- •1. Психологія як наука, її предмет і завдання.
- •2. Взаємозв'язок навчання й виховання з психічним розвитком.
- •3. Структура психокорекційної роботи. Основні складові та їх відмінності.
- •4. Соціальна ситуація розвитку дошкільника. Основні психічні новоутворення у дошкільному віці.
- •5. Психологічна характеристика стилів педагогічної діяльності.
- •6. Консультативна бесіда як основна технологія психоконсультативної роботи: вимоги, стадії, труднощі.
- •7. Психологічний аналіз вчинку.
- •8. Рушійні сили розвитку особистості.
- •9. Поняття про уяву. Уява як форма випереджаючого відображення.
- •12.Природні передумови психічного розвитку дитини. Характеристика біогенетичної концепції психічного розвитку.
- •14.Періодизація психічного розвитку.
- •15.Причини виникнення та шляхи подолання конфліктів у соціальній взаємодії.
- •16.Поняття про тести. Види тестів.
- •17.Особливості розвитку пізнавальних процесів у молодшому шкільному віці.
- •18.Етичний кодекс практичного психолога та основні його складові в контексті психоконсультативно-корекційної роботи психолога.
- •19.Поняття про пам'ять. Процеси і види пам'яті.
- •20.Гра як провідна діяльність дошкільника, її характеристика.
- •22.Свідомість як вища форма психіки, її основні ознаки.
- •23.Психологічні механізми виховання і формування моральних якостей особистості.
2. Взаємозв'язок навчання й виховання з психічним розвитком.
Формування особистості – це тривалий процес, який відбувається впродовж усього свідомого життя людини й характеризується певними особливостями.
Кожний віковий етап розвитку особистості (дошкільний, молодший, середній та старший шкільний) має характерні анатомо-фізіологічні й психологічні особливості та можливості. Відповідно до цих особливостей планується і здійснюється навчально-виховна робота.
У формуванні особистості дуже важливу роль відіграє наступність у навчанні та вихованні. Базуючись на досягнутому дитиною у своєму розвитку на попередньому етапі освітні заклади готують дитину до засвоєння нею суспільного досвіду та знань на наступному етапі навчання і виховання.
Успішне керування формуванням особистості потребує досконалого знання психологічних особливостей розвитку дитини та його використання у навчально-виховній роботі.
Як вказує Волкова Н.П., виховання і навчання цілеспрямовано впливають на розвиток особистості (на відміну від стихійного впливу середовища), вони постають як свідома, підпорядкована певній меті діяльність, результати якої мають передбачуваний характер. Виховання й навчання сприяють:
1. Розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних здібностей, набуттю нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини.
2. Розвитку умінь переборення внутрішніх суперечностей відповідно до особливостей суспільного розвитку. Це відбувається у процесі постановки нових цілей, завдань і вимог перед вихованцями, спонукаючи їх до пошуку способів подолання труднощів.
3. Психічному розвитку людини. До цього процесу належать осмислення, систематизація, узагальнення інформації, засвоюваної під час різних видів діяльності.
4. Інтелектуальному, творчому розвитку особистості. Мисленнєві здібності краще розвиваються там, де вчитель правильно організовує навчальну діяльність, використовуючи у процесі навчання проблемні ситуації, сприяючи самостійному вирішенню творчих завдань.
5. Розвитку здатності до спілкування з оточуючими, завдяки чому дитина вчиться, набуває навиків розуміння інших людей, а завдяки цьому і себе. У спілкуванні як формі взаємодії вона засвоює різні види рольової поведінки, визначає своє місце в колективі.
6. Розвитку потреб людини. Виховання і навчання покликані розвивати вищі людські потреби (у духовному спілкуванні, співпраці з іншими людьми, у моральній поведінці, знаннях, творчості тощо).
7. Розвитку особистості, яка постійно вдосконалюється, будучи не лише об'єктом, а й суб'єктом виховного процесу. Під впливом виховання й навчання формуються свідомість і самосвідомість, власне «Я», що опосередковує усі виховні впливи; активізується самопізнання, вироблення якостей, що відповідають ідеалам, життєвій меті.
Педагоги та батьки мають керувати розвитком юної особистості. Цього можна досягти через організацію різноманітних взаємовідносин дітей з навколишнім середовищем та систематичне, послідовне підвищення вимог до них.
На розвитку особистості позначаються уклад суспільного життя, досягнення науки і техніки, багатство інформації, одержуваної через кіно, радіо, телебачення, книги і газети. Тому не можна обмежуватися суто шкільними засобами навчання та виховання підростаючої генерації.
