні трансфером позначають будь-яке емоційне ставлення, яке виникає в клієнта до консультанта. А контр-трансфером, відповідно, вважають емоції, які формуються у консультанта по відношенню до клієнта. З точки зору психоаналітиків опрацювання трансферних стосунків сприяє побудові хорошого робочого альянсу, а контр-трансфер може стати перешкодою в розгортанні психотерапевтичного процесу.