61. Політика коренізації

1923 р. - прийнята політика коренізації. Ця політика передбачала підсилення підготовки кадрів корінної нації. Ця політика проводилася по таким напрямкам: створення політичних та економічних умов для всебічного культурного розвитку нац. меншин. На чолі партійного апарату в У став Каганович. На чолі уряду став Чубар, Перші кроки - впровадження укр. мови у державний та партійний апарат. У серпні 1923 року прийнята спеціальна постанова за якої всі урядовці повинні були пройти курси вивчення укр. мови. партійна документація велась укр. мовою. Зросла кількість укр. установ. У 1927 році укр. мовою видавали 50 % книг. У 1933 р на У існували 426 газет, з них 372 - україномовні. Укр. мова почала використовуватись у військових частинах, інших вищих навчальних закладах. На початку 30-х років Сталін припиняє політику Узації. Проводиться політика централізації та русифікації. Після того, як У. ввійшла, вона втратила свою незалежність. На початку 30-х років починається нац. гніт укр.. народу.

62. сталінська політика Воєнно- комуніст.модернізації Основні напрями політики «воєнного комунізму»: - націоналізація промисловості, фінансів, транспорту, системи зв'язку. Для управління господарським життям створювалась Українська Ра­да народного господарства; - ліквідація великих поміщицьких, державних і церковних госпо­дарств. На їх місці утворювались радгоспи, комуни, артілі; - встановлювалась державна монополія на найважливіші продовольчі товари. -На всій території України вводилася продовольча розкладка: усе зерно, крім необхідного для прожиття мінімуму, селяни повинні були здавати держа­ві за встановленими державою цінами. Заборонялася торгівля продуктами харчування. Усі ці заходи запроваджувались декретом Всеукраїнського Цент­рального Виконавчого Комітету 12 квітня 1919 р. У містах було введено систему пайків.Таким чином зникали матеріальні стимули праці, функціонування народного господарства, вводилась мілітаризація виробницт­ва. Робітників, які кидали роботу, оголошували злочинцями. У промислових центрах формувалися продовольчі загони, які проводили хлібозаготівлі по селах. Запровадження в Україні «воєнного комунізму» супроводжувалось різ­ким звуженням суверенітету України Російські чиновники зневажливо ставились до українських звичаїв, мови та культури. Щоб приду­шити опір України, уряд запровадив політику червоного терору. Ця політика була однією з найважливіших складових частин «воєнного комунізму». Були проведені репресії реальних і потенційних противників більшовизму. ;

63. Колективізація та її особливості в Укр.

курс на колективізаціюю с/г  (1927-1931) Колективізація — створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Передбачалося, що результатом колективізації стане ріст виробництва сільськогосподарської продукції на 150 %. Причини: - Принципи марксизму заперечували існування приватної власності, - Хлібна криза 1927 показала, що селяни не хочуть виконувати план хлібозаготівлі у країні. Це призвело до зменшення експорту, через щозменшувалися капіталовкладення у розв. промисловості. У села направлялися комітети (робочі, солдати, студенти) для створення колгоспів. Заможних селян назив. куркулями і у випадку супротиву виселяли у Сибір. Для тих ,хто залишився у селі введ. «внутр. паспорт» => не можна переїхати у місто => прив’яз. селян до землі => щоб вступали до колгоспів. Наслідки суспіль. колектив-ії: - Дизорганіз-я сіль. госп-ва, - Зниження виробництва сіль. госп-ва, - Фізичне винищ-ня кваліфік. частини сел-ва, - Скорочення худоби, вал збору зерн. Культ, - Здійснено індустр. стрибок, але дуже великими жертвами В період колективізації в Україні відбулися 7382 бунти селян і акти масової непокори, 15 з яких визнані як широкомасштабні озброєні повстання проти Радянської влади. У 20-30х роках була справжня селянська війна.