Обов’язки громадян

1. Загальні обов'язки:

1. Берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства;

2. Здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів та лімітів природовикористання;

3. Не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;

4. Вносити плату за спеціальне природовикористання;

5. Сплачувати штрафи за екологічні правопорушення;

2. Спеціальні обов'язки громадян передбачені системою екологічного законодавства і та випливають із умов права власності на природні ресурси, природокористування і реалізації громадянами екологічно небезпечної діяльності:

2.1. Обов'язки майнові:

1. Своєчасно вносити плату за забруднення навколишнього природного середовища та понадлімітне використання природних ресурсів;

2. Ефективно використовувати природні ресурси, здійснювати комплекс заходів щодо їх відновлення;

3. Проводити заходи щодо попередження негативного впливу діяльності на стан навколишнього середовища (забруднення, засмічення, виснаження);

4. Запроваджувати новітні технології, устаткування та методи діяльності спроможної негативно впливати на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей.

2.2. Обов'язки немайнові:

1. Одержувати дозволи на здійснення діяльності, спроможної негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, здоров'я людей;

2. Передавати екологічно небезпечні об'єкти на екологічну експертизу;

3. Дотримуватись висновків державної екологічної експертизи;

4. Надавати органам екологічного контролю відомості про характер екологічно небезпечної діяльності.

32. Способи захисту екологічних прав громадян

Захист прав громадян здійснюється судом шляхом передбачених законом способів, які забезпечують відновлення порушеного чи підтвердження оспорюваного права.

Такими способами можуть бути:

1. визнання права;

2. припинення дії, яка порушує право;

3. зміна чи припинення правовідносин;

4. відшкодування майнової чи немайнової шкоди;

5. визнання недійсним рішення, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи їх службових осіб;

6. інші способи.

Вибір конкретного способу залежить від особливостей права, що порушено, конкретних правовідносин, їх суб’єктного складу та повинен бути оптимальним та ефективним за його кінцевим результатом.

33. Поняття та форми екологічного контролю

Екологічний контроль – це діяльність відповідних суб’єктів, спрямована на забезпечення додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, громадянами.

Екологічний контроль проводиться у формах попереднього і поточного контролю.

Попередній контроль здійснюється стосовно різних видів діяльності, які можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища (погодження з органами з охорони навколишнього природного середовища проектів будівництва господарських об'єктів, участь представників цих органів у роботі державних приймальних комісій тощо).

Поточний контроль здійснюється на стадіях експлуатації об'єктів, які впливають на стан навколишнього природного середовища, у процесі використання природних ресурсів тощо.

Залежно від уповноваженого суб'єкта, який здійснює функції контролю, та сфери його дії екологічний контроль поділяється на види:

1. державний

2. відомчий

3. виробничий

4. громадський.

У своїй сукупності ці види становлять механізм контролю за додержанням екологічного законодавства у будь-якій сфері його дії.