47. Хімічний склад озерних вод.

За хім.. складом озерні води різноманітні: від прісних до солоних. Амплітуда коливання солоності: 14 мг/л – 300-350 г/кг. За ступенем солоності озера бувають:

8. прісні (до 1 г/кг, ‰);

9. солонуваті (1-24,7 ‰);

10. солоні (24,7-47 ‰);

11. соляні ( ›47‰).

За хім. складом озера бувають:

21. гідрокарбонатні (HCO3);

22. сульфатні (сірчані сполуки);

23. хлоридні (Cl-).

Загальна к-ть солей в озері визначається різницею між їх надходженням і втратою (сольовий або хім.. баланс). Хім. елементи у вигляді йонів, колоїдів, газів надходять в озера разом з поверхневим і підземними водами; частина елементів утв. в самому озері внаслідок розчинення солей, які містяться у ґрунтах і гірських породах, що складають озерну улоговину, або внаслідок розкладення мулу. Деякі елементи надходять з атмосфери. Витрачаються хім.. сполуки на стік з озера або фільтрацію води. Частина солей випадає в осад, частина іде в атмосферу.

Істотний вплив на хім.. склад озерних вод має діяльність людини: поверхневий стік з окультурених угідь, де вносяться добрива, стічні води промислових підприємств, шахт і рудників.

Уповільнений водообмін спричинює неоднорідність мінералізації і хім.. складу окремих частин озера і по вертикалі.

Вода мінеральних озер – розсол/ропа. За походженням ропа: морська і континентальна.

Основні розчинені гази: кисень, вуглекислий газ і сірководень. Вони надходять у воду з атмосфери, розчиняючись у верхніх шарах води, або утв. внаслідок біохім. процесів, які відбуваються у водній масі озера.

Розчинений кисень надходить через верхній шар, який стикається з атмосферою, за рахунок фотосинтезу. Вглиб озера кисень проникає під час осіннього та весняного перемішувань води.

Вуглекислий газ утворюється у всій водній товщі, а використовується у верхніх шарах, у зоні фотосинтезу, тому біля поверхні його найменше.

Сірководень виникає в придонних шарах деяких озер при розкладанні білкових речовин за відсутності кисню.

При підвищенні температури кількість розчинених у ній газів зменшується, а при зниженні збільшується.

48. Оптичні явища в озерах.

В озерній воді присутні розчинені солі, завислі мінеральні частинки, мікроорганізми, рештки планктону, речовини в колоїдному стані, які затримують частину світла, тому до глибинних шарів світла надходить менше, ніж у верхні. Завислі у воді частки розсіюють і поглинають світло інтенсивніше, ніж молекули чистої води. Спочатку розсіюються сині, потім зелені, а потім – і червоні промені (в залежності від мутності). Змінюють колір води і гумінові речовини.

Прозорість озерних вод. Змінюється залежно від географічної широти місцевості, яка визначає умови освітленості поверхні води сонцем, а також залежно від наявності у воді завислих наносів і планктону. Найбільш прозорі глибоку озера у гірських місцевостях. Найпрозоріше озеро в світі – Байкал (40,2 м). Прозорість змінюється з глибиною. В мілководних озерах прозорість найменша коло дна через підйом і зависання донних наносів. У глибоких озерах найменш прозорі поверхневі шари води, де розвивається планктон. Найменша прозорість протягом року спостерігається навесні та влітку і пов’язана з повенями та паводками на річках і з цвітінням води. Максимальна прозорість характерна для озер у зимовий період, коли вони вкриті льодом. Визначається за допомогою диска Секі (20 см, металевий, білий, опускається на глибину на тросі; за величиною витравленого тросу визначають точку, де диск зникає з поля зору).

Колір води. Залежить від прозорості, може різнитися в різних частинах озера. Визначається за допомогою шкали Шокальського (22 пробірки).

Колір озера залежить від висоти Сонця над горизонтом, стану атмосфери, стану водної поверхні, кута зору.

Цвітіння. Озерні води завдяки прогріванню і незначній глибині починають цвісти через розмноження синьо-зеленої водорості.

Світіння. В морях і озерах влітку розмножується певний вид бактерій, які світяться при русі води.