2. Економічний аналіз проблеми

1. Глобальне забруднення як суспільний товар

В економіці розгляд проблеми передбачає відповідь на два основних питання: в чому полягає проблема і чому вона автоматично не вирішується існуючими ринковими силами.

Викиди парникових газів, які спричиняють зміни клімату у планетарному масштабі, є одночасно прикладом екологічного зовнішнього ефекту і надмірного використання ресурсу, що знаходиться у спільному користуванні

Оскільки CO2 та інші парникові гази поступово накопичуються в атмосфері, стабілізація або "заморожування" викидів не дадуть негайного ефекту. Це приклад кумулятивного забруднення, яке продовжує існувати навіть в разі припинення емісій. Тому стабілізація концентрації потребує дуже значного зменшення емісій. Так, для втримання зростання глобальної температури на 1-2º C потрібне скорочення викидів на 50-80%.

Економічна оцінка політики щодо глобального потепління намагається визначити, яке зменшення викидів СО2 та інших парникових газів є суспільно ефективним.

Е кономісти вивчають проблему глобального потепління з двох боків:

• більшість досліджень зосереджено на економічних моделях витрат скорочення викидів вуглецю (act-learn);

менша частина дослідників вивчають питання захисту (“заграждения”) і використовують моделі затрат для визначення економії, яку можна одержати, здійснивши менше дій спочатку і більше дій пізніше, коли буде більше інформації (learn-act).

2. Оцінка збитків

Першим, хто оцінив шкоду від СО2 (тіньову ціну) був Nordhaus (1991). Він оцінив середні втрати у $7.3/т викинутого вуглецю.

3. Витрати запобігання забрудненню

Д ля визначення витрат, пов’язаних із скороченням викидів, використовуються два альтернативних підходи:

1. підхід “down-top” “знизу догори”, відповідно до якого визначаються додаткові затрати на перехід від існуючої до “найкращої” технології, що дозволяє зменшити викиди.

2. моделювання економічних втрат, або підхід “top-down” “згори донизу”, коли загальний продукт економіки залежить від затрат енергії, а енергія залежить від дозволеного викиду вуглецю. Підхід передбачає оцінку за величиною втрат продукції.

4. Ефективність скорочення викидів

И зменение климата, 2001 г. Обобщенный доклад. Оценка Межправительственной группы экспертов по изменению климата // http://www.ipcc.ch/pdf/climate-changes-2001/synthesis-syr/russian/question-1to9.pdf. - 132 с.

F . Ackerman. Climate Change: The Costs of Inaction. Testimony presented to United States Congress, House Committee on Energy and Commerce, and Subcommittee on Energy and Environment. Hearing on “The Climate Crisis: National Security, Public Health, and Economic Threats” , February 12, 2009. // http://www.ase.tufts.edu/gdae/policy_research/Ackerman_testimony_Feb%2012.pdf.

Франк Акерман дослідив порівняння річних витрат на негайну діяльність, яка за розумних, помірних реальних витрат дає можливість зменшити викиди, (1% від ВВП) і ціни бездіяльності для США.