4. Косигінські економічні реформи.
Названі за прізвищем Голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна
Мета:
Впровадження елементів економічного регулювання
Роки проведення:
Друга половина 60-х років.
Зміст реформ.
Промисловість |
Сільське господарство |
• Розширення господарчої самостійності підприємств (госпрозрахунок). • Скорочення кількості директивних планових показників з 30 до 9. • Залежність фонду заробітної, платні від рентабельності, від прибутку. • Зміцнення прямих договірних зв'язків між підприємствами. • Оцінка діяльності підприємств за показником не валової, а реалізованої продукції. • Створення з прибутків підприємств фондів матеріального стимулювання, соціально-культурного розвитку, самофінансування виробництва. • Ліквідація раднаргоспів, поновлення галузевих міністерств: 11 загальносоюзних, 17 союзно-республіканських. • Увага розвитку легкої та харчової промисловості. |
• Посилення ролі міністерства сільського господарства в плануванні та управлінні виробництвом. • Суттєве зниження плану обов'язкових закупівель зерна. • Підвищення у 1,5-2 рази закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію. • Встановлення 50% надбавки до закупівельної ціни на понадпланову продукцію. • Зростання капіталовкладень у сільське господарство. • Зниження податків, цін на запчастини й техніку. • Скасування колгоспних боргів. • Скорочення звітних показників. • Розширення самостійності колгоспів у плануванні. |
Результати
Позитивні |
Негативні |
• Восьму п'ятирічку (1966-1970рр.) названо «золотою»: • Зростання промислової продукції на 50% порівняно з попередньою п'ятирічкою. • 2/3 приросту промислової продукції забезпечила висока продуктивність праці. • Призупинено спад середньорічних темпів зростання виробництва. • Валова продукція сільського господарства зросла на 23 %. • Національний дохід СРСР у 1970р. становив 67 % національного доходу США (у 1960р. - 58 %).
|
• Наприкінці 60-х років зростає директивне планування. • Збільшення прибутку від реалізації продукції не за рахунок якості та дешевизни товару, а за рахунок приписок, подорожчання товару чи зниження плану. • Реформа не передбачала появу реального господаря на виробництві. • Зниження продуктивності праці. • Реформи містили взаємовиключні процеси: посилення централізму в економіці та впровадження ринкових механізмів, що призвело до розбалансування економічної системи. |
5. Розвиток промисловості
Позитивні тенденції |
Негативні тенденції |
• Розвиток електроенергетики, особливо атомної: зведено вісім АЕС, зокрема Чорнобильська. • Завершення електрифікації сіл України. • Розвиток вугільної, нафтової, газової, хімічної промисловості, металургії, машинобудування. • Будівництво нових великих підприємств, комплексів, цехів. • Зростання кількісних показників випуску промислової продукції
|
• Збереглася перевага виробництва засобів виробництва (групи «А») над виробництвом предметів споживання (групою «Б»). • Низька якість продукції, її неконкурентноспроможність на світовому ринку. • Уповільнення темпів росту. • Зменшення рентабельності підприємств. • Недостатня механізація та автоматизація виробництва. • Старіння основних виробничих фондів, вичерпання трудових і матеріальних ресурсів. |
Екологічні проблеми України
Будівництво хімічних та інших екологічно небезпечних підприємств у густонаселених районах.
Будівництво АЕС без урахування геологічних особливостей місцевості, за застарілими технологіями.
Створення «штучних морів» на Дніпрі, затоплення родючих чорноземів.
Розораність сільськогосподарських угідь - 80 % порівняно з 25 %
у США, 48 % у Франції.
6. Розвиток сільського господарства.
Позитивні тенденції |
Негативні тенденції |
• Механізація сільськогосподарського виробництва (посівні та збиральні машини, автодоїлки тощо). • Завершення електрифікації колгоспів та радгоспів, зменшення тарифів на електроенергію для виробничих потреб села. • Послаблення тиску на підсобні господарства, які забезпечували третину загального обсягу м'ясного виробництва, чверть молока, майже 40 % картоплі.
|
• Розростання апарату управління, жорстка централізація. • Нераціональне використання капіталовкладень. • Недостатність і низька якість сільськогосподарської техніки; нестача міндобрив, захисних хімічних засобів тощо. • Повільне впровадження наукових розробок. • Нераціональне використання земель: - непродумана меліорація; - передання найкращих чорноземів під забудову, шляхи, водосховища. • Недбала переробка та зберігання врожаю; щорічна втрата третини овочів і фруктів, 10 % зерна. • Загалом низькі матеріальні стимули сільськогосподарської праці. • 1982р. - прийняття Продовольчої програми із забезпечення СРСР основними видами продовольства до 1990 р.; програма провалилася.
|