48. Соціально-економічний розвиток Укр. В 19 ст.

У другій половині XIX ст. національно-визвольній рух в Україні активно розвивається, підноситься на якісно вищий рівень. Наприкінці 50-х років у Києві, Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі та ін­ших містах виникають напівлегальні суспільно-політичні організації - так звані громади, їхні ідеологи - В.Білозерський, М.Костомаров, Т.Шевченко -згуртовують навколо себе патріотично налаштовану інтелігенцію і студент­ську молодь. Громади розгортають культурно-просвітницьку роботу серед народу, пробуджуючи його національну свідомість. Перша така громада виникла в Київському університеті з таємного гуртка «хлопоманів», учасни­ки якого - В.Антонович, Т.Рильський, - «ходили в народ», поширюючи серед селян ідеї соціального й національного визволення.Але активні члени гуртка створили нове таємне товариство - «Українську громаду», що пропагувала національну ідею переважно в недільних школах, де навчалися робітнича молодь і діти зубожілих міщан. Коштом заможних українців у Петербурзі було влаштовано українську друкарню. У 1861 р. тут почав виходити пер­ший у царській Росії український часопис - «Основа», що опублікував тво­ри українських письменників. Після скасування кріпосного права активізувалося створення неділь­них шкіл для неписьменних. Побачили світ «Буквар южноруський» Т.Шев­ченка, «Граматика» II. Куліша.Громадівці всіляко пропагували культ козацтва, волелюбних запорожців та гайдамаків. У другій половині XIX ст. це роман­тичне й аполітичне поєднання ідеалізму, народництва та поклоніння всьо­му українському отримало назву українофільства. Отже, другу половину XIX ст. і особливо його кінець можна оцінити як важливий етап підготовки та збирання українських сил до боротьби за не­залежність, за українську державність.

49. Соціально-економічні реформи урядів Австрії кінець 18- середина 19 ст. Мета реформ- покращення матеріального становища селян; стабілізація соц.-економ ситуації та укріплення імперії; модернізація управлінської системи – заміна місцевої шлахти на імперських чиновників 1)Адміністративна реформа ----Поділ корол-ва Галичини та Ладомирії на округи, очол-ні старостами. ----Містами управл. магістрати, признач. імперською адмін-ією. - ---Вищий представницький орган краю- сейм, провідні позиції в якому займ. поль шляхта - ---Замість поль. законів запровадж-ся загальноімперські. - ---Львів- столиця королівства 2) Аграрна реформа - ---Складено «Інвентарі», до яких внос. повинності селян і розмір іх податків без права їх збільшення землевласником. - ---Заборона тілес. покарань. - ---панщина обмеж. 3 днями на тиждень - ---Селяни отрим певні громад. права (брати шлюб, навчати дітей у школах, право на само вряд-ня)

- Скас-но поміщ. суд над селянами ----з1789 скас-но панщину 3) Релігійна реформа: - ---Церква підпорядк. Державі ---- Рим-катол і греко-катол церкви рівні - ---рівні права представників різних віросповідань 4) Освітня реформа -у Відні твор генераль. греко-катол семінарію - Віднов. діяль-ть Львів університету (1784) - Створено мережу дитячих початк. шкіл з рідною формою навчання Реформи сприяли:- політ. модерн-ії краю, - посил-ню нім впливу та відстор-ню ук-ів від управл-ня - поширенню серед селянства та греко-катол. духов-ва позитив. ставл-ня до правлячої династії Габсбургів. Проте після смерті Йосифа II прогрес. перетворення скасовані його наступниками, у т.ч. знову вводиться кріпацтво, панщина і селян. повинності.

50.соціально-економічні реформи уряду Росії 2 пол 19-20 ст Селянська реформа. 19 лютого 1861 р. цар Олександр ІІ підписав маніфест і серію законів про скасування кріпосного права. Особливості аграрної реформи: 1. Звільнення селян відбувалося  поетапно і мало тривати 20 років. Селяни спочатку переходили на становище тимчасово зобов’язаних Селянин зобов’язувався виплачувати державі борг у кредит протягом 49 років. 3. Після закінчення 20-річного терміну (1881 р.) було прийнято закон про обов’язковий викуп. Таким чином, селянська реформа внесла істотні зміни в правове становище селянства України. А саме: 1) селянин мав право самостійно вирішувати сімейні і господарські питання; 2) набувати у власність нерухоме майно; 3)займатися торгівлею і різними промислами; 4)селянин ставав суб’єктом судового процесу – за ним закріплювалось право подавати позов і відповідати в суді тощо Земська реформа 1864 р. Відповідно до цієї реформи у губерніях і повітах створювалися виборні земські установи, що мали дві ланки: земські збори і земські управи . Земства не мали політичної влади і відали лише місцевими господарськими та культурно-освітніми проблемами. Уся діяльність органів земського самоврядування перебувала під наглядом губернатора і міністра внутрішніх справ. Міська реформа 1870 р. Ця реформа спочатку була проведена лише в шести містах України: Києві, Харкові, Херсоні, Катеринославі, Полтаві і Миколаєві, а згодом в інших українських містах. Згідно з нею створювалися виборні (на 4 роки) міські думи як розпорядчі та міські управи, як виконавчі органи. У виборах брало участь все населення, що платило податки. Міські думи і міські управи займалися в основному питаннями життєдіяльності міст і підпорядковувалися губернаторові. В 1892 р. нове міське положення урізало повноваження органів міського самоврядування. Судова реформа 1864 р. Ця реформа проголошувала демократичні принципи: виборність мирових суддів і присяжних засідателів, незалежність і незмінність суддів, рівність всіх перед законом, гласність.Вину підсудного встановлювали присяжні судді, вибрані населенням. Судові засідання були відкриті, і у них брали участь зацікавлені сторони, прокурор та адвокат . Військова реформа вводилась загальна військова служба, час якої зменшувався з 25 до 4–5 років. Отже, реформи 1860-х – 1870-х років, були черговою спробою царського самодержавства провести потрібні реформи «зверху», не допустивши вирішення назрілих протиріч шляхом революції. Вони були обмеженими, непослідовними, незавершеними. Царизм не створив нової політичної надбудови, не проголосив Конституцію, не створив парламент. Росія і далі залишилась абсолютною монархією.